WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Українська лірична пісня - романс - Реферат

Українська лірична пісня - романс - Реферат


Реферат
з музики
на тему:
"Українська лірична пісня - романс."
Час, моя пісне, у світ погуляти,
Розправити крильці, пошарпані горем,
Час, моя пісне, по волі буяти,
Послухать, як вітер заграв понад морем.
Плинь, моя пісне,як хвиля хибкая,
Вона не питає, куди вона плине;
Линь, моя пісне, як чайка прудкая, -
Вона не боїться, що в морі загине!
Грай, моя пісне, як вітер сей грає!
Шуми, як той шум, що круг човна вирує!
Дарма,що відгуку вітер не має,
А шум на хвилиночку погляд чарує!
( Леся Українка " Грай моя пісне.")
Бувають щасливо обдаровані натури і бувають так само щасливо обдаровані народи. "Я бачив такий народ, народ музикант - це українці." - говорив, зачарований співучістю нашого народу Петро Ілліч Чайковський. Українська народна пісня і поезія є найбільш розкішною, найбільш запашною з усіх гілок світової народної творчості. Українська пісня ставиться всіма знавцями на перше місце в музиці усіх народів.
Пісне селянська, пісне людова
Просто від серденька щирого ллється,
Виразна, дзвінка і надто чудова, -
Вільна, мов пташка, що по небу в'ється
То про сирітську злую недолю
Чуло до серця воно промовляє,
То про козацьку вольную волю,
Про славу колишню по світу лунає.
І про вишневий садок, і про зорі,
І про дівочу красу молодую...
Про Запоріжжя та синєє море
Та про турецьку неволю тяжкую.
Слухаєш пісню ту любу та щиру,
І яснії мрії знов в серці розбудиш...
І знов почуваєш надію і віру
В правду святую і лихо забудеш
( Марія Юльченко-Здановська)
Великий Адам Міцкевич говорив, що українські простори є столицею ліричної пісні. Це справжня поезія серця і почуття.
Таке мистецтво глибоко народне тому, що з нього промовляє до нас своєрідна, чиста душа українського народу. Гарна ця душа. Така ж прекрасна і її пісня.
То була тиха ніч чарівниця,
Покривалом спокійним, широким
Простилалась вона над селом,
Прокидалась край неба зірниця,
Мов над озером тихим, глибоким
Лебідь сплеснув білим крилом.
На розпутті козак сидить
Та на кобзі грає
Кругом хлопці та дівчата -
Як мак процвітає.
Грає козак, виспівує,
Вимовля словами,
Як москалі, орда, ляхи
Бились з козаками;
Як збиралась громадонька
В неділеньку вранці,
Як ховали козаченька
В зеленім байраці.
( Т. Шевченко " Тарасова ніч '')
Кажуть, не знайти такого зілля, яким можна було погамувати кохання. У народній пісні стверджується: " Од хвороби ліки знають, од любові - помирають."
І все одно до кожного приходить та бентежна пора. Тоді дівчата бачать неспокійні сни.
" І снився сон дивний, нежданий...
Приснився дівчині коханий.
А матері знову не сплять,
Бо доньки виспівують вечорами."
Такі пісні дуже популярні. Та, мабуть, не всім відомо, до якого жанру належать подібні пісні.
Це - український романс...
На голови, де наче солов'ї,
своє гніздо щодня збивають будні,
упав романс, як він любив її
і говорив слова їй незабутні.
І справді, коли звучить романс, хочеться вірити, що й нас люблять, і ми когось любимо. Романс - то завжди маленьке свято. Воно повертає нас на стежки шасливого чи втраченого кохання.
Жіноче серце! Чи ти слід студений,
Чи запашний, чудовий цвіт весни?
Чи світило місяця? Огонь страшенний,
Що нищить все? Чи ти як тихі сни.
Невинності? Чи ти як той стяг воєнний,
Що до побіди кличе? Чи терни,
Чи рожі плодиш? Ангел ти надземний
Чи демон лютий з пекла глибини?
Ти океан і маниш, і потопляєш;
Ти рай, добутий за ціну оков.
Ти літо: грієш враз і громом убиваєш.
Отсе ти тая стежечка,
Де дівчина йшла,
Що з мого сердечка
Щастя унесла.
Ось туди йшла вона
Та гуляючи,
З іншим своїм любчиком
Розмовляючи.
За її слідами я,
Мов безумний біс,
Цілував з сльозами я, пил із її ніг.
Все, що найдорожчеє,
Найулюблене,
Чим душа жива була,
Тут загублене.
Ой де тої правди певної шукати,
Кому своє щире серденько віддати?
Ой до кого тихо головов схилюся,
До кого серденьком міцно пригорнуся?
Кохала козака, щиро та ще й дуже,
А він підневідив, кинув та й байдуже.
Кинув козак, кинув - із якої ради?
Насміявся з мене, та й не дав поради.
Не судіть, сусіди, що зо мною буде,
Болить моє серце, та не знають люди.
(Маруся Вольвачівна " Зрада дівчині.")
Напівлегендарна, напівісторична постать Марусі Чурай привертала увагу поетів, драматургів, літературознавців. За переказами вона була дочкою козацького сотника з Полтавщини і жила в часи Богдана Хмельницького. Батько її, Гордий Чурай, відзначався богатирською відвагою і був спалений у Варшаві. Маруся виділялася красою і талантом складати пісні. Їй приписують авторство багатьох пісень, що стали народними, у яких відбилась і драма її життя. Коли її коханий Грицько Остапенко посватав іншу, вона його утруїла. Марусю засудили на смерть. Але в останню хвилину перед стратою на площу, де зібралосьбагато людей, пригнав запорошений вершник - козак. Це був Петро Іскра, який довго і безнадійно кохав Марусю. Він привіз універсал: іменем гетьмана Богдана Хмельницького Марусі даровано життя - задля славної смерті її батька Гордія Чурая і задля гарних складених нею пісень.
Маруся глибоко пережила ці події, пішла в монастир, де швидко померла від сухот. Давно б забулася драма Марусі Чурай, якби не пісня, яка лунає по
Loading...

 
 

Цікаве