WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Типи і види хорів - Реферат

Типи і види хорів - Реферат


Реферат на тему:
"Типи і види хорів"
План
1. Характеристика хорових партій за вокально-хоровими, технічними і художньо-виразними можливостями.
2. Хорова партитура. Розміщення голосів в партитурі.
3. Особливості нотації окремих хорових партій. Написання хорових партій в ключах. Різні способи викладу хорових партитур.
4. Кількісний склад різних типів і видів хорів
5. Розташування партій в хорі.
Хором зветься організований колектив співаків. Таке визначення охоплює особою найрізноманітніші співочі колективи різної кваліфікації, виконавчої манери, репертуарної спрямованості, способів формування і комплектування.
Український слухач розуміє хор як творчий колектив, ідейно-художньо спрямований у своїй виконавській діяльності на широке обслуговування і виховання народних мас.
Матеріалом для створення всякого хорового колективу є людські голоси. А що їх можна поділити на три великі групи - чоловічі, жіночі, дитячі, то ці роди голосів і являтимуть собою матеріал, з якого можна організувати той або інший склад хору. Хорові колективи, укомплектовані з самих тільки мужчин, жінок або дітей, зватимуться однорідними: хор із самих жінок - жіночий хор, із самих чоловіків - чоловічий, із самих дітей - дитячий.
Сполучивши два різнорідні типи хору, чоловічий з жіночим або дитячим, в один загальний, матимемо мішаний склад хору.
Отже, хори за своїм складом бувають - однорідні і мішані.
Всі типи хорів - однорідні і мішані - щодо кількості самостійних партій (реальних голосів) можуть бути одноголосні, двоголосні, триголосні, чотириголосні. Мішаний хор може бути і багатоголосним. У багатоголосному хорі кількість самостійних партій повинна бути не менше п'яти.
У далекій минувшині, в епоху розвитку поліфонії, багатоголосні хори були звичайним явищем - шестиголосні, восьмиголосні, дванадцятиголосні й навіть більше. Нерідко восьмиголосні і дванадцятиголосні хори являють собою сполучення двох або трьох чотириголосних. Тоді ми маємо так звані подвійні або потрійні хори.
Твори для багатоголосних хорів досить часто зустрічаються в хоровій літературі. В російській музичній літературі - у М.Глінки, А.Рубінштейна, О.Римського-Корсакова, Ц.Киї, П.Чайковського, в українській - у М.Лисенка, К.Стеценка, М.Леонтовича, М.Вериківського, Б.Лятошинського та ін.
Хори усіх типів і видів можуть виконувати вокально-ансамблеву літературу двома способами: з інструментальним супроводом і без нього.
Такого роду виконання передбачає сама хорова література. Вона поділяється на два великі розділи: хорові твори з інструментальним супроводом; хорові твори, призначені для виконання самими лише вокальними силами, без будь-якого інструментального супроводу.
Виконання хорового твору без інструментального супроводу прийнято називати співом a cappella.
Хоровий колектив, що виконує твори a cappella , - це "своєрідний вокальний оркестр, який на основі синтезу звука і слова відтворює своїми багатими барвами художні образи музичного твору".
Під час співу a cappella "акорд звучить чарівливо м'яко й чисто, чого ніколи не може досягнути симфонічний оркестр, де майже всі духові інструменти темперовані".
Спів a cappella є найтиповішим і найчистішим видом хорового виконання. Хор, що співає a cappella , навіть для виконання нескладних творів гармонічного стилю має передумовою значну вокальну-технічну підготовку співаків; що ж до творів поліфонічних, то вони доступні тільки висококваліфікованому хорові.
Твори для хору з супроводом розраховано на спільне звучання з музичними інструментами.
Супровід може повністю дублювати хорову партитуру (якщо не зважати на інструментальну фактуру акомпанементу), отже, підтримувати хор гармонічно і ритмічно. Такого роду супровід часом має назву ad libitum - "за бажання", тобто, в разі достатньої кваліфікації хору цей твір може виконуватись a cappella.
Інший вид супроводу, що збагачує звучання хору самостійною і широкою розробкою музичного матеріалу, становить уже невід'ємну частину цілого музичного твору. Виконувати такого роду твори a cappella ні в якому разі не можна, - цим було б спотворено і скалічено творчий задум композитора.
Супровід може бути різноманітний - від баяна, фортепіано, невеличких ансамблів духових і народних інструментів до симфонічного оркестру.
Інструментальний супровід значною мірою полегшує роботу співаків, але часом шкідливо впливає на звукову сталість хору.
Людські голоси поділяються на чотири основні групи: сопрано, або дисканти, альти, тенори, баси. Кожна з цих груп має свій обсяг, або, як кажуть, діапазон.
Сопрано, або дискант - високий жіночий або дитячий голос. Діапазон сопрано від до1 до до3; обсяг дисканта (дитячі сопрано) - до1 - соль2 (бувають, правда, й винятки).
Альт - низький або порівняно низький жіночий голос з обсягом від фа малої октави до фа2. Діапазон дитячого альта - від ля малої октави до мі2.
Тенор - високий чоловічий голос. Діапазон його дорівнює обсягові сопрано, тільки октавою нижче: від до малої октави до до2 (пишеться звичайно октавою вище).
Бас - низький чоловічий голос з обсягом від ре великої октави до фа1.
Наведені діапазони чотирьох основних груп хорових голосів дуже умовні і, вірніше сказати, лише вказують на необхідність мати в хорі чотири основні групи з зазначеними діапазонами. Треба мати на увазі, що співаки з такими широкими діапазонами зустрічаються дуже рідко. Звичайно доводиться задовольнятися голосами, які, не маючи вищезазначеного обсягу, володіють лише його частиною. Звідси у практичній дійсності ми маємо розподіл кожної основної групи голосів на дві, а то й на три підгрупи.
Сопранову, альтову і тенорову групи звичайно поділяють на дві підгрупи - перші і другі; а басову - на три: перші баси, або баритони, другі баси, або інакше їх називають, центральні і, нарешті, октавісти, який часом називають по-італійський "бассо-профундо", тобто глибокі баси.
Сопрано перші. До перших сопрано звичайно відносяться легкі, рухливі голоси, що вільно і ясно звучать у 2-й октаві і досягають звуків 3-ї октави. Такі голоси з природи своєї гнучкі і здатні регулювати зміну динамічного напруження від pianissimo до forte на високих звуках. Для них не становить особливих труднощів виконувати складні мелодичні візерунки у швидких темпах.
Обсяг звуків, практично корисних для хорового звучання, для першого сопрано буде, приблизно, такий: від фа1 або соль1 до ля2 або сі бемоль2. Це так званий робочий діапазон. Звуки 1-ї октави (фа1, соль1, ля1, сі1) в першого сопрано звучать ніжно, м'яко, але здебільшого слабко; розвинути сильне звучання у верхівці 1-ї октави вони не можуть. Починаючи з до 2 в перший сопрано з'являється можливість розвивати значну силу й
Loading...

 
 

Цікаве