WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНаукознавство → Проблема реконструкції наукового знання - Реферат

Проблема реконструкції наукового знання - Реферат

основоположень, яке становить продуктивне джерело їх змiни.
Отже, завдяки реконструктивнiй рефлексiї фрагментарне реконс-труювання стає здатним до зворотного зв'язку, до рацiонального самокоректування норм i стандартiв: заснованi на усталених нормах i стандартах реконструкцiї дозволяють вiдкривати факти, якi призводять до змiни уявлень, що складали джерело цих норм i стандартiв [позитивне визначення реконструктивної рефлексiї]. Таким чином, наявнi норми i стандарти наукового пiзнання (i будь-якого iншого) складаючи iсторичний здобуток стають непересiчною (тобто абсолютною, а не релятивною) умовою нових, кращих, бiльш ефективних норм i стандартiв. Яскравим прикладом слугує вiдкриття аномальних явищ, якi стали джерелом наступних за класичною фiзикою I.Ньютона теорiй - вiдносностi та квантової механiки, з вiдповiдними методологiями, стандартами i нормами.
Читач знайомий з основами фiлософiї Гегеля i марксизму одразу помiтить спорiдненiсть реконструктивної рефлексiї зi знаменитою "дiалектичною спiраллю" розвитку через повернення до попередньо пройдених етапiв (основне положення дiалектичного методу).
Проте, ця схожiсть не є тотожною. На вiдмiну вiд принципiв дiалектики Гегеля i Маркса, як вчення про розвиток Унiверсуму, принцип реконструктивної рефлексiї, будучи спорiдненим з дiалектичним методом, не ототожнює дискурсивну процедуру побудови мiркування з властивостями буття за межами цих мiркувань.
Зазначенi дiалектичнi фiлософiї є типовими зразками вчення, що тяжiють до описiв Унiверсуму через виявлення єдиної першопричини усiх процесiв подiй. Однак, вiдрефлексованi переконання про наявнiсть єдиної субстанцiї вимагають доведення, що вона (субстанцiя) вже вiдома, вже визначенi та описанi усi її iстотнi властивостi. За iнших уявлень неможливо вести розмову про єдину субстанцiю взагалi [Детально див.:14.-с.119-127].
Мовчазне (невiдрефлексоване) прийняття положення, що вже визна-ченi та описанi властивостi субстанцiї, вимагає, щоб iснуюче у минулому, сучасному чи майбутньому тлумачили як "продукт" (саморуху, саморозвитку, самореалiзацiї) однiєї єдиної субстанцiї (наприклад: природа, дух, матерiя). При цьому редукцiя полягає у тому, щоб буття витлумачити як модифiкацiю, трансформацiю та метаморфозу обраної теоретиком субстанцiї, її "першоначала". А реалiзацiя даного принципу вiдбувається через процедуру редуктивного пiдведення явищ пiд наперед означенi всезагальнi властивостi першоначала. Отже, у виглядi останнього, ми маємо фiлософiю ототожнення субстанцiї та форм iснування.
Але таке ототожнення не орiєнтує на примноження вже набутого знання про iснуюче. Фактично, переказ , що пропонує нам така фiлософiя "вiдмовляється" вiд доведення, оскільки у ньому воно неможливе, бо "усе є одне й те саме" (чи дух - чи матерiя). Звiдси народжується антирефлексивне бажання шукати "тисяча + ще одну" демонстрацiю дiалектики Природи. Вiдповiдно не iснує проблеми з'ясування взаємозв'язку рiзних форм iснування, бо рiзноманiсть це лише "позiрнiсть".
Науковий рацiоналiзм, на вiдмiну вiд зазначеного типу фiлософс-твування, визнає за можливе начало наукових мiркувань тiльки означення основоположних характеристик самого себе, своєї думки як пiдстави для наступних думок, а не iснуючого поза думкою. Дiйснiсть для науки завжди є те невiдоме, що потрiбно пiзнати. Iнакше наука втрачає сенс свого iснування. Для наукового свiгляду обов'язково повинно буди щось невiдоме.
Спираючись на реконструктивну рефлексiю фiлософський дискурс у якостi власної онтологiї має "свiт" наявного знання, а не чуттєво наочну реальнiсть. Тому по вiдношенню до вже здобутого в процесi пiзнання така рефлексiя стає методологiчною засадою визнання наявностi чогось невiдомого людинi, що є джерелом сумнiву, щодо можливостi позбутися незнання перенесенням на сферу невiдомого вже вiдомого. Тобто даний дискурс явно вийшов за межi аристотелiвської традицiї, для викладу науки якої використовувалася схема, що складалася з двох елементiв: об'єктивна дiйснiсть i картина цiєї дiйсностi.
Використана література
1. Карнап Р. Преодоление метафизики логическим анализом языка//Аналитическая философия науки: становление и развитие. -М.,1998.
2. Патнем Х. Реализм с человеческим лицом//Аналитическая философия науки: становление и развитие. -М.,1998.
3. Борн М. Размышления и воспоминания физика: Сборник статей. -М.,1977.
4. Аристотель. Метафизика//Сочинения: В 4-х тт. -М.,1976. -Т.1.
5. Ратников В.С. Физико-теоретическое моделирование: основания, развитие, рациональность. -К.,1995.
6. Чуйко В.Л. Iнтерпретацiя та реконструкцiя наукового знання//Фiлософська думка. -N5. -К.,1999.
7. Рорти Ричард. После философии - демократия//Боррадори Дж.Американский философ: Беседы с Куайном и др.-М.,1998.
8. Lyotard J.-F. La Condition postmoderne. Rapport sur le savoir. -Paris,1979.
9. Чуйко В.Л. Гносеологiчнi проблеми аналiзу процесу технологiчного використання наукового знання// Проблеми фiлософiї. N91. -К., 1992.
10. Платон. Диалоги.-М.,1986.
11. Див.: Лосев А.Ф. Миф, число, сущность. -М.,1994.
12. Price D.J. de S. Science Since Babylon. -Vale,1961.
13. Жак Деррiда у Москвi. -М.,1992.
14. Чуйко В.Л. Про методологiчну недосконалiсть монiзму// Фiлософськi читання пам'ятi Павла Копнiна -К.,1997.
15. Чуйко В.Л.Конструирующее мышление и технологическое применение науки//Философские проблемы современного естествознания. -Вып. 72. -К.,1990.
16. Кондаков Н.И. Сравнение // Логический словарь-справочник. -М.,1975.
17. Рижко В.А. Концепцiя як форма наукового знання. -К.,1995.
18. Категории диалектики, их развитие и функции. -К.,1980.
19. Кузанский Н. Сочинения в двух томах. -Т.1. -М.,1979.
20. Ильенков Э.В. Проблема противоречия в логике//Диалектическое противоречие. -М.,1979.
21. Декарт Р. Сочинения в 2-х тт. -Т.1. -М.,1989.
22. Эмпирик С. Сочнения в 2-х тт. -Т.2. -М.,1976.
23. Гадамер Х.-Г. Истина и метод. -М.,1988.
24. Дэвидсон Д. Пост-аналитические перспективы//Американский философ: Беседы с Куайном, Дэвидсоном и др. -М.,1998.
25. Чуйко В.Л. Гносеологiчний аналiз класичних методологiй фiлософiї науки// Вiсник Київського унiверситету iменi Тараса Шевченка. -Вип,26.-К.,1997.
26. Кант И. Критика чистого разума. -Симферополь,1998.
27. Кант И. Пролегомены. -М.,1934.
28. Касавiн I.Т. "Мiграцiя.Креативнiсть. Текст. Проблеми некласичної теорiї пiзнання". -М.,1999.
29. Лук'янець В.С., Кравченко О.М., Озадовска Л.В. Сучасний науковий дискурс: оновлення методологiчної культури. -К.,2000.
30. Дубинин Н.П. Что такое человек. -М.,1983.
31. Энгельс Ф. Диалектика природы//Маркс К., Энгельс Ф. Соч.2-е изд.-Т.20.
32. Салтовський О.I. Основи соцiальної екологiї. -К.,1997.
33. Рорти Р. Случайность, ирония и солидарность. -М.,1996.
Loading...

 
 

Цікаве