WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНаукознавство → 1. Наука як система знань, пізнавальна діяльність, вид духовного виробництва і соціальний інститут. 2. Соціальні функції науки. Закономірності розвитк - Реферат

1. Наука як система знань, пізнавальна діяльність, вид духовного виробництва і соціальний інститут. 2. Соціальні функції науки. Закономірності розвитк - Реферат


Контрольна робота
з предмету: "Наукознавство"
1. Наука як система знань, пізнавальна діяльність, вид духовного виробництва і соціальний інститут
Наука - форма духовної діяльності людей, яка скерована на отримання істинних знань про світ (природу, суспільство, мислення), на відкриття об'єктивних законів світу і передбачення тенденцій його розвитку.
Наука - це процес творчої діяльності по отриманню нового знання, і результат цієї діяльності у вигляді цілісної системи знань, сформульованих на основі певних принципів.
Наука є соціокультурна діяльність, своєрідне суспільне явище. Основне завдання науки - виявлення об'єктивних законів дійсності, а її головна мета - істинне знання.
Критеріями науковості, які відрізняють науку від інших форм пізнання є: об'єктивність, системність, практична націленість, орієнтація на передбачення, сувора доказовість, обґрунтованість і достовірність результатів. Наука як єдина система знань поділяється на певні галузі (окремі науки).
За предметом і методом пізнання розрізняють науки про природу - природничі; науки про суспільство - суспільні; технічні науки.
Своєрідною наукою є сучасна математика. За співвідношенням із практикою виділяють фундаментальні науки (які не мають прямої практичної орієнтації) і прикладні науки (націлені на безпосереднє практичне використання наукових результатів).
Будь-яка наукова пізнавальна діяльність передбачає взаємодію суб'єкту (учений, науковий колектив) і об'єкту науки (предметна область, що вивчається), в процесі якої використовується певна система методів, прийомів дослідження і мови даної науки (знаки, символи, формули тощо).
Хоча наукова діяльність специфічна, у ній застосовуються прийоми міркувань, використовувані людьми в інших сферах діяльності, у повсякденному житті. Для будь-якого виду людської діяльності характерні прийоми міркувань, що застосовуються й у науці, а саме: індукція і дедукція, аналіз і синтез, абстрагування й узагальнення, ідеалізація, аналогія, опис, пояснення, пророкування, гіпотеза, підтвердження, спростування й ін.
Основними методами одержання емпіричного знання в науці є спостереження й експеримент.
Спостереження - це такий метод одержання емпіричного знання, при якому головне - не вносити при дослідженні самим процесом спостереження які-небудь зміни в досліджувану реальність.
На відміну від спостереження, у рамках експерименту досліджуване явище ставиться в особливі умови. Як писала Ф.Бекон, "природа речей краще виявляє себе в стані штучної скрутності, чим у природній волі".
Важливо підкреслити, що емпіричне дослідження не може початися без визначеної теоретичної установки. Хоча говорять, що факти - повітря вченого, проте збагнення реальності неможливо без теоретичних побудов. И.П.Павлов писав з цього приводу так: "...у всякий момент потрібно відоме загальне представлення про предмет, для того щоб було на що чіпляти факти..."
Задачі науки ніяк не зводяться до збору фактичного матеріалу.
Зведення задач науки до збору фактів означає, як виразилося А.Пуанкаре, "повне нерозуміння щирого характеру науки". Він же писав: "Учений повинний організувати факти. Наука складається з фактів, як будинок з цеглин. І одне голе нагромадження фактів не складає ще науки, точно так само як купа каменів не складає будинку".
Наукові теорії не з'являються як пряме узагальнення емпіричних фактів. Як писав А.Ейнштейн, "ніякий логічний шлях не веде від спостережень до основних принципів теорії". Теорії виникають у складній взаємодії теоретичного мислення й емпірії, у ході дозволу чисто теоретичних проблем, у процесі взаємодії науки і культури в цілому.
У ході побудови теорії вчені застосовують різні способи теоретичного мислення. Так, ще Галилей став широко застосовувати уявні експерименти в ході побудови теорії. У ході уявного експерименту теоретик як би програє можливі варіанти поводження розроблених їм ідеалізованих об'єктів. Математичний експеримент - це сучасний різновид уявного експерименту, при якому можливі наслідки варіювання умов у математичній моделі прораховуються на комп'ютерах.
При характеристиці наукової діяльності важливо відзначити, що в її ході вчені часом звертаються до філософії.
Велике значення для вчених, особливо для теоретиків, має філософське осмислення сформованих пізнавальних традицій, розгляд досліджуваної реальності в контексті картини світу.
Звертання до філософії особливо актуально в переломні етапи розвитку науки. Великі наукові досягнення завжди були зв'язані з висуванням філософських узагальнень. Філософія сприяє ефективному опису, поясненню, а також розумінню реальності досліджуваною наукою.
Важливі особливості наукового знання відбиває поняття "стиль наукового мислення". М. Борн писав так: "... Я думаю, що існують якісь загальні тенденції думки, що змінюються дуже повільно й утворять визначені філософські періоди з характерними для них ідеями у всіх областях людської діяльності, у тому числі й у науці. Паулі в недавньому листі до мене ужив вираження "стилі": стилі мислення - стилі не тільки в мистецтві, але й у науці. Приймаючи цей термін, я затверджую, що стилі бувають і у фізичної теорії, і саме ця обставина додає свого роду стійкість її принципам".
Відомий хімік і філософ М.Полані показав наприкінці 50-х років нашого століття, що передумови, на які вчений спирається у своїй роботі, неможливо цілком вербалізувати, тобто виразити в мові. Полані писав: "Ту велику кількість навчального часуу, що студенти-хіміки, біологи і медики присвячують практичним заняттям, свідчить про важливу роль, що у цих дисциплінах грає передача практичних знань і умінь від учителя до учня. Зі сказаного можна зробити висновок, що в самому центрі науки існують області практичного знання, що через формулювання передати неможливо".
Знання такого типу Полані назвав неявними. Ці знання передаються не у виді текстів, а шляхом
Loading...

 
 

Цікаве