WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНаукознавство → Система наукового знання - Реферат

Система наукового знання - Реферат

апрiорного постулювання гiпотетичних характеристик унiверсального, загальної онтологiчної картини, ми отримуємо можливiсть пропонувати обгрунтування певного методу.
Спенсер пропонує три методолiчнi принципи виявлення iстини. По-перше, кожна гiпотеза вважається пiдтвердженою, якщо виникає тотожнiсть мiж станами свiдомостi, до котрих вiдноситься гiпотеза, i змiнними станами свiдомостi, якi виникають внаслiдок мислення або почуттiв (тобто, узгодженнiсть рiзних станiв свiдомостi, яка стало повторюється). По-друге, неприпустимiсть для мислення положення, котре вступає у суперечнiсть iз самим собою. Однак, даний закон логiки Спенсер обгрунтовує як результат поступової еволюцiї досвiду, як успадкування пристосування свiдомостi до даних емпiрiї. По-третє, виходячи з принципу пристосування органiзму до середовища, достовiрними можуть бути тiльки такi судження та їх системи, якi вiдповiдають законовi заперечення самозаперечень, i, разом з цим, зобов'язують нас використовувати закон заперечення найменшу кiлькiсть разiв (тобто, принцип "економiї мислення" як трактування принципу "бiологiчної корисностi").
Те саме ми спостерiгаємо i з методами руху вiд апрiорно даної вiри до емпiрично видобутого знання, якi пропонує емпiризм Ч.Пiрса. Останнiй, без сумнiву, вiддає перевагу "науковому методу", котрий є безособистiсним i максимально об'єктивним. Однак i "метод впертостi" захоплює Пiрса своєю "силою, простотою i безпосереднiстю". Люди, якi використовують його, не витрачають часу на роздуми, а, схопившись за яке попало рiшення, наполегливо тримаються за нього, щоб там не було. На користь цього методу свiдчать психологiчнi мiркування, оскiльки наполегливiсть, завзятiсть у досягненнi мети є абсолютно необхiдною. Апрiорний же метод подобався Пiрсу своїми зручними наслiдками, що випливають з схильностi людини прийняти симпатичний їй погляд.
Згiдно наукового методу, знання законiв сприйняття дозволяє людинi вносити виправлення у "данi" органiв чуттiв, i тим самим судити про речi, як вони iснують насправдi. Але Пiрс тут же зазначає, що це лише гiпотеза, яка грунтується на поняттi "реальностi", що в свою чергу спирається на апрiрне вiрування. Конкретне вiрування через досвiд використання методу може перетворитися у певне знання.
На питання: що таке реальнiсть? - Пiрс вiдповiдає у статтi "Як зробити ясними нашi iдеї", де називає "реальним" об'єкт, в думцi про який мають погодитись всi люди. Але тодi це ставить реальнiсть в залежнiсть вiд того, що про неї думають, а отже - суперечить вихiднiй настановi щодо iдеї "наукового методу". Реальнiсть, з одного боку, не залежна вiд думки взагалi, однак, вона в наших уявлення залежить вiд того, що будь-яка людина може про неї думати. З другого боку, хоча об'єкт для остаточної думки залежить вiд того, у чому ця думка полягає, все ж вона не залежить вiд того, що думають про нього люди. Тото, як i у Спенсера, для Пiрса онтологiчнi переконання стають визначальним для обгрунтування методу.
Наприклад, однiєю особливiстю "наукового методу", за Пiрсом, є його зв'язок з реально iснуючою ймовiрнiстю. Тобто, виходячи з онтологiчних мiркувань Пiрс стверджував, що в свiтi панує випадковiсть, i тому всi нашi висновки можуть бути лише ймовiрними. Фактично, грунтуючись лише на "онтологiчних вiруваннях" вiн рiзко критикує вчення про фатальну казуальнiсть, необхiднiсть i пiдкреслював принципову хибнiсть всякої теорiї, що вибудовується за допомогою дедукцiя. Дедукцiя, для нього, грунтуючись на аксиоматицi будує свої уявлення "ейдично", через визнання iснування "вiчних i незмiнних сутностей" (визначення "iдеї" за Платоном). А оскiльки жодна з теорiй не може будуватися без аксiоматики, усi теорiї мають хиби. Ця концепцiя отримала назву: "фалiбiлiзм".
Тим самим Пiрс пiдкреслював iснування буттєво-дiйсного зв'язоку, який iснує мiж ймовiрнiстю та iндукцiєю, i, по сутi, обгрунтовував iндуктивну логiку, котра сьогоднi виступає як галузь логiки ймовiрностей. Проте, в гносеологiчному планi його фалiбiлiзм виступає як заперечення онтологiчного статусу поняття "необхiдностi" взагалi: "Спробуйте верифiкувати будь-який закон природи, - писав Пiрс, - i Ви виявите, що чим точнiшi Вашi спостереження, тим певнiше будуть вони показувати безладнi вiдхилення вiд закону... Прослiдкуйте їх причини достатньо глибоко, i Ви змушенi будете припустити, що вони завжди викликанi довiльною детермiнацiєю, або випадком"[Цит. за:23.-с.282].
Фалiбiлiзм Пiрса має двоїсту, суперечливу природу. З одного боку, вiн вiдкриває шлях для скептичного релятивiзму стосовно можливостей теоретичного пiзнання, котрий зрiвнює теоретичну науку, релiгiю i здоровий глузд. З другого - виражає вимогу антидогматичного емпiричного дослiдження: намiренно випробувати природу заради самого випробування.
Саме спроба подолати фалiбiлiзм стала визначальною для усього неопозитивiзму. Логiка, з позицiї логiчного позитивiзму, - це наука, що вiдзначається тавтологiчним, а отже - аналiтичним (i в цьому розумiннi - апрiорним), характером. Тому логiчний аналiз побудований за формальними вимогами емпiричного дослiдження дозволяє за допомогою спостереження довести, чи є дослiджуване речення тавтологiєю або суперечнiстю (запереченням тавтологiї) - тодi воно належить до сфери логiки й математики; чи воно є змiстовним висловлюванням, тобто не є нi тавтологiєю, анi суперечнiстю - тодi воно є фактичним реченням емпiричної науки.
Нагадаємо, що принцип верифiкацiї у якостi суто логiчної процедури був сформульований Шлiком у роботi "Всезагальна теорiя пiзнання" (1918) i розглядався як особливий метод емпiричної перевiрки, який використовується iндуктивними науками. Шлiк вiдзначав, що принцип верифiкацiї був висунутий ще прагматизмом, але останнiй не
Loading...

 
 

Цікаве