WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Музична освіта та виховання учнів і молоді галичини (20-30-ті рр. ХХ ст.) - Реферат

Музична освіта та виховання учнів і молоді галичини (20-30-ті рр. ХХ ст.) - Реферат

висновки збагачують і доповнюють історико-педагогічну науку, сприяють відродженню традицій, передачі досвіду минулих поколінь у налагодженні музичної освіти учнівської молоді. Розроблені автором лекції прочитані на курсах підвищення кваліфікації вчителів музики різних категорій, фахових семінарах при Івано-Франківському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (довідка № 01/160), на методоб'єднаннях, семінарах-практикумах вчителів музики Коломийського відділу освіти (довідка № 02-22/415), для студентів Коломийського педагогічного коледжу (спеціальність "Музичне виховання") (довідка № 152), Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича.
Отримані результати можуть використовуватися в процесі викладання дисциплін музичного циклу в сучасних педагогічних закладах, інститутах післядипломної педагогічної освіти; під час розробки лекцій, спецкурсів та спецсемінарів з історії української педагогіки та історії культури, написання методичних посібників з музичного навчання та виховання для педагогічних та мистецьких вузів України.
Вірогідність, об'єктивність і достовірність результатів забезпечено застосуванням комплексних методів, адекватних об'єкту, предмету, меті та визначеним завданням; ретроспективним логіко-системним аналізом широкої джерельної бази; науковою обґрунтованістю вихідних позицій дослідження; безпосередньою участю дисертанта в обговоренні проблем музичного виховання на лекціях для вчителів, студентів, на наукових конференціях.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати проведеного дослідження були представлені на обговорення наукової конференції Х Міжнародного гуцульського фольклорно-етнографічного фестивалю "Гуцульщина: наука, освіта, культура" (Коломия, 2000); всеукраїнських науково-практичних конференціях: "Морально-естетичне виховання школярів у системі громадянської освіти і виховання" (Івано-Франківськ, 2001), "Актуальні проблеми української етнопедагогіки" (Івано-Франківськ, 2001), "Проблеми загально-педагогічної підготовки майбутніх учителів" (Вінниця, 2002), "Єдність національного і загальнолюдського у формуванні морально-духовних цінностей" (Івано-Франківськ, 2002), "Психолого-педагогічні проблеми підвищення якості підготовки педагогічних кадрів у ВНЗ: стан, проблеми, перспективи" (Чернівці, 2003); на регіональних педагогічних читаннях "Українська педагогіка на межі тисячоліть" (Івано-Франківськ, 2003); звітних наукових конференціях (2000-2004 рр.), засіданнях кафедри історії педагогіки Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображені в 11 одноосібних публікаціях автора, 4 з яких - у фахових науково-педагогічних виданнях, 2 - у фахових науково-мистецьких.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 328 найменувань (із них 48 - іноземною мовою) та додатків. Обсяг дисертації - 217 сторінок, з них 164 сторінки основного тексту, 28 сторінок - список використаної літератури.
Історію становлення і розвитку музичної освіти та виховання розглядали як вітчизняні, так і зарубіжні педагоги, музикознавці. Своїм корінням музична освіта сягає в глибоку давнину. Вона була предметом дослідження
С. Бабишина, В. Барвінського, Б. Кіндратюка та ін. Цією проблемою періоду національного відродження (XVI - XVIII ст.) займалися М. Антонович, Я. Ісаєвич, І. Крип'якевич, Л. Мазепа, Ф. Стешко. Питання музичної освіти й виховання галицького краю ХІХ - першої половини ХХ століття розглядали музикознавці і педагоги минулого (В. Витвицький, М. Загайкевич, Б. Кудрик, З. Лисько, А. Цегельський) та сьогодення (І. Єгорова, Л. Проців, Н. Толошняк, І. Фрайт, М. Черепанин та ін.).
Особливості розвитку музичної освіти та виховання, як і всього освітньо-виховного процесу в Галичині у 1920-1930-х рр., були спричинені важкими суспільно-політичними та економічними умовами, в яких опинилися західноукраїнські землі після Першої світової війни. Слід зазначити, що головними ознаками галицького краю кінця ХІХ - першої половини ХХ ст. були: послідовна підкореність українського народу різними за культурними, економічними, політичними рівнями урядами (австрійського, польського); часта зміна політичних, юридичних й освітніх систем; домінування сільськогосподарського напрямку виробництва. Саме вони впливали на розвиток музичної освіти та виховання молодого покоління. Галичина згідно з міжнародним договором, підписаним у Версалі 28 червня 1919 року, мала користуватись автономними правами й українське населення мало право на свою мову у публічному житті та на школи з українською мовою навчання. Проте польська влада всіляко намагалася ополячити українське населення, виховати українську молодь у польському дусі, тим самим домагаючись того, щоб вона забула свою культуру, мову і стала слухняним знаряддям у руках колонізаторів.
У міжвоєнний період організація практично усієї музично-виховної роботи краю здійснювалася такими інституціями, як: МВіПО, відомство греко-католицького віросповідання при Синоді.
У січні 1921 року запроваджено єдину шкільну систему в цілій Польщі. Саме в цей період відбулася реформа польської школи. Народні школи стали триступеневими з семирічним терміном навчання. Школа І-го ступеня давала освіту в обсязі 4-х класів (І і ІІ класи - однорічні, ІІІ - дворічний, ІV - трирічний), ІІ-го ступеня - в обсязі 6-ти класів (перші п'ять класів - однорічні, шостий - дворічний), ІІІ-го - в обсязі 7-ми класів. Початкову загальну музичну освіту учні та молодь галицького краю могли отримати в загальноосвітніх державних або приватних школах. Ці навчальні заклади давали дітям основу музичних знань, розвивали у них музичні здібності. Наступну ланку в системі шкільництва утворювали середні навчальні заклади (гімназії, ліцеї, педагогії, семінарії), де "Спів" належав до основних предметів вивчення (згідно розпорядження МВіПО від 2 січня 1929 року (№ ІІ-235/29) "Спів" як обов'язковий предмет вилучено з навчальних програм гімназій і переведенона статус "надобов'язковості"). Метою середніх навчальних закладів була підготовка учнів до подальшого набуття знань у вищих школа. Після шкільної реформи 1932 року гімназії розділили на дві організаційно самостійні частини: 4-річну гімназію та дворічний ліцей.
Окрім загальноосвітніх, на розвиток музичної освіти та виховання впливали й фахово-музичні навчальні заклади. У 1927 році згідно з даними Департаменту Мистецтва у Польщі діяло біля 87 шкіл: музичних, ритмічно-пластичних, драматичних. Зокрема на Галичині працювали музичні школи у Перемишлі (8), Львові (6), Станіславі, Стрию, Дрогобичі (по 2), Коломиї, Тернополі, Самборі, Чорткові (по 1). Важливо звернути увагу на роботу Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка та його філій, які після війни набули широкого визнання серед галицького населення. Це були єдині українські професійно-музичні заклади краю.
Велика увага у розвитку національної музичної освіти та виховання дітей і молоді краю приділялася греко-католицьким духовенством, яке протягом багатьох століть завжди піклувалося про навчання, зокрема спів, серед широких мас населення. Завдяки його меценатству були відкриті школи, гімназії, притулки для дітей, підтримано діяльність молодіжних товариств і громадських організацій. Духовне відомство як складова
Loading...

 
 

Цікаве