WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНаукознавство → Про чуттєву та раціональну складові наукового пізнання - Реферат

Про чуттєву та раціональну складові наукового пізнання - Реферат

обґрунтована марксизмом), на вiдмiну вiд рiзноманiтних концепцiй "робiнзонади", визначає суверенну здатнiсть людей долати обмеженiсть суб'єктивного через об'єктивiзацiю в суспiльно об'єктивних формах - iнформацiї (згiдно з марксистською термiнологiєю - "знаннях"). Обмiн iнформацiєю у цьому процесi вiдiграє вирiшальну роль, бо потребує свiдомостi, а тому вибудовує її.
Суспiльно визначена потреба узгоджувати дiї особи з групою, як субстанцiональна умова буття людини перетворює дiяльнiсть на ко-лективно-цiлiсний процес, де частини цiєї діяльності (дiї окремого iндивiда) за межами тотальностi колективної дiї не мають нiякого сенсу. Однiєї лише здатностi "щось робити" не достатньо для суспiльного функцiонування окремої дiяльностi. Тому людина живе у досить специфiчному вiдношеннi стосовно природного середовища. Оскiльки здатностi здiйснювати змiни в довкiллi за допомогою своєї присутностi для суспiльного iснування недостатньо, людина повинна уявляти чужi уявлення, якi мають iншi люди, щоб дiяти суспiльно. Таким чином, змiстовно суб'єктивне вiдношення людини до дiйсностi складає створення такого уявлення, яке дозволяє бути iндивiду складовою частиною суспiльного життя. Утворення таких уявлень вiдбувається за допомогою суспiльно створених засобiв спiлкування - мови. Мова використовується функцiонально, для наперед визначеної змiни уявлень, тому вiд неї вимагається, щоб вона була загаль-новживаною та передбачувано однозначною, не зважаючи на те, який саме носiй буде виконувати потрiбну функцiю (рiзних мов багато).
Поява та iснування такого джерела формування суб'єктивних образiв визначає появу якiсно нового способу до оточуючої дiйсностi. Суб'єкт, який використовує мову може цiлеспрямовано розглядати дiйснiсть як джерело, iнструмент для створення загальнозрозумiлих образiв. Тобто, суспiльно визначений iндивiд вiдноситься до оточуючого довкiлля не як до джерела задоволення тiлесних потреб, а як до джерела створення потрiбного для порозумiння з iншими уявлення.
Людина, що має потребу здiйснити змiну своїх уявлень (чогось незрозумiла, усвiдомила суперечнiсть чи проблему) подекуди не здатна вирiшити цю проблему за допомогою спiлкування. Тодi, для такої людини i природа, i суспiльна дiйснiсть, i власнi фантазiї можуть постати як знаряддя вирiшення проблеми власного нерозумiння. Вiдношення до оточуючої дiйсностi як до знаряддя змiни "картини свiту" i є цiлеспрямоване рацiональне пiзнання.
Iснування рацiонального когнiтивного вiдношення повсякденно ви-являє себе в процесах уявлення про свою взаємодiю з iншими людьми, яке має мiсце до початку безпосереднього здiйснення такої взаємодiї. Це вiдношення може обумовлювати якiсно iншу чуттєвiсть у порiвняннi з тваринною, бо головним тут постає не функцiональна практичнiсть образiв, а їх iстиннiсть. Тобто, у випадку коли чуттєвi данi слугують не як засоби актуалiзацiї потрiбної послiдовностi навичок, а як засоби утворення уявлень, що коректують iншi уявлення ("картину цiлого"), тодi мова повинна йти не про практичнiсть уявлень, знань, iнформацiї, а про їх iстиннiсть (властивiсть, яка потребує, щоб до знань, чи iнформацiї вiдносилися з довiрою).
Наведена точка зору погоджується з висновком неопрагматизму про можливiсть утворення на основi науки "дискурсу влади", але не визнає спроби декнструювати його. тут питання стоїть не про iдеологiю влади, а про те, що iстина мала, має i буде мати владу над розумом людини. I горе тому хто iстину зневажає. Питання потрiбно ставити про присутнiсть iстини, або про присутнiсть спроби видати за не її подобу.
Список використаної літератури
1. Гадамер Х.-Г. Истина и метод. -М.,1988.
2. Енгельс Ф. Письмо Г.Триру от 18 декабря 1889г.// Маркс К., Энгельс Ф. Собр.соч. -Т.37.
3. Хайдеггер М. Разговор на проселочной дороге. -М.,1991.
4. Бергсон А. Два источника морали и религии. - М.,1994.
5. Лук'янець В.С.,Соболь О.М. Фiлософський постмодерн.-К.,1998.
6. Соловей Л.А., Чуйко В.Л. Методу iдеал//Короткий енциклопедичний словник: "Соцiальна фiлософiя"/За ред. Андрущенка В.П.-Харкiв,1997.
7. Философия культуры. Становление и развитие. -СПб.,1998.
8. Чуйко В.Л. Чотири методологiї фiлософiї науки: особливостi та сфери застосування//Фiлософська думка.-N1.-К.,2000.
9. Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология. -М.,1998.
10. Аналитическая философия: становление и развитие. М.,1998.
11. Гуссерль Э. Логические исследования: Пролегомены к чистой логике.Перепечатка с изд.1909 г. - К.,1995.
12. Мах Э. Анализ ощущений и отношение физического к психическому. - М., 1908.
13. Франк Ф. Философия науки. Связь между наукой и философией. - М., 1960.
14. Ленин В.И. Материализм и эмпириокритицизм. Критические заметки об одной реакционной философии//Избранные сочинения: В 10-ти т. Т.5. Ч.I. 1907-1910. -М.,1985.
15. Чуйко В.Л. Технологiчне знання як предмет гносеологiї//Методологiчнi проблеми iнженерної дiяльностi / За ред.Кедровського О.I. -Вiнниця,1994.
16. Мотрошилова Н.В. Наука//Общественное сознание и его формы. -М.1986.
17. Кун Т. Структура научных революций. М.,1975.
18. Структура и развитие науки: Из Бостонских исследований по философии науки. -М., 1978.
19. Merton R.K. Science, Technology, аnd Society in the Seventeenth Century England.-Osiris,1938.
20. Popper K.R. Objective Knowiedge. An Evolutionary Apporoach, Oxford,1979.
21. Аналитическая философия: Избранные тексты/ Сост., вступ. ст. и комент. А.Ф.Грязнова. -М.:Изд-во МГУ, 1993.
22. Тарский А. Истина и доказательство //Вопр.филос. 1972. N8.
23. Карнап Р. Философские основания физики. Введение в философию науки. - М., 1971.
24. Лакатос И. Доказательства и опровержения (Как доказывают теоремы). М., 1967.
25. Современня философия науки. -М.,1996.
26. Куайн В.О. Логика ХХ века//Боррадори Дж.Американский философ: Беседы с Куайном и др. -М.,1998.
27. Вlanche` M. L`axiomatigue. Paris,1959.
28. Пуанкаре А. Наука и метод. Спб.,1910.
29. Пуанкаре А. О науке. М., 1983.
30. Пуанкаре А. Ценность науки. М.,1906.
31. Тульчинский Г. Аристотель - Льюис Кэррол - (Лейбниц+Гильберт+Лукасевич) или отрицательные термины и экзистенциальность силлогистики//Философская и социологическая мысль. -К.,1996, N1-2.
32. Дюгем П. Физическая теория, ее цель и строение. Спб. 1910.
33. Лакатос И. "Фальсификация и методология научно-исследовательских программ" М.,1995.
34. Поппер К. Логика и рост научного знания. Избр. работы. М.,1983.
35. Поппер К. Факти, норми та iстина: подальшакритика релятивiзму//Зарубiжна фiлософiя ХХ столiття. У 6-ти книгах. Книга 6. Пiд ред. Волинка Г.I. К.,1993.
36. Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки. М.,
1986.
37. Холтон Дж. Тематический анализ науки. М.,1981.
Loading...

 
 

Цікаве