WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Фортепіанне мистецтво Коломиї: історія та сучасність - Курсова робота

Фортепіанне мистецтво Коломиї: історія та сучасність - Курсова робота

ставила наголос на національне виховання молоді та перебирала відповідальність за програму навчання української мови в публічній шкільній системі. Вона дбала про фонди на утримування шкіл, співпрацювала з учительським колективом і мала постійний зв`язок з батьками шкільних дітей. Основою доходів "Рідної школи" була оплата за навчання дітей у школі, проте цього не вистачало на покриття всіх видатків, тому громадянство оподатковувало себе місячними членськими вкладами, які доповняли пожертви з-за кордону [41, с.83].
Навчання в школах товариства "Рідна школа" відбувалося у відповідності до навчальних планів і програм з різних предметів, серед яких обов`язковим був предмет "співи". Цей предмет викладався у школах впродовж чотирьох років навчання. Крім уроків музики, у народних школах товариства музична освіта здобувалася також в кружках, на курсах, у гімназіях "Рідної школи". Вагоме місце посідала музика в навчальному процесі учительських семінарів. Щоб навчатись у семінарії, необхідно було скласти вступні іспити з предметів, які викладалися на курсах. Перший рік навчання був підготовчим, і після його закінчення переводили на перший курс семінарії, де були такі навчальні предмети як музика і спів. На наступних трьох курсах, крім музики і співів, обов`язковою була гра на скрипці [84, с.174-175].
"Рідна школа" з кожним роком набувала популярності серед української громади, а назва "Українське педагогічне товариство" фіксувалася в офіційному діловодстві.
Таким чином, Коломия стала не лише освітнім центром, але й потужним осередком культурно-мистецьких традицій західно-українського регіону. Виникнення театру, діяльність педагогів шкіл та гімназій, відкриття друкарень спрямовувалося у русло національного відродження самобутньої культури українського народу.
Коломияни з гордістю пошановують своїх земляків, визначних діячів нашої культури і науки, подвижників українського національного відродження таких як о.Йосафат Кобринський, о.Іван Озаркевич, Михайло Голинський, Роман Шипайло, Филипп Баран, Ярослав Барни та багато інших, які зробили вагомий внесок до загальної культурно-мистецької скарбниці краю.
1.2. Музично-концертне життя Коломиї першої половини ХХ століття
Вагому сторінку в культурно-мистецькому процесі Коломиї займало концертне життя, тематичні вечори та вечорниці, які відігравали важливу роль у розвитку місцевої культури та створювали великий вплив на виховання молоді.
Починаючи з другої половини XIX століття, музично-концертний рух у Коломиї став звичайним явищем повсякденного життя міста. Але, незважаючи на це, концерти та виступи музичних колективів носили аматорський характер, хоча численні тематичні музичні вечори, присвячені пам'яті Т.Г.Шевченка та інших діячів української культури, були дуже цікавими.
З початку XX століття концертне життя в Коломиї особливо активізується. Саме в цей період тут з'являється серйозна професійна база для розвитку музичного мистецтва. Першим центром згуртування української інтелігенції в Коломиї, основою культурного життя міста стало музично-хорове товариство "Коломийський Боян".
"Коломийський Боян" офіційно був заснований у 1895 р. У грудні цього ж року було затверджено керівництво товариства, а також ухвалено статут [83, с.180-181].
Передова інтелігенція і громадськість міста приклали багато зусиль, щоб співацьке товариство розпочало свою роботу. Ініціаторами і засновниками "Коломийського Бояна" були: Павло Ільницький, Анеля Недільська, Антонія Кульчицька, Тит Заячківський, Григорій Кульчицький, Іван Черкавський, Софрон Недільський, о.Тит Войнаровський, о.Клим Кульчицький, о.Теодозій Курп'як, Олександр Кульчицький, Рудольф Левицький, Олекса Печерський.
Хор "Коломийський Боян" відразу розпочав активну працю над репертуаром та підготовкою різних концертів. 23 червня 1898 р. було організовано концерт Соломії Крушельницької - оперної співачки, відомої з виступів в столичних містах Європи й Америки, та музичного товариства "Коломийський Боян". В програмі концерту були арії з опер Джузеппе Верді "Сила долі", Джоакіно Россіні "Семіраміда", романси Миколи Лисенка "Тебе, моя любко єдина" та "Коли настав чудовий май". Хор "Боян" виконував "Вулицю" Філарета Колесси, чоловічий хор співав "Наша Ганка" Заліського-Желенського. Отже, славна співачка не вважала для себе невідповідним виступати разом з молодим тоді аматорським хором. Це може свідчити про достатній рівень підготовки хору.
Першим диригентом "Коломийського Бояна" був о.Теодозій Курп'як, який працював з колективом понад десять років. Згодом деякий час, хором диригував о. Зенон Кирилович.
У 20-30-х роках ХХ століття диригентом хору був Роман Ставничий - великий ентузіаст хорової музики. Він повернувся в 1921 р. після першої світової війни до Коломиї і, хоча працював адвокатом, багато часу, енергії, таланту віддавав музиці. Керував хором також Роман Шипайло, вчитель математики в гімназії, а спільні виступи з симфонічним оркестром відбувалися під орудою Романа Рубінгера, директора музичної школи [83, с.185].
Хор розпочав своє існування як аматорський колектив, але згодом, завдяки співпраці товариства з провідними галицькими митцями, "Коломийський Боян" досяг досить високого професійного рівня.
Велике значення у культурно-просвітницькому житті Коломиї мали так звані "вечірки" і "вечерниці". Ці вечори мали велике значення у вихованні української молоді Галичини. "Вечірки" і "вечерниці" були розважально-просвітницькими заходами, які влаштовували українські коломияни ще від 60-х років ХХ століття.
На початку 1890-х рр. організатори "вечерниць" уже рекомендували учасникам стиль одягу: народний або візитовий. Танцювали здебільшого під музику духового оркестру (58-го піхотинського полку), а згодом - під музику джазового ансамблю.
Традиційними були новорічні "вечерниці", які проводилися в середовищі коломийських гімназистів. Для проведення цих вечірок учасники готували маскарадні костюми. Танцювальна програма починалася з вальсу, після якого йшли мазурки, кадрилі, але особливо популярною вважалася коломийка.
Окрім розважальних "вечерниць" з танцями, дуже поширеними були "Шевченківські вечерниці", якими відзначалися традиційні Шевченківські роковини. На таких "вечерницях", як правило, декламували вірші Кобзаря, звучали пісні тощо. Шевченківські вечерниці організовували коломийські осередки товариств "Просвіта", "Руський жіночий кружок" та інші. У період 20-30-их рр. ХХ століття ці "вечерниці" були традиційними.
У грудні 1903 року Коломию відвідав Микола Віталійович Лисенко. Приїзд метра відбувся у рамках тріумфального турне по Галичині й Буковині з нагоди35-ліття його творчої діяльності. "Коломияни вітали його велично. 16-го грудня 1903 року увечері став рух на пероні станції. Святково прибрана громада містян з великим хвилюванням очікувала дорогого гостя. На пероні був виставлений довжезний шпалер із січовиків та гімназистів. З приїздом потягу члени комітету вивели з вагону достойного гостя... Під команду кошового
Loading...

 
 

Цікаве