WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Бандуристи Кубані - Реферат

Бандуристи Кубані - Реферат

Відомі імена деяких бандуристів, що з приходом "радянської влади" або в період боротьби проти неї залишили рідну Кубань. До Закавказзя виїхав Харитон Вівчаренко, до Києва – Кость Кравченко, до Москви – Сава Діброва, Петро Кузнецов, Сукач, до Аргентини емігрував Антон Чорний, до Франції – Дмитро Крикун, до Чехословаччини – Михайло Теліга. Повернулися П. Кузнецов (помер в м. Гарячий Ключ), М. Теліга (німці розстріляли в Києві). Частина, покалічених і морально, і фізично, доживала віку на рідній землі. Микиті Варавві (1870-1939) на останній стадії туберкульозу вдалося вирватись з соловецьких лабет смерті й прибитись до рідного куреня. Вдома, у ст. Старомінській, він влітку лежав у кожусі на даху погрібника, надривно кашляв, дивився на сонце й диктував неповнолітньому внукові козацьку думу "Невільницький плач" та історичні пісні. Одна з них - пісня про канальські роботи:

Ой за річкою та й за Синюхою

Та виросла ожина.

Гей, давай, давай, батько, переміни,

Бо, далебі, загинем.

Гей, не річ моя, славні запорожці,

Перемін давати.

Гей, просіть собі, славні запорожці,

У цариці заплати.

Гей, дала, дала славним запорожцям

Та цариця заплату,

Що понабивала на ноги колоди,

Дала в руки лопату.

Що понабивала на ноги кайдани,

Дала в руки лопати.

Гей, що послала на легку роботу

Та канали копати.

Олексій Обабко був педагогом, істориком, одним з найперспективніших бандуристів XX сторіччя. Опанував інструмент в дитячі літа. Закінчив Катеринодарську вчительську семінарію. Вів Другу кобзарську школу Миколи Богуславського. Поринув, як то кажуть, з головою у велике кобзарське відродження. Але не судилося! Після арешту батька – Петра Івановича (помер в 1929 р. в Соловецькій катівні) [51], він призупинив свою діяльність, ставши перед дилемою: або піти слідами батька, або... Зачаївсь, "повісив бандуру на кілочок", і вимушений був включитися в "колгоспне будівництво". Став навіть його співцем, виступивши в журналі "Путь Северо-Кавказского хлебороба" з великою статтею про колгоспи. Навчив сина Бориса грати на бандурі. Син, як зауважує Людмила Обабко, "перевершив батька, але прилюдно не виступав". Ще 1912 року О.Обабко написав й опублікував "Историю станицы Ахтанизовской". Продиктував журналістові В. Таранусі монолог-спогад про кобзарське відродження ("Нарис", 1966, машинопис). З концертною програмою виступав вряди-годи. Нині його бандура (зроблена майстром А.К. Паплинським) перебуває в експозиції Державного музею театрального, музичного та кіномистецтва України. (Інв. № 3075).

Олексієві Чорному всевидюща "влада рад" не подарувала того "злочину", що він мав щастя бути рідним братом знаменитого бандуриста Антона Чорного. До останнього, за океан, її руки не дотяглись. Але Олексій Петрович зник безслідно, мов би й не було його.

Бандурист Михайло Петренко (1882-1967) був великим знавцем українського національного епосу – дум, свого часу – навіть активним його пропагандистом. Але в своїй автобіографії (1961 р.) він жодним словом не обмовився про бандуру – так був нажаханий (І. Варавва від нього записав і пізніше опублікував дві думи) [52]. Михайла Івановича обминув репресивний молох. Упродовж свого життя він створював музей В.І. Суворова в рідній станиці Усть-Лабінській. Нині від цього музею не лишилося й сліду.

К. Німченка від репресій врятувало "пролетарське походження" ("бедняк"). До того ж, він не брав участі в національно-визвольній боротьбі: в ті роки він "гриз граніт науки", навіть закінчив 2 курси Катеринодарської консерваторії (1920 р.) [53].

Гавриш Іван Степанович (1901-1985) – бандурист-педагог, політв'язень. На допитах енкаведисти його били в обличчя, особливо по щелепам, від чого непритомнів. Відливали водою і знову били. Не скоривсь. Не підписав фальшивого обвинувачення. Відбув два терміни ув'язнення (Біломорканал, Колима). Помер від раку щелепи в станиці Канівській.

З відходом у вічність двох останніх знаних кубанських кобзарів –Івана Гавриша та Семена Лазаренка (1985 р.) зупинилася давня кубанська кобзарська традиція. В кінці 70-х років XX ст., хоч і розпочалось друге відродження бандури на Кубані, та воно формувалося на нових, інших засадах: це вже було не індивідуальне, традиційно-історичне, а насамперед колективне виконавство, в якому брали участь переважно школярі-дівчатка при навчальних закладах та студіях (міста Геленджик, Краснодар, Сочі, станиці Сіверська, Уманська).

Література

  1. Кияшко И.И. Войсковые певческіе и музыкантскій хоры Кубанского козачьяго войска. 1811-1911 годы. – Екатеринодаръ, 1911. – С. 2 - 3.

  2. Лист К.П. Безщасного до О.Ф. Нирка від 10 квітня 1966 р.

  3. Фарфоровский С. Кобзари на Кубани // XIX сборник Харьковского историко-филологичного товарищества. – 1910.

  4. Попка И. Д. Черноморские казаки в их гражданском и военном быту. - СПб., 1858.

  5. Квітка-Основ'яненко Г. Ф. Головатый. // Зібрання творів в 7-ми томах. Т. 7. – К., 1981. – С. 7-29.

  6. Миролюбов Ю. Славяно-русский фольклор. – Мюнхен, 1984.

  7. Дані почерпнуто з родинних спогадів, напису на бандурі 1740 р., ескізу генеалогичного дерева рода Кравченків. 1800-2000. (Автор –Ольга Павлівна Кравченко, м. Москва).

  8. Левченко И. И. Украинизация Кубани. Краснодар. – 1991. – С. 1-4.

  9. Чорний Антон. История бандуры на Кубани // Казачий вестник. – Прага, 1943 – № 15, 16, 17.

  10. Баклаженко С. Українська культура на Північному Кавказі // Червоний шлях. – Харків, 1929. – № 3-6. – С. 174-175.

  11. Ємець В. І. У золоте 50-річчя на службі Україні. II. Про козаків-бандурників. – Голливуд, ЗДА. – 1961. – Торонто. – С. 359.

  12. Тарануха В. Нарис, 1966 р.

  13. Катаєнко К. Життєпис, 1979 р.

  14. Довженко В. Д. Бандурист К. Німченко // Всесвіт. – 1929. – № 21. – С. 51.

  15. Омельченко А. Розвиток кобзарського мистецтва на Україні. – 1967. – С.108 (машинопис).

  16. Чорный А. Назв. праця.

  17. Управління у справах поліграфічної промисловості, видавництв і книжкової торгівлі при Раді Міністрів УРСР Державного видавництва "Мистецтво" підтверджує одержання вищеназваних творів К. Німченка, а також і підручника "Гри на бандурі". – № 561. 22 липня 1953 р. Головний редактор А. Бондаренко. (Архів автора).

  18. Лавров Л. И. Биографические заметки // Археология и этнография Северного Кавказа. – Краснодар, 1998. – С. 164.

  19. "Директор государственного издательства "Мистецтво" Н. Донской". – № 322. 15 апреля 1953 г.

  20. Катаєнко К. Назв. праця.

  21. Баклаженко С. Назв. праця.

  22. Омельченко А. Ф. Видатний український бандурист – Василь Кузьмич Шевченко. (Рукопис. Архів А. Омельченка).

  23. Листи Безщасного К.П. до Шаповала І.М. від 2 і 17 жовтня 1965 р.

  24. Ємець В. Назв. праця. – С. 357.

  25. Чорный А. Назв. праця.

  26. Макаренко Л. Петро Макаренко - мій тато // Венесуела. – Каракас. – С. 101-103. (Архів М.Тарнавського).

  27. Іваніс В. Стежками життя. (Спогади). Книга II. Новий Ульм, 1959. – С. 72.

  28. Іваніс В. Назв. праця. Книга IV. – С. 230. І

  29. Самчук У. Живі струни. Бандури і бандуристи. – Детройт, 1976. – С. 70.

  30. Самчук У. Назв. праця. – С. 78; Олена Теліга. (Збірник). – Київ-Париж-Лондон-Нью-Йорк-Сідней, 1992. – С. 169, 175,319-327.

  31. Ємець В. Назв. праця. – С. 363.

  32. Ємець В. Кобза та кобзарі. – Берлін, 1923 – С. 72.

  33. Лист д-ра Кіндрата Плохого – кубанського козацького старшини з Пашківської станиці, до В. Ємця від 4 грудня 1958 року.

  34. Стрижак О. Надбання українознавців Кубані // Народна творчість та етнографія. – 2000 – № 1 – С. 136-140.

  35. Чумаченко В. Расстрелянная литература (Кубанская литература в годы репрессий)// Экономика, право, печать. – 1998. – №3(4). – С.45-50.

  36. Варивода И.Д. И я мог бы стать "врагом народа" // Каневчане. – 1996. – № 1-2. – С. 62-64.

  37. Бардадым В. Григорий Митрофанович Концевич // Радетели земли Кубанской. – Краснодар. – 1998. – С. 219-222.

  38. Попка И.Д. Назв. праця. – С. 47 (у перевиданні 1998 р.). – С. 35.

  39. Дані з архіву І. Федоренка.

  40. Мішалов В. Бандурист Йосип Сніжний // Бандура. – Нью-Йорк, 1998. – № 25-26. – С. 1-3.

  41. Сведения Управления Федеративной службы безопасности Российской Федерации по Краснодарскому краю, выданные председателю Кубанского союза жертв политических репрессий "Мемориал" И.Г. Федоренку от 03.01.1996г. №№/1/6-1.

  42. 3гідно з даними управління ФСБ Російської Федерації у Краснодарському краї від 09.08.1996 р. за № 1 /1/ 6, виданими синові К. Лінського – Володимиру Лінському, його тато був розстріляний 11.08.1942 р.

  43. Черемський Кость. Повернення традицій. – Харків, 1999. – С. 108.

  44. Сведения ФСБ... выданы И.Г. Федоренку "...Бесчасный К.П. ... был арестован органами ОГПУ 2 мая 1931 г. как участник контрреволюционной организации 16 августа 1931 г. Тройка при ПП ОГПУ СКК и ДССР приговорила его к 5 годам заключения в концлагерь".

  45. Ємець В. Назв. праця. – С. 370.

  46. Там само. – С. 363, 371.

  47. Нирко О. Шемет Пантелеймон Петрович. Кобзарська біографія // Бандура. – Нью-Йорк. – 1995. – № 35-54. – С. 11-17.

  48. Нирко О. Лазаренко Семен Семенович // Бандура. – Нью-Йорк. – 1995. – № 51-52. – С.28-37.

  49. Сведения ФСБ... выданы И.Г. Федоренку. "... Жарко С. С. ... осужден военным трибуналом войск НКВД Краснодарского края 24 июля 1943 г. по ст. 58-2 Ук РСФСР к 7 годам лишения свободы. По заключению прокуратуры РСФСР от 29 сентября 1989 г., реабилитации не подлежит".

  50. Свідчення братів Лазаренків з станиці Канівської.

  51. Підтвердженням є довідка, видана Ахтанизівською Станичною Радою 11 червня 1929 р. за № 2: "Ахтанизовский милицейский участок удостоверяет, что согласно отношения КООГПУ гражданин Обабко Петр Иванович, находившийся на ссылке в Соловецком концлагере, умер 13.02.1929 г. Основание КООГПУ № 9497. Ст. лейтенант... /Подпись/.

  52. Варавва И. Три брата самарских. Иван Богуславец. II. Казачья бандура. Думи, песни и легенды кубанских казаков. Екатеринодар. Кубанская казачья Рада. – 1992. – С. 26-27, 114-118.

Памятная и поверочная книжка для ученика консерватории Екатеринодарского Отделения Русского музыкального общества за 1919/20 учебный год № 171.

Loading...

 
 

Цікаве