WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНаукознавство → Наука як форма суспільної свідомості. Специфіка медичної науки - Реферат

Наука як форма суспільної свідомості. Специфіка медичної науки - Реферат

багатьох країнах націлені на пошук ефективної профілактики та терапії СНІДу.
Так званими хворобами століття були названі кардіологічні та онкологічні хвороби. І в цьому є зміст, оскільки від серцево-судинних захворювань та раку помирає все більше людей, в тому числі осіб молодого віку. Також ці галузі займають перші місця, тому що в наш час створюються умови для реального вирішення цих проблем. Дійсно, якщо подивитись на онкологію та пригадати, якими засобами володіла ця галузь на початку століття, то ми побачимо, що вона нічого не мала. Перша модель пухлин на тваринах з'явилась тільки близько ста років тому. Була створена експериментальна онкологія. В клінічній онкології паралельно звдосконаленням хірургічних методів з'явились різноманітні методи променевої терапії, хіміотерапії раку.
Якщо замислитися над названими вище тенденціями розвитку медицини наших днів, потрібно сказати, що поява кожної з них пов'язана з розвитком наук взагалі. Але ці тенденції поряд з позитивними мають і негативні сторони, котрі по можливості потрібно враховувати й долати.
Вузька спеціалізація в медицині неминуча, але потрібно відмітити велику роль лікарів загальної практики. Дуже важливо, щоб лікарі-терапевти, до яких в першу чергу потрапляє більшість хворих, були обізнаними в суміжних галузях медицини. Потрібно намагатись також максимально запроваджувати колективні обговорення хворих представниками різних спеціальностей.
Говорячи про спеціалізацію лікарів, потрібно зауважити, що різні спеціальності виокремлювались за різними принципами: то за методами лікування, якими володіє спеціаліст (хірургія, терапія, фізіотерапія), то за ділянками тіла, хвороби яких він вивчає (офтальмологія, гінекологія, оториноларингологія), то за проблемами, над якими він працює (фтизіатрія, онкологія, кардіологія). Вважають, що виділення спеціальності за науковими проблемами є найбільш сучасним. В спеціальних закладах, де об'єднані лікарі різних спеціальностей в роботі над певною проблемою, складаються найбільш сприятливі умови для колективного обговорення хворих.
Ми нікуди не втечемо від необхідності створення в системі медицини нових спеціальностей взв'язку з загальним прогресом науки. Важливо тільки, щоб лікарі цих нових спеціальностей не відривались від свого основного ґрунту - від загальної медицини.
Такими є особливості нашого часу, що успіху можна досягнути тільки колективною працею. В колективній праці лікарів повинні приймати участь не тільки медики різних спеціальностей, але й представники хімії, фізики, техніки, біології.
Потрібно сказати декілька слів про експериментальну медицину. Варто згадати геніальні дослідження І. П. Павлова, І. М. Сєченова. Сьогодні в ряді випадків в клінічній медицині клініцисти (особливо в дисертаційних роботах клінічного характеру) обов'язково намагаються подавати експериментальну частину в якості обґрунтування клінічних спостережень. Експериментальні розділи нібито показують, що клініцист може вести експериментальну роботу, тобто займатися "справжньою" наукою, і дуже часто нічого нового не додають до роботи.
Тому є окрема точка зору, що слід обмежити експериментальні розділи в клінічних роботах. Це робить працю дорогою й призводить до непотрібного використання тварин, а гуманний принцип біологів повинен нагадувати, що тварини повинні використовуватись для експериментів в медицині тільки тоді, коли це дійсно потрібно.
Великі експериментатори були вельми вдячні тваринам, які гинули заради вирішення гуманних медичних проблем. Згадуються слова геніального експериментатора І. П. Павлова, наведені в спогадах відомого скульптора І. Я. Гінзбурга. Павлов казав про собак: "дуже я винен перед ними, що їх оперував". Але це було необхідно, це сприяло геніальним відкриттям, а деколи досліди на тваринах в медицині ставляться там, де в цьому немає особливої необхідності[12, 28].
Одна із основних тенденцій сучасної медицини - широке впровадження сучасної техніки в медицину - не тільки закономірна, але й необхідна, оскільки за допомогою сучасних технічних можливостей лікар все більше наближається до того, щоб керувати процесами, які відбуваються в людському організмі. Доволі закономірне введення сучасної техніки в фундаментальні медичні обстеження. Однак не слід забувати специфіки клінічної медицини, яка має справу з людьми, з усіма їх індивідуальними особливостями. Потрібно прагнути до того, щоб технізація медицини не приводила до віддалення лікаря від хворого, щоб техніка не ставала ніби бар'єром між ними. Це відноситься саме до практичної медицини, котру не можна відривати від інших розділів медицини і котра є заключним, найважливішим етапом.
Безпосередній контакт лікаря і хворого неможливо замінити ніякою технікою, ніякими аналізами. І при наявності багатьох технічних засобів обстеження хворого все повинно починатись з особистого контакту лікаря та хворого, причому бесіда з хворим і звичайне клінічне обстеження в багатьох випадках дадуть більше, ніж численні додаткові методи обстеження. При цьому лікар буде мати уяву про хворого, як про певну особистість, а хворий відчує в лікарі турботливого та дружньо налаштованого спеціаліста, котрому можна довірити свої думки, переживання, турботу про своє здоров'я, про життя.
?
Використана література
1. Диалектика в науках о природе и человеке. / Труды ІІІ Всесоюзного совещания по философским вопросам современного естествознания. - М., Наука, 1983. - 416 с.
2. Івакін О.А. Філософія: Навчальний посібник. - Одеса: Юридична література, 2004. - 280 с.
3. Історія філософії України. Хрестоматія: Навчальний посібник /Упорядники М.Ф.Тарасенко, М.Ю.Русин, А.К.Бичко та ін. - К.: Либідь, 1993. - 560 с.
4. Мир философии: Книга для чтения: В 2 т. Ч. 2: Человек. Общество. Культура. - М., 1991. - 624 с.
5. Общественное сознание и его формы. - М., 1986.
6. Петленко В.П. Философские вопросы теории патологии. Изд. "Медицина" Ленинградское отделение, 1971. - 310 с.
7. Руссо Ж.Ж. Рассуждения о науках и искусствах // Избранные сочинения: В 3 т. - М., 1961. - Т. 1. - С.52.
8. Семенов Н.Н. Наука и общество. - М., 1981. - 445 с.
9. Філософія: Навчальний посібник / І.Ф.Надольний, В.П.Андрущенко, І.В.Бойченко та ін.; За ред.. І.Ф.Надольного. - К.: Вікар, 1998. - 624 с.
10. Філософський словник / За ред.. В.І.Шинкарука. - 2-е вид. - К., 1986. - 800 с.
11. Философия. Основные идеи и принципы: Попул. очерк / А.И.Ракитов, В.М.Богуславский, В.Е.Чертихин, Г.И.Эзрин. - М.: Политиздат, 1985. - 368 с.
12. Фундаментальные науки - медицине / Материалы совместной сессии Общего собрания АН СССР и Общего собрания АМН СССР. - М.: Наука, 1983. - 284 с.
13. Щепин О.П., Царегородцев Г.И., Ерохин В.Г. Медицина и общество. - М.: Наука, 1983. - 392 с.
Loading...

 
 

Цікаве