WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Туризм як одна із форм соціалізації людини - Реферат

Туризм як одна із форм соціалізації людини - Реферат

Туристичні ресурси різних країн складаються як із природних багатств, так і з матеріальних цінностей. Всі туристичні ресурси є надбанням людства. Національні суспільства і міжнародна спільнота повинні проводити необхідні заходи по їх захисту. Захист природних, історичних, культурних та релігійних місць за будь-яких обставин, а особливо під час конфліктів, повинен бути однією з основних обов'язків держави.

Однак сучасний туризм у певній мірі наносить шкоди навколишньому середовищу. Відбувається зміна природних умов, особливо погіршення життєвих умов людей, представників тваринного і рослинного світу.

Завантаженість природи туризмом перетворилося зараз у центральну проблему людства. Вплив, що зазнають природні комплекси з боку туристської активності людей, не минає безслідно. Так, наприклад, дослідження в одному з національних парків США довели, що якщо гірською тундрою протягом декількох днів в сезон щороку проходять невеликі групи людей (менше п'яти), то це не призводить до значної зміни рослинного покрову. Але ж групи в сотні людей протягом одного-трьох тижнів можуть повністю знищити траву альпійських луків. А відтворення первозданної рослинності в місцевості, що відвідувалася постійно туристами протягом 25 років, може зайняти понад 500 років [2,73-74].

Для управління туристськими потоками з метою збереження екологічної рівноваги використовується інструментарій візитного менеджменту, який контролює час поїздок (максимальну тривалість перебування, час відвідувань), види відвідувань (дозволені види спорту) або інтенсивність використання реґіону (максимально припустиме число відвідувачів). Обмежувальні міри вводяться інформуванням населення, підвищенням вартості подорожей або державних указів.

Збереження цілісності навколишнього середовища є найважливішою передумовою розвитку туризму, тому що тільки первинна природа залучає туристів і сприяє їх повноцінному відпочинку. Руйнування навколишнього середовища рано чи пізно призводить до зникнення в реґіоні туризму як галузі економіки. Отже, проблематику в розвитку туризму можна визначити таким чином: з одного боку, ми не хочемо відмовитися від туризму як від чинника економічного зростання держави; з іншого боку, він несе загальну відповідальність за руйнування нашого життєвого простору. Ця дилема вирішується – на індивідуальному рівні – через усвідомлення кожним туристом необхідності збереження навколишнього середовища і зміни його відношення до цього середовища; на державному рівні – через розвитокм'якого туризму, що прагне зберегти рівновагу між навколишнім середовищем, відпочинком і економічним відтворенням, або між екологією, суспільством і економікою [123,86-87]. Таким чином, стан екології впливає на систему туризму, тому що туристична галузь сильніше всіх інших галузей економіки залежить від цілісності навколишнього середовища. Туризм же як масове явище значно руйнує навколишнє середовище.

Якщо розглядати місце України в історичній генезі від аграрного, індустріального та інформаційного суспільства (А.Тоффлер), то українське суспільство знаходиться на стадії переходу від індустріального до інформаційного. В останньому центральну роль, на відміну від живої праці, грають теоретичні знання та інтелектуальні технології. Базовим типом продукту в інформаційному суспільстві є вже не товар, а інформація, знання та послуга. Так, Д.Белл визначає індустріальне суспільство як "економіку товарів", протиставляючи його постіндустріальному як "економіці інформації", що зумовлює зміну суспільних і, зокрема, виробничих відносин [4,CLIV].

Інформаційне суспільство породжує людину, здатну до надзвичайно інтенсивної діяльності в будь-якій ситуації, крайній мобільності майже в кожний момент свого життя. Можна виділити 3 аспекти мобільності сучасної особи. По-перше, це територіальна мобільність, яка потребує наявності власного транспорту, мережі автодоріг і системи обслуговування, що створюється в тому числі і туристичною галуззю. По-друге, це виробнича мобільність, тобто здатність та готовність заради інтересу справи здійснювати численні подорожі. А також змінювати професії, вид і рід діяльності. По-третє, соціальна мобільність, "при якій стандартизація побуту, умов праці і заробітку людей дозволяє розвинутися їхнім здібностям працювати і жити в різних соціальних середовищах, змінювати місто і навіть країну перебування" [5,9-10].

Аналізуючи потенційні можливості динамічного розвитку туристичної індустрії в Україні, зазначимо, що цей потенціал реалізуються недостатньо. Позначається відсутність адаптивної до умов ринкових перетворень державної стратегії розвитку туризму. В якійсь мірі цьому сприяло перетворення Державного комітету молодіжної політики, спорту та туризму України в 2001 році на два окремих – Державний комітет молоді та Державний комітет спорту. Регулювання туристичної сфери здійснює в Україні Державна туристична адміністрація, яку очолює досвідчений фахівець в цій сфері Цибух В.І

Сучасна практика свідчить про необхідність впливу держави на розвиток цієї галузі господарювання. В більшості урядів цивілізованих країн функціонує відповідне міністерство або департамент.

Основу державної політики України в галузі туризму складають такі чинники:

- державне стимулювання внутрішнього та іноземного (в'їзного) туризму, в тому числі через удосконалення системи оподаткування;

- поетапна приватизація туристичних об'єктів з їх інфраструктурою;

- державне фінансування відновлення пам'яток архітектури, культури, історії України;

- залучення коштів підприємницьких структур, суб'єктів туристичної діяльності для розвитку інфраструктури туризму (автошляхи, пункти пропуску, системи водопостачання та каналізації, зв'язок, служби сервісу тощо);

- створення сприятливих умов для збільшення туристських потоків шляхом спрощення згідно з міжнародною практикою візових, митних і прикордонних формальностей;

- залучення приватного сектора, особливо у сільській місцевості, до рекреаційно-туристичного підприємництва та підсобної діяльності у сфері туризму;

- державне сприяння просуванню на міжнародний ринок туристичного продукту України через міждержавні угоди та програми;

- створення сучасної інформаційно-маркетингової служби у сфері туристичного бізнесу;

- проведення науково-дослідних, проектних і пошукових робіт з актуальних проблем розвитку рекреаційно-туристичних господарств, використання природного та історико-культурного потенціалу країни, створення геоінформаційної системи "Туризм в Україні" тощо [6,11].

Туризм виступає як однією з галузей виробничої сфери життєдіяльності суспільства, так і елементом соціальної сфери буття людини.

ЛІТЕРАТУРА

1. Уваров В.Д., Борисов К.Г. Международные туристские организации: Справочник. – М.: Международные отношения, 1990. – 288с.

2. Теоретические основы рекреационной географии. – М.: Наука, 1975. – 225.

3. Кабушкин Н.И. Менеджмент туризма: Учеб.пособие. – Мн.: БГЭУ, 1999. – 644с.

4. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт Социального прогнозирования. Пер. с англ. – М., 1999. – 612с.

5. Васильчук Ю.А. Социальное развитие человека в XX веке// Общественные науки и современность. –2001. - №1 -С.5-26.

6. Україна: поступ у XXIстоліття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 роки: Послання Президента України до Верховної Ради України// Урядовий кур'єр. – 2001. – №1. - С.5-26.

Loading...

 
 

Цікаве