WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Загальна характеристика музичної культури XIX ст. - Реферат

Загальна характеристика музичної культури XIX ст. - Реферат

Лисенко.
Найвидатніша постать в українській музиці другої половини XIX ст.- Микола Віталійович Лисенко. За тривале творче життя (більш ніж півстоліття) він написав сотні творів, виступав як піаніст і диригент, займався педагогічною працею, збирав і досліджував фольклор, вів широку музично-громадську роботу. Лисенко започаткував або розвинув усі музичні жанри: оперний, симфонічний, кантатно-ораторіальний, хоровий, камерно-вокальний і камерно-інструментальний. У багатьох з них він досяг справжніх художніх вершин.
У другій половині XIX ст. на музичному обрії поряд з Лисеня ком з'явилося багато здібних музикантів, але не всі змогли розвинути свій талант так повно, як Микола Віталійович. Лисенко мав своїх безпосередніх попередників, сучасників і найближчих послідовників.
Коли Лисенко, ще студентом Київського університету, робив своїперші композиторські кроки, С. Гулак-Артемовський створив славнозвісну оперу "Запорожець за Дунаєм", М. Вербицький написав ряд хорів і серед н"х - монументальну поему "Заповіт" ("Завіщанє"), а П. Сокальський - свою першу оперу "Майська ніч" та кантату "Пир во время чумы", за яку на конкурсі у Петербурзі отримав другу премію. Кожен з цих митців не мав змоги здобути професіональну музичну освіту і так і не реалізував свого таланту. Лисенко, будучи серед них наймолодшим, вирішив втілити свої мистецькі задуми на міцній професіональній композиторській основі. У 1867-1869 роках він - студент Лейпцігської консерваторії, пізніше проходить курс інструментовки у М. А. Римського-Корсакова - професора Петербурзької консерваторії. Лисенко глибоко вивчає музику західноєвропейських композиторів - класиків і романтиків, ревно пропагує творчість Глинки, Даргомижського, Мусоргського, постійно стежить за новими творами Бородіна, Чайковського, Римського-Корсакова.
Поряд з Лисенком на Україні працюють його сучасники - згаданий уже П. Сокальський, І. Лаврівський, М. Калачевський, А. Вахнянин та інші. Кожний з них прагне до створення яскравих національних композицій Справжньою перлиною серед них стала музика до театральної вистави "Назар Стодоля" Т Шевченка - "Вечорниці", її автор - Петро Іванович Ніщинський (1832-1896).
"Вечорниці" - це вставна сцена до вистави, її виконують як разом з п'єсою, так і окремо. Зупинімося на хорі "Закувала та сива зозуля", найбільш популярному номері "Вечорниць". Він приваблює слухача героїко-епічною образністю, драматичним сюжетом і соковитою музичною мовою Тут у кількох розділах хору ведеться хвилююча оповідь про невольників-запорожців, їхню важку долю, звучить протест проти насильства, прагнення до волі, мрія про повернення на батьківщину.
Хор "Закувала та сива зозуля" побудовано на образних контрастах; динамічні й епічні розділи чергуються з лірико-пісенними. Сонячним блиском пройняте тенорове соло "По синьому морю" (четвертий епізод) та світло-лірична інструментальна постлюдія. Обидві ці розділи написані в до мажорі на відміну від інших - мінорних розділів. "Закувала та сива зозуля" - яскрава сторінка української хорової музики другої половини XIX ст., справжня хорова класика.
Наприкінці XIX ст. з'являються твори О. Нижанківського, В. Сокальського, М. Матюка, М. Аркаса і Д. Січинського. А вже на початку XX ст. Лисенко щиро вітає появу нової когорти українських композиторів - К. Стеценка, Я. Степового, М. Леонтовича, С. Людкевича.
Розвиток професіональної музики на Україні в XIX ст. зосереджується головним чином у містах, що швидко зростали як політичні і культурні центри. З розкладом феодально-кріпосницького ладу поміщицькі маєтки втрачали ту роль, яку вони раніш відігравали в українській музичній культурі. Оркестри, капели, театральні трупи все частіше виступають у містах. Музичне виконавство з примусової кріпацької праці стає вільнонайманим - професією. Поряд з поширенням домашнього музикування і аматорських концертів у містах розвивається професіональне виконавство, дістають розвиток специфічно міські форми мистецького життя. Відкриваються постійні театри, збагачується концертне життя, концерти стають доступними для досить широкого кола відвідувачів.
Поступово все організованіших форм набуває музична освіта; якщо в першій половині XIX ст. музиці навчали, головним чином, приватні вчителі або вона викладалася в загальноосвітніх учбових закладах, то пізніше організується досить розгалужена мережа музичних шкіл.
Інтерес до музичного мистецтва ширших демократичних верств і гостра потреба у вихованні вітчизняних кадрів - як творчих, так і виконавських,- викликала появу різноманітних музичних і хорових товариств.
До середини XIX ст. у багатьох містах з ініціативи приватних осіб з'являються різні музичні гуртки. Ці напіваматорські, напівпрофесіональні гуртки являли своєрідний проміжний етап між домашнім музикуванням і відкритими міськими концертами. В подальшому поряд з ними почали виникати й інші форми концертної практики і осередки виховання музичних кадрів. З'являються задуми і плани організацій типу філармоній та мистецьких, учбових закладів, проте здійснення їх затрималося надовго.
Якщо до ХІХ ст. головним культурним центром був Київ з його Академією, то в першу третину XIX ст. провідне місце належить Харкову. Суспільне життя тут пожвавлюється з відкриттям університету.
В університетській друкарні друкувався ряд журналів та альманахів, в яких вміщувалися твори І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, П. Гулака-Артемовського та інших українських письменників, тексти народних пісень, дум, народні оповідання.
В 1841 році вийшла надзвичайно цікава і цінна праця Г. Квітки-Основ'яненка "История театра в Харькове", що не втратила своєї науково-пізнавальної цінності й досі.
В альманасі "Утренняя звезда" за 1833 рік опубліковано три пісні з "Наталки Полтавки" в обробці для голосу з фортепіано А. Барсицького - перша публікація музичного супроводу популярної п'єси. Спеціальних музичних журналів у Харкові в той час не існувало. Періодично статті, рецензії та замітки про концерти і спектаклі вміщувалися в газетах та журналах, як, наприклад, "Украинский Вестник", "Украинский Журнал", "Харьковские Губернские Ведомости" та ін.
Loading...

 
 

Цікаве