WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Музична освіта та виховання учнів і молоді галичини (20-30-ті рр. ХХ ст.) - Реферат

Музична освіта та виховання учнів і молоді галичини (20-30-ті рр. ХХ ст.) - Реферат

кваліфікаційного рівня.
У період польської окупації (20-30-і рр. ХХ ст.) в Галичині система підготовки та підвищення кваліфікаційного рівня вчителів співу включала: семінарії (державні та приватні), ліцеї, педагогії, інститути, державні та приватні курси, вищі вчительські курси, методичні центри, осередки, атестацію, самоосвіту. Згідно шкільної реформи 1932 р. підготовку вчителів здійснювали педагогічні ліцеї, які продовджували гімназійну освіту, але складали окрему складову у загальноосвітній системі. Ще однією структурною одиницею, яка входила до кваліфікаційної підготовки вчителів, були педагогії, які в в 1937/38 н. р. повністю замінили вчительські семінарії. Підготовку кваліфікованих педагогічних кадрів, зокрема Галичини, здійснювали і за кордоном. У 1923 році у Празі було відкрито Український Високий Педаґоґічний інститут ім. М. Драгоманова з ініціативи і заходами Українського Громадського Комітету під проводом Микити Шаповала. З 1924 року на музично-педагогічному відділі (з підвідділами: вокальним та інструментальним) готували вчителів музики та співів. Навчання в інституті на зразок західноєвропейських високих шкіл мало на меті дати теоретичні знання й потрібну практичну підготовку майбутнім фаховим педагогам українських шкіл.
Встановлено, що вдосконалення змісту шкільної освіти, нові умови організації навчально-виховного процесу вимагали нового вчителя, який, з одного боку, повинен був забезпечувати реалізацію освітньої політики держави, а з іншого (це стосується українського вчительства) - підтримувати національну культуру українського народу (товариства ВПУВ, "Рідна школа"). У зв'язку з цим у Галичині створювалася альтернативна система підготовки українського вчителя музики та співу: приватні учительські семінарії та курси. Оскільки освіта була контрольована з боку держави, то, звичайно, всі приватні інституції дотримувалися всіх вимог щодо навчально-виховного процесу.
Допомогу вчителям співу надавали педагогічно-методичний місячник "Шлях виховання й навчання" товариства "Взаємна Поміч Українського Вчительства" (додаток до нього - журнал "Методика та шкільна практика"), журнал "Учительське слово", ілюстрований часопис "Рідна школа", педагогічно-науковий збірник "Учитель", а також польські видання "?piew w szkole", "Muzyka i ?piew", "Lwowskie wiadomo?ci muzyczne i literackie", на сторінках яких педагоги, музиканти ділилися досвідом і давали методичні рекомендації щодо покращення методів роботи своїм колегам.
Узагальнення результатів дослідження дає підстави для наступних висновків:
1. Розвиток музичної освіти та виховання учнів і молоді в Галичині у міжвоєнний період зумовили об'єктивні суспільно-історичні й соціально-економічні процеси, а саме:
" постійна підкореність регіону різним урядам (австрійському, польському), що спричинило часту зміну в краї юридичних та освітніх систем;
" зростання національної свідомості галицьких українців у результаті визвольних змагань Західноукраїнської Народної Республіки;
" ігнорування польською владою міжнародних угод та договорів стосовно національних меншин;
" загострення польсько-українських стосунків;
" злиденне життя галицького українського населення ;
" посилення уваги польської держави до музичного виховання учнівської молоді, запровадження системи тоталітарного державного контролю над усіма формами музичної освіти та виховання, діяльністю різних типів навчально-виховних закладів;
" розробка нової концепції музичної освіти на основі перенесення акценту з національного виховання учнів на громадянське;
" тотальне ополячення молоді як кінцева мета державної політики, спричинило організований спротив українців, а відтак наклало суттєвий відбиток на всі сфери життя, в тому числі й на освіту, зокрема музичну.
Особливостями розвитку музичної освіти української учнівської молоді в Галичині були притаманні: національна ідея як основа виховання; потреба в обґрунтуванні мети, завдань, форм музичної освіти та виховання учнів, спрямовані на збереження національних, культурно-історичних традицій українського народу; виявлення національно-патріотичної активності українського населення краю в розбудові приватних загальноосвітніх і музичних закладів; посилення уваги культурно-просвітницьких українських товариств до створення мережі рідномовних навчальних закладів.
2. Аналіз і теоретичне осмислення організації музичної освіти й виховання молодого покоління в Галичині міжвоєнного періоду дали можливість з'ясувати, що керівництво нею здійснювалось двома найбільш впливовими інституціями - МВіПО та відомством греко-католицького віросповідання при Синоді. Вищеназвані органи опікувалися музичною освітою та вихованням загальноосвітніх (державних, приватних) і духовних навчальних закладах відповідно до політики полонізації навчальногопроцесу, а також етнічної та духовної асиміляції народів, що проживали в Галичині і вважали її своєю батьківщиною. Навчальні заклади, які підпорядковувалися Міністерству освіти та церковному відомству, суттєво відрізнялися: перші характеризувалися відкритістю та доступністю для представників різних соціальних верств, а другі - закритістю навчально-виховного процесу.
У Галичині досліджуваного періоду існувала система музичної освіти та виховання, в структуру якої входили загальноосвітні, музичні, духовні навчальні заклади, культурно-просвітницькі та музичні товариства, молодіжні організації.
У дисертаційному дослідженні визначено специфіку різних типів навчальних закладів Галичини, де музичній освіті та вихованню відводилося значне місце. Початкова освіта здійснювалася у школах першого (чотирикласна), другого (шестикласна) та третього (семикласна) ступенів; середня - в гімназіях, педагогічних ліцеях, педагогіях, семінаріях (учительські та духовні).
Спільними умовами для всіх загальноосвітніх навчальних закладів були: пріоритетність виховання перед навчанням, жорстока контрольованість позакласного та позашкільного життя учнів з боку польської влади, незадовільне державне фінансування, придушення будь-яких національних проявів у вихованні підростаючого покоління.
У роботі охарактеризовано специфіку організації професійної музичної освіти, яка полягала у домінуванні нижчої професійної ланки. Важливе місце у розвитку спеціальної освіти належало Вищому музичному інституту імені М. Лисенка та його філіям, які працювали у багатьох містах Галичини. До розвитку національної музичної освіти та виховання помітно спричинилося духовенство, його навчальні заклади. Участь молоді у хорових колективах, які підтримували традиції української церкви, не тільки впливали на вдосконалення їх професійних навиків, але й сприяли вихованню національної свідомості.
Альтернативу державній структурі музичної освіти та виховання становили навчальні заклади українських культурно-просвітницьких ("Просвіта", "Рідна школа") та музичних товариств (Товариство ім. М. Лисенка, "Боян"), молодіжних організацій ("Пласт", "Січ", "Сокіл", "Луг", "Каменярі"), які зробили значний внесок у поширення української національної музичної культури.
3. Результати дослідження свідчать, що з перших років існування польської влади МВіПО впровадило реформу шкільництва на всій території Речі Посполитої, зокрема було переглянуто зміст музичної освіти.
Головним завданням першої шкільної реформи (1920-ті р.) в Польщі було "умузикальнення" учнів і молоді через
Loading...

 
 

Цікаве