WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНаукознавство → Емпіричні факти та теоретичні узагальнення в наці - Реферат

Емпіричні факти та теоретичні узагальнення в наці - Реферат

семантичної системи провiдне мiсце займають умови iстинностi, тобто правила, що визначають зна-чення iстинностi всiх речень системи. Зрозумiло, що таких правил не можна сформулювати, якщо немає точного поняття iстини, котре використовувалося б у формалiзованих мовах.
Таке визначення i було дане у працi А.Тарського "Поняття iстини у формалiзованих мовах". На думку пана Альфреда, завдання полягало в тому, щоб "сконструювати предметно адекватне i формально вiрне визначення термiну "iстинне висловлювання"[11. -с.14], тобто вiн намагався уточнити поняття iстини так, щоб воно виходило з поняття iстини як вiдповiдностi речення i "факту" i водночас формально точно дiяло б у рамках мови. Будуючи метамову як мову, що мiстить змiннi бiльш високого типу, Тарський, по сутi, дає семантичний варiант расселiвської теорiї типiв.
З цих положень Тарського можна зробити два методолодогiчнi вис-новки. По-перше, що використання понять "iстине"-"хибне" в пред-метнiй (об'єктнiй) мовi є незаконним. По-друге, що єдино адекватним вживанням поняття iстини є його використання при спiвставленнi двох висловлювань, але аж нiяк не висловлювання i того стану речей, котре виражене в цьому висловлюваннi.
Твердження про те, що предметно адекватним i формально вiрним визначенням iстини є її семантичне визначення, котре констатує наслiдок спiвставлення двох висловлювань (а не висловлювання i дiйсностi), подано Карнапом у "Вступi до семантики". Вiн вважає, що термiн "iстинне" вживається у логiчнiй семантицi в тому розумiннi, що "стверджувати, що речення iстинне, означає те ж саме, що й стверджувати саме речення; наприклад, два твердження - "речення "мiсяць круглий" iстинне" i "мiсяць круглий" - суть два формулювання одного й того ж твердження"[8. -с.55].
Щоправда, Карнап вiдразу ж визнав, що це "саме по собi не є визначенням для "iстинне". Це, швидше, стандарт, на основi якого ми судимо, чи адекватне, тобто - чи узгоджується з нашим намiром -визначення iстини"[8. -с.57]. Як правило цю позицiю визнають як начало переходу до конвенцiоналiзму. Однак, якщо згадати його по-силання на суто прагматичне тлумачення визначення iстини через намiр, тодi маємо визнати, що приписування Карнапу кон-венцiоналiстичних iдей явне перебiльшення. Наприклад, вiн вважав, що питання про вибiр системи для нього "є, швидше, не теоретичним, а практичним питанням, швидше питанням можливого вибору, анiж ствердження"[8. -с.62].
Вiдзначимо ще один цiкавий момент. Формулу "p є еквiвалентним "p iстинне" можна прочитати у якостi гносеологiчного постулата -"включай до наукової теорiї iстиннi твердження"; в деяких випадках факт написання чи виголошення речення автоматично свiдчить про його iстиннiсть (наприклад, "це речення надруковане типографською фарбою"), тощо.
У зв'язку з розробкою теорiї iстини для формалiзованих мов у США виникло ще одне вiдгалуження неопозитивiзму - так звана "загальна семантика". Цiкаво, що хронологiчно її розробка почалась ще до того, як Р.Карнап та його послiдовники взялись за розробку "семантичного аналiзу".
Визнаним засновником "фiлософiї загальної семантики" був Аль-фред Кожибський (1889-1950), польський iнженер, що натуралiзувався у США. Представники даного напрямку згрупувались навколо Iнституту загальної семантики, заснованого в США в 1937 р., Мiжнародного товариства загальної семантики, а пiзнiше навколо журналу "ЕТС" [розшифровується: "I так далi"](1942 р.). фх основнi працi: А.Кожибський - "Наука i розсудливiсть", "Вступ до неаристотелiвських систем та загальної семантики" (1938); А.Рапопорт - "Операцiональна фiлософiя" (1953) i стаття "Дiалектичний матерiалiзм i загальна семантика" (1948); Ст.Чейз - "Тиранiя слiв" (1938), "Влада слiв" (1954); С.Хайякава - "Мова в дiї" (1941), "Мова в думцi i дiї" (1949), стаття "Семантика, загальна семантика i сумiжнi дисциплiни" (1951). Навiть iз першого погляду на тематику праць представникiв фiлософiї загальної семантики помiтно, що вони охоплюють проблематику, яку сьогоднi iменуютьпролемами фiлософiї в ситуацiї постмодерну.
У своїх паралельних європейським дослiдженнях пролем семантики, не без спливу традицiй прагматизму, А.Кожибський дiйшов до виснов-ку, що "загальна семантика... вчить, як бiльш ефективно використо-вувати нашу нервову систему"[Цит.за: 12. -p.74]. Засоби ж для такого "ефективного використання" здобуваються з критичного аналiзу мови, тобто значень слiв, що вживаються у повсякденному спiлкуваннi i впливають на поведiнку людей. Спорiдненою з лiнгвiстичною фiлософiєю є й технiка "загальної семантики": аналiз мови передбачає дослiдження низки явищ, яка мiстить факт (референт), нервову систему, мову, нервову систему i дiю. Iнакше кажучи, факт через нервову систему дiє на мовну форму, а вона, знову ж проходячи че-рез нервову систему, породжує дiю. Тобто, фактично ми маємо справу iз завершеною прагматистською конструкцiєю, яка демонструє пара-докси, що виникають у наслiдок прийняття настанов iндуктивiзму не в якостi методологiчних принципiв органiзацiї процесу пiзнання, а в якостi епiстемологiї чи, ще гiрше, онтологiї.
За головний висновок самообгрунтування iндуктивiзма маємо виз-нати принципову заборону розглядати теоретичнi узагальнення у якостi знання про об'єктивну дiйснiсть.
Використана література
1. Конт О. Дух положительной философии. -СПб.,1910.
2. Уэвелл В. История индуктивных наук в 3-х тт. -Т.1. -СПб., 1897.
3. Тюхтин В.С. Диалектико-материалистический принцип отражения и творческий характер познания // Творческая природа научного познания. -М.,1984. -с.15-26.
4. Спенсер Г. Происхождение науки. -СПб., 1898.
5. Ебер М. Прагматизм, дослiдження його рiзних форм. -К.,1995.
6. Джемс В. Прагматизм. -К.,1995.
7. Дьюи Дж. Психология и педагогика мышления. - М., 1915.
8. Карнап Р. Философские основания физики. Введение в философию науки. - М., 1971.
9. Carnap R. The Methodological Character of Theoretical Concepts//Minnesota Studies in the Philosophy of Science. -Minneapolis,1956.
10. Карнап Р. Значение и необходимость. - М., 1959.
11. Тарский А. Введение в логику и методологию дедуктивных наук. - М., 1948.
12. Weiberg J. Review of Studia Philosophica, v.I // The Philosophical Review, v.XLVII.
13. Авенариус Р. Критика чистого опыта. Т.1,2. - М., 1907-08.
14. Мах Э. Познание и заблуждение. Очерки по психологии исследования. -М.,1909.
15. Мах Э. Анализ ощущений и отношение физического к психическому. -М.,1908.
16. Рассел Б. Человеческое познание, его сфера и границы. - М., 1957.
17. Витгенштейн Л. Логико-философский трактат. - М., 1958.
18. Шлик М. О фундаменте познания//Аналитическая философия: Избранные тексты. -М.,1993. -с.33-50.
19. Куайн У. Вещи и их место в теориях//Аналитическая философия: Становление и развитие. -М.,1998. -с.322-342.
20. Конт О. Курс положительной философии в 3-х тт. -Т.1. -СПб., 1899.
21. Милль Дж.С. Система логики силлогистической и индуктивной. -СПб.,1914.
22. Рутковский Л.В. Критика методов индуктивного доказательства//Избранные труды русских логиков ХIХ века/Составитель Н.И.Кондаков.-М.:Из-во АН СССР,1956.
23. Хилл Т.И. Современные теории познания. -М.,1965.
Loading...

 
 

Цікаве