WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Інтерпретація клавірних творів Й.С.Баха - Реферат

Інтерпретація клавірних творів Й.С.Баха - Реферат


Інтерпретація
клавірних творів
Й.С. Баха
Данилюк А.С
Клавірна музика була розповсюджена по всій Європі XVI - XVIII століття.
Вона відображала особливості національних культур різних країн. Назва "клавір" в старовинній музиці відносилось до інструментів різного типу: орган чембало (клавесин), клавікорд. Ці інструменти відрізнялися своєю формою, величиною способом звуковидобування.
Корінні зміни між чемболо, клавікордом, з одної сторони, і органом з другої - заключалось ще втому, що перші відносяться до структурних, а орган до духових інструментів. Загальним для них всіх являється наявність клавіатури. Дякуючи однаковій побудові клавіатури на них могли грати одні і ті самі ж музиканти.
Філіп Емануель Бах в своїй книзі починає частину "Об исполнении" слідуючими словами: "Предметами исполнения являются сила и слабкость звука."
Почнемо з сили звучності. На протязі багатьох століть в музиці панувала помірна звучність, більш тихша, ніж та, яка характерна нашому часу .
"У клавикорда не было даже mezzo piano; блокфлейта при форсировании звука давала непроизвольно передувания; а на барочном гобоє даже опытниє исполнители не могли извлечь pianissimo. Таким образом, при динамическом чтении речи шла скорее не о контрастировании, а о нюансировке…"
З клавішних інструментів - як уже говорилося - має слабкий, зате ніжний звук. Доволі сильнішим інструментом був клавесин. Про регістрову палітру клавесину точно і корисно пише Ванда Ландовська: "Ясный и точный рисунок (сочинений Баха), свободные, смелые, а иногда внезапные обороты не соответствуют сочности тембра нашего современного фортепиано и часто просто не могут обойтись без клавесина с его тонкими уколами ясных сверкающих звуков. Живописность этой музыки, ее веселые краски светящиеся изнутри, подобно колористическим бликам старых витражей требуют регистров клавесина с его таинственным гудением и со всем богатством игры и звуковых комбинаций".
Важлива динамічна особливість, яка характеризується виконанням старовинної музики, - ефектека, розповсюджений на протязі декількох століть до XVIII ст. Ехо-ефект зв'язаний не стільки з зменшенням сили звуку, скільки з його окраскою. Велику роль при цьому відіграв просторовий контраст.
Зрівнюючи між собою динамічні засоби фортепіано, з одної сторони, і динамічні засоби клавесину і клавікорда - з другої, то ми бачимо слідуюче:
1) фортепіано не володіє ні октавними подвоєннями клавесину, ні можливістю створити протискладнення звучності, засобом зміни регістрів і клавіатури;
2) з другої сторони, фортепіано володіє чуттєвою і рухливою динамікою широкого діапазону, що не доступне ні клавесину, ні клавікорду.
Коли Антону Рубінштейну задали питання, в чому секрет магічного впливу його гри на публіку, він відповів: "… я много труда потратил, чтобы добиться пения на фортепиано." Коментуючи це признання Генріх Нейгаус зауважив: "Золотые слова! Они должны были бы быть выгравированы на мраморе в каждом фортепианном классе".
Змістовність і співучість! - от що являється ключем до артистичного виконання музики Баха. І вироблятися це і друге повинно не тільки в середніх і старших класах школи, а як можна раніше, тобто з самих перших уроків. Максимальна увага учня до якості фортепіанного звуку, навіть коли йому задана вправа, гама або етюд. Це ніколи не повинно випадати з поля зору викладача.
Гра багатьох підлітків, які закінчили музичні школи, показують про глибоку закоренілу звичку вчити Баха механічно, коли пальці йдуть підсвідомо. Одна з причин - це невміння працювати в повільному темпі.
Немало зусиль в заняттях з починаючими вимагається від педагога, щоб побороти формальне відношення до динаміки, точніше до динамічних відтінків. Любу зміну сили звуку учень повинен відчувати як природню необхідність і її внутрішню логіку: посилення динаміки, зв'язане з стрімким рухом мелодії до кульмінації, а потім зменшення звучності до кінця фрази.
Початкові роки навчання в ДМШ показують, що період уже з давніх часів рахується вирішальним і дуже відповідальним етапом в формуванні майбутнього піаніста. Тому тільки тут виховується зацікавленість і любов до музики, відповідно і до музики поліфонічної.
Найбільш улюбленим для дитини в світі музики є пісня. Тому вона дає можливість викладачу зацікавити учня музикою, знайти з ним спільну мову.
Найбільш доступний по своєму змісту учбовий матеріал для початківців - мелодії дитячих і народних пісень в одноголосному викладі для фортепіано. Таким чином, з перших кроків у центр уваги учня ставиться мелодія, яку він спочатку виразно співає, а потім вчиться виразно "співати" на фортепіано.
Виразне і співуче виконання одноголосних пісень - мелодій надалі переноситься в співвідношення двох таких же мелодій в легких поліфонічних п'єсах.
Поліфонічний репертуар для початківців складає легкі поліфонічні обробки народних пісень підголоскового складу близькі і зрозумілі дітям по своєму змісту. Викладач розповідає про те, як виконувалися ці пісні в народі: починав пісню заспівник, потім її підхоплює хор ("підголоски") варіюючи ту ж мелодію.
До прикладу, пісня "Ах ты зимушка-зима", викладач пропонує виконати її "хоровим" способом поділивши ролі: учень на уроці грає вивчену вдома партію заспівника, а викладач на другому роялі "зображає" хор, який підхоплює мелодію заспіву. Через 2-3 уроки "підголоски" виконує учень і переконується в тому, що вони є самостійні, як і мелодія заспіву.
Активне і зацікавлене відношення школяра до поліфонічної музики залежить від метода роботи викладача.
Вміння підвести учня до образного сприйняття основних елементів поліфонічної музики, як наприклад, імітація. Не варто знайомити першокласника з цим терміном. Так, в п'єсах типу дитячої пісні "На зеленом лугу", де початковий наспів повторюється октавою вище, можна пояснити імітацію порівнюючи це явище, як "ехо" (відлуння). Над імітаційною грою можна попрацювати ансамблево: виклад мелодії виконує учень, а її імітацію ("відлуння") викладач; а потім навпаки.
З перших кроків для оволодіння поліфонією учня потрібно привчити як до ясності поступового вступу голосів, так і до чіткості їх проведення і закінчення. Важливо добитися від учня обдуманого виконання legato, плавного переходу, ніби переливання одного звуку в другий. При цьому не можна допустити формального виконання штриху - механічне "переступання" з клавіш на клавішу.
Крім засвоєння простої імітації в поліфонії Баха з'являється стретна імітація.
"Нотний зошит Анни Магдалени Бах"
Легкі поліфонічні п'єси - найцінніший матеріал, який активно розвиває поліфонічне мислення учня, його звукову палітру, виховує почуття стилю, форми. Сюди ввійшли в основному невеликі танцювальні п'єси - полонези, менуети й марші.
Вивчення поліфонічних творів Баха починати треба з самого головного - розкрити зміст п'єси до того, як учень почне розбирати її.
Щоб п'єса вийшла насправді поліфонічною, учневі в першу чергутреба зрозуміти розвиток і внутрішнє життя окремих голосів. Це потребує довшого часу і обов'язкового вивчення п'єси напам'ять. Існує такий метод грати мелодію верхнього голосу на октаву або дві вище, що посилює контраст в звучанні голосів і допомагає зрозуміти їх різноманітні барви.
Наприклад, досягнути виразності питання і відповіді у співвідношенні фраз в d-moli Менуеті, учень одержує додаткове завдання вивчити Менует №4 L-dur. Для виразного виконання його мелодії потрібно перш за все вслуховуватися у виразне співвідношення питання і відповіді чотирьох тактів.
Динаміка в п'єсах Баха повинна бути націлена на те, щоб рельєфніше відтінити самостійність кожного голосу. Поліфонії Баха характерна полідинаміка, тому для ясного її виконання потрібно не перебільшувати динамічні відтінки.
На матеріалі інших п'єс з "Нотного зошита" учень засвоює нові для нього риси музики Баха, з якими буде зустрічатися в творах
Loading...

 
 

Цікаве