WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Інтерпретація клавірних творів Й.С.Баха - Реферат

Інтерпретація клавірних творів Й.С.Баха - Реферат

різної складності. Наприклад, з особливостями бахівської ритміки.
Так, всі марші з цього збірника і майже всі менуети будуються на четвертних і вісімкових тривалостях. Подібне співвідношення переважно потребує контрастних штрихів: дрібні тривалості - граються legato, а більші - non legato або стаккато (в залежності від характеру п'єси).
Полонез №19 (g-moll) - урочистий церемоніальний танець-шестя, відкриває бал. Обдумуючи інструментовку Полонеза випливає уявлення, ніби тут приймають участь два оркестри - струнний, виконуючий два перших мотиви, і духовий, грає четвертні ноти більш глибоко.
Не випадковий той факт, що мелодичну лінію лівої руки учні засвоюють набагато складніше, ніж правою, тобто не розуміють вираженої мелодичної думки в басовому голосі і вчать її механічно. Тому рекомендується більш уважно проаналізувати мотивну будову мелодії в лівій руці. Для того, щоб кожен мотив був добре прослуханий, учневі корисно спочатку заспівати його вголос, потім в думці, "про себе" - а тоді вже грати.
Учням з малорозвинутим почуттям ритму особливо рекомендується вчити ці п'єси - марші і полонези.
Щодо редакції "Нотного зошита Анни Магдалени Бах" заслуговує уваги слідуюче.
Єдиним повним радянським виданням "Нотного зошита" являється редакція Л. Ройзмана. В основі її лежить точний авторський текст, виконавські позначки редактор достатньо добре відображує характер творчості Баха. Аплікатура виходить з принципу композитора, який, як відомо, поза звичайного підкладання першого пальця, любив використовувати перекладання, або перехрещування пальців (наприклад, в гамоподібній послідовності вверх використовував такий порядок: 3, 4, 3, 4 або 3, 4, 5, 2, 3, 4 і т.д.). І на кінець, великим досягненням цього видання являється таблиця розшифрування всіх мелізмів.
При погляді на таблицю ми бачимо три моменти:
1) виконувати мелізми за рахунок протяжності основного звуку;
2) всі мелізми починаються з верхньої допоміжної ноти (крім перечеркнутого);
3) допоміжні звуки в мелізмах виконуються на ступенях діатонічної гамми.
Маленькі прелюдії і фуги.
Цей збірник, один із самих популярних в учбовому процесі був сформований вже в ХV столітті німецьким музикантом Ф. Гріпенклем.
Поділяється на дві частини:
І - включає 12 п'єс
ІІ - включає 6 п'єс.
Ці "Маленькі прелюдії" дають можливість викладачеві поглибити знайомство учня з характерними особливостями бахівського фразування, артикуляції, динаміки голосоведення, пояснить йому такі важливі поняття теорії поліфонії, як тема, протискладнення, імітація, скрите багатоголосся.
З ХV століття прелюдія представляла собою імпровізаційний вступ.
У ХVІІІ столітті прелюдія уже трактується як самостійний жанр.
Першу частину збірника можна розділити на 3 групи:
І - складають п'єси з типічно прелюдійною фактурою, основою якої являється гармонічна фігурація (T. S. D. T.).
Прелюдії №1 C - dur №3 c - moll №5 d - moll.
ІІ - прелюдії №2 C - dur №7 е - moll №8 F - dur в них появляється імітація.
ІІІ - №4 D - dur №9 F - dur №12 a - moll тут уже повністю побудована на імітації.
Одна з існуючих рис бахівського тематизму є - скрита поліфонія. Перш за все це виникає в тій мелодії, де є скачки. Звук, продовжує звучати до того моменту, поки не появиться сусідній з ним тон, в який він розв'яжеться.
Це добре показати на прикладі прелюдії №1 С - dur, вона відразу приведе учня до скритих голосів. І тут ми зустрічаємося зі схованим верхнім голосом, який проводить секвенцію на основі двохзвучного мотиву.
Потім потрібно грати акорди разом з басом, більш підчеркнуто І акорд і менш, як розв'язку, ІІ акорд. Потім як учневі буде ясно розрізняти рух верхнього голосу, потрібно звернути увагу на середній скритий голос.
Прелюдія №2 c - moll (ч. 2) - цікава скритим двохголоссям.
Подібний рух скритого голосу в даному випадку - допоможе закріпити - "доріжка". Така доріжка повинна виконуватися звучно, з опорою, рівно: рука і пальці опускаються на клавіші зверху, від чого виходить боковий рух кисті. Голос, який повторює один і той же звук, потрібно грати тихіше.
В тактах 2, 4 і 22 форшлаг і основну ноту потрібно виконати як дві шістнадцяті. Характерний артикуляційний "прийом восьмих": в правій руці (восьмі) - співуче легато, в лівій (четвертні ноти) - легке, коротке стаккато, pianissimo.
ІІ ч.
В "Маленькій прелюдії" №2 С - dur учень зустрічається з імітацією - це основний поліфонічний спосіб розвитку теми. Цю тему можна описати, що верхній голос урочисто і дзвінко грає труба, в нижньому - віолончель.
Ця тема складається з трьох мотивів в яких потрібно добиватися виразного і рівного співу всіх звуків мотиву.
Велику роль відіграє динаміка, динамічне наростання по мотивах.
Кульмінація завершується вторгненням рухливої каденції, яка відділена цедурами.
Якщо учень добре засвоїв особливості розвитку тематичного матеріалу прелюдії його увагу можна переключити на мелодію, яку супроводжує імітація теми в басовому голосі. Це називається протискладненням.
В двохголосних поліфонічних п'єсах Баха імітацію потрібно підчеркувати не сильним звуком, якщо верхній голос грати виразно, а нижній - легко, тихо, імітація буде тоді виразніша, ніж при сильному її виконанні. Звідси висновок: динаміка - не єдиний і не найкращий засіб зробити тему ясно звучною.
"Слышно не то, что громко, а то, что имеет свой особый, отличный от другого голоса, тембр, фразировку, артикуляцию."
Артикуляційний прийом потрібно використовувати у всіх прелюдіях, крім D - dur №4, d - moll №6, g - moll №10. Їх глибокий, підчеркнуто співучий характер потрібно виконати на легато.
ІІІ ч.
Майже у всіх прелюдіях збірника імітацію підчеркувати не потрібно. Лише в "Маленькій прелюдії" №5 e - dur, як і в двоголосних інвенціях F - dur, h - moll по пораді І. Браудо, в маркіровці імітації.
№4 D - dur (ч. ІІ), прелюдія по своєму складу відноситься до неімітаційної поліфонії, тобто побудована не на розвитку однієї темирізними голосами, а на мелодичній самостійності голосів.
По фактурі до D - dur прелюдія близька до №10 g - moll. Тут також дует верхніх голосів розвивається на фоні рівного руху басу, який виконує роль акомпонементу його ліпше грати staссato. В цій прелюдії є два складних поліфонічних моменти. По-перше виконати два верхні голоси однією рукою. Це поможе відомий прийом - вчити два голоси двома руками (верхній грає - глибоко, нижній - piano). Це і означає, що постійно, прочищати голосоведення, інакше воно швидко буде звучати невиразно.
ІІ трудність - плавне виконання мелодії, в якій чергуються короткі звуки з довгими.
Хочу зробити невеликий огляд тих прелюдій, які представляють собою найбільшу трудність.
"Маленька прелюдія" №3 d - moll (ІІ ч.) відрізняється глибоким характером, великою співучістю.
Цікава своєю мелодичною побудовою тема прелюдії. В даному випадку перший мотив представляє собою перечеркнутий мордент. Рекомендується вчити, як мордент: перший звук "проспівати" звучно, голосно, два слідуючих - ріаno, а другий мотив теми вчити глибоким співучим forte. Бас завжди глибокий, опреділений.
Прелюдія №7 e - moll (ч. І.) побудована на імітації, має мелодично закінчену тему - задушевну, глибоко ліричну.
У верхньому голосі її виконують "гобой", в басу на протязі всієї прелюдії тихо і рівно співає "засурдинених" "віолончель".
"Маленька прелюдія" №6 d - moll (ч. І.) - одна з тих, де не використовується контрастна артикуляція сусідніх метричних категорій, а задушевний настрій п'єси потребує тільки одного штриха - великої плавності звуковедення. Тут повинні бути проспівані навіть самі короткі звуки і морденти, тепло, ніжно, засурдинених кларнета і "віолончелі".
Трудність особлива, де є двохголосся в правій руці. Його необхідно довго вчити двома руками зосередитися на роботі над звуковими градаціями - р, рр, mр.
Loading...

 
 

Цікаве