WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Піаніст Горовиц Володимир Самійлович - Реферат

Піаніст Горовиц Володимир Самійлович - Реферат

того, як "концертна машина" Америки знову підкоряла його собі, знову почали лунати і голосу скептичні, а нерідко й іронічні. Дехто називає піаніста "фокусником", "крисоловом"; знову говорять про його творчий тупик, про байдужність до музики. На естраді з'являються першінаслідувачі, точніше, навіть імітатори Горовица - чудово оснащені технічно, але внутрішньо порожні.
Учнів же, з якими він займався б систематично, у Горовица не було, за одним хіба що виключенням: Байрон Джайнис. І даючи уроки, він постійно призивав його "краще робити власні помилки, чим копіювати помилки інших". Але ті, хто копіював Горовица, не бажали додержуватися цього принципу: вони "ставили" на вірну карту.
Артист болісно усвідомлює ознаки кризи. І от, зігравши в лютому 1953 року урочистий концерт із нагоди 25-річчя з дня його дебюту в "Карнегі-холі", він знову залишає естраду - цього разу надовго.
Правда, повне мовчання музиканта продовжувалося менше року. Потім потроху він знову починає записуватися - переважно будинку, де фірма "Ар-Си-Эй" обладнала цілую студію. Знову виходять одна за іншої пластинки - сонати Бетховена, Скрябіна, Скарлатті, Клементи, рапсодії Листа, твору Шуберта, Шумана, Мендельсона, Рахманінова, "Картинки з виставки" Мусоргського, власні транскрипції березня Ф. Соузи "Зірки і смуги", "Весільного маршу" Мендельсона- Листа, фантазія з "Кармен".. У 1962 році артист пориває з фірмою "Ар-Си-Эй", незадоволеної тим, що він дає мало їжі для реклами, і починає співробітничати з фірмою "Коламбія". Кожна нова його пластика переконує, що піаніст не утрачає своєї феноменальної віртуозності, по стає ще більш багнистим і глибоким інтерпретатором.
"Художник, що змушений постійно стояти віч-на-віч з публікою, стає спустошеним, навіть не усвідомлюючи цього. Він постійно дає, не одержуючи замість. Роки відмовлення від публічних виступів допомогли мені зрештою цілком знайти себе і свої власні, дійсні ідеали. Під час божевільного років концертування - там, тут і всюди - я відчув, що німію - духовно і художньо",- скаже він пізніше.
Шанувальники артиста вірили, що ще зустрінуться з ним "віч-на-віч". І дійсно, 9 травня 1965 року Горовиц відновив концертну діяльність виступом у "Карнегі-холлі". Інтерес до його концерту був небачений, квитки розкупили за лічені годинник. Значну частину аудиторії складали молоді люди. "Він виглядав точно так само, як при своїй останній появі тут 12 років тому,- коментував Г. Шонберг.- Високі плечі, корпус майже нерухомий, злегка нахилений до клавіш: діяли тільки руки і пальці. Для багатьох молодих людей у публіці це було майже так, ніби грали чи Лист Рахманінов - легендарний піаніст, про яке усі говорять, але якого ніхто не чув". Але ще важливіше, ніж зовнішня незмінність Горовица, була глибока внутрішня трансформація його гри. "Час не зупинився для Горовица за ті 12 років, що пройшли з дня його останнього публічного виступу,- писав рецензент газети "Нью-Йорк геральд трібюн" Алан Річ.- Сліпучий блиск його техніки, неправдоподібна сила і інтенсивність виконання, фантазія її барвиста палітра - усе це збереглося недоторканим. Але разом з тим у його грі з'явилося, так сказати, новий вимір. Зрозуміло, коли він залишив концертну естраду у віці 48 років, це був цілком сформувався артист. Але тепер у "Карнегі-холлі" виступив більш глибокий інтерпретатор, і новий "вимір" у його грі може бути названо музичною зрілістю. Воно виявлялося в багатьох, але, мабуть, найбільше помітно в підвищеній увазі до вираження простих ліричних думок. Це стало ясно вже в повільній частині Токкаті Баха - Бузоні, що відкрила програму, а потім у Фантазії Шумана, коли настільки знайома п'єса показалася нам ожилої заново.
За останні кілька років перед нами пройшла ціла плеяда молодих піаністів, що переконували пас, що вони можуть грати швидко і технічно впевнено. Цілком можливо, рішення Горовица повернутися па концертну естраду саме тепер було викликано свідомістю, що є щось таке, про що необхідно нагадати навіть самим блискучої з цих молодих людей. Під час концерту він дав цілу серію найцінніших уроків. Це був урок витягу тріпотливих, блискаючих фарб; це був урок застосування рубато з бездоганним смаком, особливо яскраво продемонстрований у добутках Шопена; це був блискучий урок сполучення деталей і цілого в кожній п'єсі і досягнення вищих кульмінацій (особливо в Шумана). Проникнення в просту красу приходить до більшості людей пізно, і пізніше всього - до виконавців. Це, бути може, неминуче в нервозному світі, що оточує сучасного артиста. Горовиц дав нам відчути, які сумніви мучили його всі ці роки, коли він обмірковував своє повернення в концертний зал. Він продемонстрував, яким дорогоцінним дарунком тепер опанував".
За тим пам'ятним концертом, що сповістили про відродження і навіть нове народження Горовица, пішли чотири роки частих сольних виступів (з оркестром Горовиц не грає з 1953 року). "Я утомився грати перед мікрофоном. Хотілося грати для людей. Досконалість техніки теж стомлює",- визнавався артист. У 1968 році він до того ж уперше знявся на телебаченні - у спеціальному фільмі для молоді, де виконував більшість перлини свого репертуару. Потім нова п'ятилітня пауза, і замість концертів - нові чудові записи: Рахманінов, Скрябін, Шопен. А у переддень свого 70-річчя чудовий майстер знову - утретє- повернувся до публіки. Тепер він виступає не занадто часто, причому тільки в денних годинник ("по ранках я почуваю себе сонним, але вечорам - утомленим"), по його концерти як і раніше - сенсація. Усі ці концерти записуються, і, що випускаються після цього пластинки дають можливість уявити собі, яку дивну піаністичну форму зберіг артист до 70 років і яку художню глибину і мудрість він придбав, дозволяють хоча б почасти зрозуміти, який стиль "пізнього Горовица". Почасти, тому, що, як підкреслюють американські критики, у цього артиста ніколи не буває двох однакових інтерпретацій. "Він оцінює кожен свій виступ гостро самокритично, і щораз дає нову іноді кращу, іноді гіршу,- відзначалося недавно в журналі "Мюзікал Америка".- Звичайно, стиль Горовица так своєрідний і певний, що будь-який мало-мальськи спокушений слухач здатний довідатися його відразу. Один-єдиний такт кожної з його інтерпретацій па роялі може визначити цей стиль краще всяких слів. Але не можна, не виділити самих видатних якостей - разюче колористичну розмаїтість, лапідарну урівноваженість його дрібної техніки, величезний звуковий потенціал, часом надто розвиті рубато і контрасти, ефектні динамічні протиставлення в лівій руці".
Такий Горовиц сьогодні, знайомий мільйонам людей по пластинках і тисячам - по концертах. Які сюрпризи готує він, пророчити неможливо. Але кожна зустріч з ним - завжди свято.
Loading...

 
 

Цікаве