WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Прокоф’єв Сергій Сергійович - творчість (1891—1953) - Реферат

Прокоф’єв Сергій Сергійович - творчість (1891—1953) - Реферат


Прокоф'єв Сергій Сергійович - творчість
(1891-1953)
"Краса - простота, красивість - різнобарв'я". До художніх основ музичної мови кращих тв. к-ра дуже точно підходять сл. Белінського: "... Простота є необхідна умова худ. тв., по своїй суті відкидаючи всілякі заг. прикраси, всіляку вишуканість. Простота є краса істини".
По суті Прокоф'єв розвивав відому думку про те, що історія не повинна бути такою, що кожен крок її можна було передбачити. Так почав викристалізовуватися в важких творчих експериментах його компенсації складного простим. В цьому присутні - одна з важливих причин популярності багатьох складних творінь П.
Прокоф'євське новаторство - це не лише використовування нових засобів і небувалих прийомів, але і - в ще більшій мірі - новизна самого використання старих засобів і традиційних прийомів, оновлення самих жанрів, а де-не-де новіть формі, тобто синтез традицій і новаторства в сфері мови. Таким, наприклад є переінтонування Прокоф'євим знайомих інтонацій, що утворює зміщення звичних парових опор. Іноді навіть просте перегрупування або трохи політичне переакцентування застарівши засобів виразності ств. Його музиці відчуття новизни, не обтяжуючи сприйняття. Саме принцип "оновлення традицій" дає ключ до розуміння того, чому його "плавання" з несподівано широкими, сміливими скачками органічно і природно співіснують з елементарним, незвичайно доступним прийомом і ясним оприділеним кадансуванням.
Слід пригадати в його творах співставлення типово колористичних ефектів гармонії (ефектів більш х-них саме для музики кінця ХІХ і початку ХХ ст.) з простими кадансами, часом елементарно-традиційними, навіть схематичними і ясними. Гармонічна сторона достить складна, смілива, навіть примхлива. В багатьох монументальних творах Прокоф'єва в форт. жанрі, здавалося би плавна і ясна мел. лінія, яка не рідко базується на простих опорах мажорного і мінорного тризвуків, як в класицизмі XVIII ст.
Таким також є зміст і співставлення його новаторської гармонії з класично ясною формою /Наприклад, в сонатах з їх чітким розрганиченням партій і розділів і традиційною послідовністю частин сонатного циклу в цілому. До речі, класичну сонатну форму Прокоф'єв ще в 1918 р. назвав в одному інтерв'ю "самою гнучкою формою в музиці".
Однак співставлення складного з простим, характерне Прокоф'єву вже в самому початку його творчого шляху не приводило до механічного сумування різностильних прийомів вираження, а створювало їх нову якість. Так, в результаті органічного синтезування, взаємопроникнення, здавалося б у різностильових елементів створювалася нова стилістика, нова система виразності.
Вся музика Прокоф'єва насичена оптимізмом. Мається на увазі активне вольове стремління фортепіанної музики Прокоф'єва до світлої радості, сонячної юності як писав в книзі фортепіанні сонати П. Г. Орджонікідзе "Трагічний конфлікт між старим і новим, і лише дехто зумів з сутінків, катастроф і, потрясінь, насилля і переоцінки цінностей вирватися на зустріч градучому ".
Не випадково Прокоф'єв так охоче втілював в своїй творчості образи дитинства; весняно-радісні, гармонічне бачення світу дітьми було близьке його художній натурі.
Таке здорове, світле, радісне сприйняття світу і життя, що звучало в музиці П., обумовило і оптимістичні концепції його монументальних творів для фортепіано-сонат і концертів, в першу чергу, активний, енергійний характер фіналів його циклічних творів.
Прокоф'євська творчість зокрема і сам характер і тип його обдарування, - невичерпне джерело світла. "...Прокоф'єв - сильний і мужній, світлий і радісний художник-виконавець і композитор... В ньому співає стихія світла і тепла, в ньому перетворилася сонячна енергія і звучить нескорена тяга до життя і боротьби за нього. Таким є Прокоф'єв-композитор і таким ж є Прокоф'єва-виконавецью по суті - це два напрямки одного джерела. І розділити їх нелегко".
Курс взято чітко і прямо - пише В.Каратигін. - Направлення прокоф'євських устремлінь - до сонця, до повноти життя, до святкової радості.
Пригадуються і схвильовані слова Давида Ойстраха "... саме головне - це якийсь по-особливому світлий, мажорний колорит всієї музики, наче залитий сонцем пейзаж". І жартівливе висловлювання Артура Рубінштейна: "Ви, мій любий Прокоф'єв, могли б сказати: "Сонце - це я".
В цьому співставленні його обдарування має точки зіткнення з генієм Моцарта. Простота... Молодий Прокоф'єв не міг зрозуміти, "як можна любити Моцарта з його простими гармоніями". Він шукав нових гармоній, незвичних. Хоча, безперечно, "моцартівське начало", в широкому розумінні цього поняття, займає видні позиції в творчості Прокоф'єва на всіх етапах його розвитку. Але особливо закріпилось і поглибилось воно на кінцевому етапі "весняного оновлення" його музи і надзвичайно просвітленого всього колориту його творів.
Риси моцартовської ліричності / чистоти її вираження /неважко помітити і в ліричній стороні піанізму Прокоф'єва - його скромній привабливості і простоті свіжості і чистосердечності.
Загострена поетика контрасту, принцип компенсації складного простим і глибока, далеко націлена оптимістичність - таким є три найважливіші естетичніші основи музичної мови Прокоф'єва загалом і в особливості його фортепіанних творів. Ці основні принципи наклали відбиток на творчість композитора, зі всією його своєрідністю, образністю, присутньою в характері - її афористичність, лаконізм, стверджувальність, а також гармонічність, - в відношенні до традицій і новаторства,
Loading...

 
 

Цікаве