WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Фінал дев’ятої симфонії Л. Бетховена - Реферат

Фінал дев’ятої симфонії Л. Бетховена - Реферат

над явними труднощами з хоровим колективом.
По - перше в цьому розділі вперше проводиться друга тема фінальної подвійної фуги, тому її інтонування "вимовлення" повинно бути особливо значним . Для цього Бетховен доручеє її експозиційне проведення тенорової і басової хоровим групам на ff спеціально виставляючи штрих staccato, підкреслюючи в даному випадку ритмічний малюнок. Рух у цьому розділі повинен обов'язково відповідати ритму . З другого боку речетативонаспівуваний характер теми вимагає не лише її "проголошення", а й певного проспівування, так як в дійсності спів, наспівувані фраза, розчинена у ритмі - це не лише зв'язок між оборними точками, але й дещо цілісне, яке в усіх відношеннях, в тому числі і в ритмічному плані - то виривається з загального ритму , то знову зливається з ним. Саме сінтез ритмічного ( пульсуючого ) і наспівуваного ( об'єднуючого ) початків допомагають Фуртвенглеру добитись найкращої злагодженості і цільності звучання.
Особливі труднощі виникають у кульмінаційному епізоді Adagio ma non troppo , ma divoto , - хорале - молитві людства.
Щоб досягти ясності, чистоти звучання при контрастних дінамічних перепадах, диригентові, виходячі з загального емоціонального стану, треба прикласти буже багато зусиль, щоб ця складна в інтонаційно - гармонічному плані "молитва" , прозвучала щиро. Безліч альтерацій в партіях хорових голосів, залучає за собою зміну гармонічного плана, щобудується загальним хоровим ансамблем. Зменшені інтервали, що присутні в паріях сопрано і альта потребують осмисленої орієнтацїї на опорний тон "соль". Перепади голосної динаміки супроводжуються широкоінтервальними стрибками в кожній хоровій партії, розділеними паузою. Тому орієнтуватись в мелодико - гармонічних подіях таких фрагментів виконавцям досить важко. Диригент повинен ретельно слідкувати за тим, щоб в момент хорової паузи , що звучить в цей час , оркестр ясно і чітко "вимовив" основні звуки слідуючої гармонії.
Сполучення специфіки виконання "масових" і "хоральних" епізодів зливається воєдино в короткій, але насиченій поліфонічним розвитком подвійної фуги контрапунктичні перестановки двох тем " До радості" і "Обіймітесь мільйони".
Фуртвенглер вміло контролює баланс між відкритістю звуковидобування в темі " До радості" і підкреслено академічним коловим виконанням теми " Обіймйтесь мільйони". Певну складність являє собою і одночасне проголошення двох головних ідей симфонії : паралельне їх проведення повинно супроводжуватись бездоганною фразировкою, метроритмічною злагодженістю, голоснодинамічним пропорціюванням і чіткою виразною дікцією виконавців. Лише такий сплав допомагає Фуртвенглеру зробити цю подвійну фугу дійсним фіналом величезного циклічного твору.
Таким чином, Фуртвенглер ,йдучи слідом за авторським оригіналом, що колись було пережито не ним , а іншими, у творі ,давно отримавшему кінцевий вигляд, начебто іде "назад" до задумки композитора, пробиваючись від зовнішнього вигляду твору до внутрішнього наповнення його .Шлях Фуртвенглера можна охарактеризувати як кропітке прочитання і групування готових деталей.
У Бетховена деталі відпорядковуються баченню цілого, від нього отримають свою логіку, своє особливе життя.
Фуртвенглер шукає, реконструює бачене , що керувало тим, хто створив чудовий твір. Саме в цьому і є основне завдання будь якого виконання.
ЗАКІНЧЕННЯ
"Інтерпрентувати - це відтворювати в собі твір, який граєш" - казав А. Карто. Деяким прийомам " відтворення в собі твору " і була присвячена дана робота. Була розглянута лише одна реалізація , виконавська версія фіналу 9 - ої симфонії Бетховена, здійснена хором і оркестром Дрезденської філармонії під керівництвом знаменитого диригента , тонкого музиканта, майстра своєї справи, маестро В. Фуртвенглера.
В його диригуванні проявляються не лише вище перераховані професійні якості, але й рідко присутній в людях дар інстиктивного, інтуітивного, через підсвідоме відчуття спілкування не лише с виконавським колективом, але і з усією слухацькою аудіторією.
Музика Бетховена для Фуртвенглера - це прекрасний благодійний грунт для реалізації інтерпретаторських можливостей, бо Бетховен не терпів самовладних рішень, а дозволяв усім приймати участь в своїх рішеннях.
Інтерпретація Фуртвенглера хорового фіналу 9 -ої симфонії Бетховена - чудовий приклад узгодженості між мовою звуків і мовою душі, між архітектурою музики і драматичною дією, що відтворюється в людській душі.
1. Фуртвенглер у фіналі 9 - ої симфонії, йдучий за свїми ж професійними принципами , організовує композиційну архітектоніку за допомогою абстрактно обраного темпу, а вповні конкретно продуманого відповідного характеру виконання , характеру образа, наміченого композитором. Темп для Фуртвенглера - це найважливійший, організуючий і об'єдуючий початок цілого.
2. Хор в інтерпретаторській версії Фуртвенглера не просто один з пластів оркестрової фактури. Диригент часом навмисно виділяє хорову групу з загального звукового потоку, наділяючи його функціями соліста, проголошуючого основну ідею твору.
3. У відповідності з авторською задумкою Фуртвенглер по - різному трактує хорову звучність : наближеність до стилю, виконання масової пісні в проведеннях теми " До радості", акуратність формування звука в хоральних епізодах, і синкретичну єдність двох , здавалось, полярних "початків" при виконанні заключної подвійної фуги.
4. В даному варіанті виконання фіналу 9 - ої симфонії Бетховена Фуртвенглер з'являється перед нами не лише як професійний керівник, вміючий підкоряти своїй творчій волі величезну виконавську масу, а і як талановитий хормейстер, знаючий витонченість хорового виконання. Це проявляється в чистоті інтонування, злагодженності хорового ансамбля, ясності хорової фактури не лише в гомофонних епізодах, але і в поліфонічній горизонталі контрапунктуючих голосів подвійної фуги.
Будь - яка інтерпретаторська версія оцінюється слухачем по його художнім параметрам, впевненості у відповідності з задумкою композитора. Фуртвенглер виступає у фіналі 9 - ої симфонії, як носій ідей Бетховена, співавтор, що дає право жити цьому твору, бути актуальним для багатьох поколінь.
ЛІТЕРАТУРА
1. Альшванг А. Бетховен .Життя і творчість.
"Советский композитор",М., 1971.
2. Березовчук Л. Інтерпретатор і аналіз.
"Музична академія", 1993 , № 2.
3. Виготський Л. Психологія мистецтва. М., 1965.
4. Коган Г. О "режиссерском " и "актерском" началах в исполнительстве. Сов. муз., 1973, № 5.
5. Корихалова Н.П. Інтерпретація музики. Л., 1979.
6. Кочнев Ю. Музыкальное произведение и интерпретация . Сов. муз.,1969, № 12.
7. Полусмяк И.М. Теоретичні та практичні аспекти музикознавчої інтерпретації. Київ, 1989.
8. Тараканов М.Е. Задум композитора та шляхи його втілювання.Л., 1980.
9. Фуртвенглер В. О ремесле дирижера.М.,1975.
10. Фуртвенглер В. Интерпретация - решающая проблема.М.,1975.
Loading...

 
 

Цікаве