WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНаукознавство → Філософія науки як об'єкт дослідження - Реферат

Філософія науки як об'єкт дослідження - Реферат

який зобов'язує науковцiв неусвiдомлено ставати на позицiї саморефлексiї у процесi обґрунтування iсторiєю своїх особистих наукових уявлень. Отже написання нормального пiдручника обов'язково перетворює науковця у фiлософа науки, що дотримується певної методологiї.
На вiдмiну вiд iндуктивiзму, iсторизм визнає, що теоретична наука прогресуюча (та, що має майбутнє) тiльки тодi, коли емпiричному ростовi передує її теоретичний рiст, тобто коли вона може пе-редбачати новi факти. I навпаки - теорiя регресує, якщо її теоретичне зростання вiдстає вiд її емпiричного, тобто якщо вона дає тiльки запiзнiлi пояснення або випадкових (непередбачених) вiдкриттiв, або фактiв, передбачуваних та вiдкритих носiями конкуруючих теорiй. Якщо певна наукова школа чи традицiя (парадигма, концепцiя, дослiдницька програма) прогресивно пояснює бiльше, анiж конкуруючi, то вона витiсняє їх i останнi можуть бути вiдкинутi.
У межах парадигми, теми, дослiдницької програми - деяка теорiя може бути замiнена на кращу теорiю, тобто таку, котра пропонує узагальнення бiльшої кiлькостi емпiричних даних, анiж її попередниця, частина якого в подальшому підтверджується. Таким чином, поряд iз використанням принципу фальсифiкацiї, iсторизм визнає, що науковий прогрес виражається скорiше прикладами верифiкацiї додат-кового змiсту теорiї, а не тiльки фальсифiкуючими прикладами. Емпiрична "фальсифiкацiя" i реальна"вiдмова" вiд вже створеної теорiї розглядаються у якостi незалежних подiй.
Так, за допомогою вчення про дослiдницькi програми як теорiю наукової рацiональностi, iсторизм свiдомо доповнює iнтерналiськi принципи екстерналiськими, оскiльки, ця методологiя проводить вiдрефлексовану демаркацiйну лiнiю мiж зовнiшньою i внутрiшньою iсторiєю [Див.:18.-с.322-336]. Бiльш того, це вважається єдиним по-ясненням рiзної швидкостi розвитку рiзних парадигм, концептуальних зрушень чи дослiдницьких програм.
В фiлософськiй лiтературi набула поширення мiфологiзована версiя тлумачення концепцiї "методологiчного анархiзму" П.Фейєра-бенда та двух його принципiв: "полiферацiї теорiй"; "неспiвмiрностi теорiй". У рiзних її варiацiях не помiчають, що Фейєрабенд доводить безпiдставнiсть iлюзiй про можливiсть iснування "когнiтивно єдиної науки", а його принципи становлять методологiчне обґрунтування та рацiональне пояснення процесу "подiлу" наук. Так, "фiзика ядра" неспiвмiрна з "фiзикою класичної механiки", хоча обидвi цi науки є наслiдок "полiферацiї" "єдиної фiзики". Ця концепцiя важлива тим, що вона спростовує уявлення, яке криється за поняттям "диференцiацiя науки". Останнє поняття вимагає обов'язкового вiрування в iснування єдиної науки, що не вiдбувається при використаннi поняття "полiферецiя". Згiдно з поняттям "полiферацiя" "єдина Наука" можлива лише у виглядi соцiального iнституту; як "екстернальний", а не когнiтивний феномен.
Виходячи з того, що в методологiчному анархiзмi полiферацiя розглядається у зв'язку з фактами iгнорування "наявних" методо-логiчних норм i правил, рiзнi дослiдники творчостi П.Фейєрабенда роблять висновок про його концепцiю як про пропаганду суцiльного iррацiоналiзму. Однак, нiхто не знайде у П.Фейєрабенда тези про заперечення логiко-математичних процедур пiзнання, а вiдповiдно -здатностi розуму бути у злагодi iз самим собою [Див.:18. -с.419-470]. Таким чином безперечним досягненням фiлософiї методо-логiчного анархiзму слiд визнати змiстовне загострення проблеми взаємовiдношення iнтерналiської i екстерналiської iсторiї науки.
За сферу застосування методологiї iсторизму здебiльшого визнають процеси свiдомого формування наук, що спочатку почали вiдбуватися у зв'язку з мiлiтаризацiєю фундаментальних дослiджень, а сьогоднi - загальним розповсюдженням конкретних видiв науково-пiзнавальної дiяльностi вiд традицiйних сфер життєдiяльностi людностi до нових, вiд одних груп людей чи країн до iнших: виникненням наукових спiльнот поєднаних парадигмами, науково-дослiдницькими прог-рамами, концептуальними змiнами. Аналiз iсторичного поступу тiєї чи iншої науки дозволяє виявляти, наприклад, структурування науки на рiзнi програми, що мають чiтко окреслене "жорстке ядро", визна-чити багатоманiтнiсть окремих парадигм . Так, у книгах Л.А.Солов'я та О.I.Кедровського (1980-1988) вирiзняється п'ять програм обґрунтування математики. А в книзi В.С.Крисаченка "Людина i бiосфера"(1998) визначено вiдмiнностi шiстнадцяти програм бiологiчного пiзнання. У книзi В.С.Лук'янця, А.М.Кравченка, Н.А. Гудкова "Фiзико-математичне пiзнання: природа, основи, динамiка" вирiзнено шiсть iсторично сформованих парадигм фiзики.
Використана література
1. Конт О. Дух положительной философии. -СПб.,1910.
2. Уэвелл В. История индуктивных наук в 3-х тт. -Т.1. -СПб., 1897.
3. Тюхтин В.С. Диалектико-материалистический принцип отражения и творческий характер познания // Творческая природа научного познания. -М.,1984. -с.15-26.
4. Спенсер Г. Происхождение науки. -СПб., 1898.
5. Ебер М. Прагматизм, дослiдження його рiзних форм. -К.,1995.
6. Джемс В. Прагматизм. -К.,1995.
7. Дьюи Дж. Психология и педагогика мышления. - М., 1915.
8. Карнап Р. Философские основания физики. Введение в философию науки. - М., 1971.
9. Carnap R. The Methodological Character of Theoretical Concepts//Minnesota Studies in the Philosophy of Science. -Minneapolis,1956.
10. Карнап Р. Значение и необходимость. - М., 1959.
11. Тарский А. Введение в логику и методологию дедуктивных наук. - М., 1948.
12. Weiberg J. Review of Studia Philosophica, v.I // The Philosophical Review, v.XLVII.
13. Авенариус Р. Критика чистого опыта. Т.1,2. - М., 1907-08.
14. Мах Э. Познание и заблуждение. Очерки по психологии исследования. -М.,1909.
15. Мах Э. Анализ ощущений и отношение физического к психическому. -М.,1908.
16. Рассел Б. Человеческое познание, его сфера и границы. - М., 1957.
17. Витгенштейн Л. Логико-философский трактат. - М., 1958.
18. Шлик М. О фундаменте познания//Аналитическая философия: Избранные тексты. -М.,1993. -с.33-50.
19. Куайн У. Вещи и их место в теориях//Аналитическая философия: Становление и развитие. -М.,1998. -с.322-342.
20. Конт О. Курс положительной философии в 3-х тт. -Т.1. -СПб., 1899.
21. Милль Дж.С. Система логики силлогистической и индуктивной. -СПб.,1914.
22. Рутковский Л.В. Критика методов индуктивного доказательства//Избранные труды русских логиков ХIХ века/Составитель Н.И.Кондаков.-М.:Из-во АН СССР,1956.
23. Хилл Т.И. Современные теории познания. -М.,1965.
Loading...

 
 

Цікаве