WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Національна заслужена академічна капела України «Думка» - Реферат

Національна заслужена академічна капела України «Думка» - Реферат

Реферат на тему:

Національна заслужена академічна капела України "Думка"

"ДУМКА" – Державна заслужена академічна хорова капела України, один із провідних національних мистецьких колективів. Заснована влітку 1920 хоровою секцією "Дніпросоюзу" як Перша мандрівна капела під орудою Н. Городовенка; 15 листопада 1920 отримала статус державної, з 1921 – Державна українська мандрівна капела (скороч. "Думка"). Н. Городовенко скомплектував універсальний мобільний хоровий колектив, спроможний поєднувати регламентовані революційні пісні й твори класичного репертуару (обсяг його сягнув на кінець 20-х рр. 500 назв). Проводячи планову й шефську роботу в регіонах, "ДУМКА" щороку давала рекордне число концертів (близько 100). Капела опанувала усталені національними хорами програми, пов'язані з ушануванням Шевченка: так, до "Заповіту" Г.Гладкого поступово додавались кантати й поеми М.Лисенка – "Б'ють пороги" (1922), "Іван Гус", "Радуйся, ниво неполитая", хори до "Гамалії" (1923–24). На роковини Шевченкової смерті виконувались "Умер поет" (слова В. Самійленка) і "Жалібний марш" (слова Лесі Українки, 1924); крім лисенківської шевченкіани, виконувалися "Хустина" Г.Топольницького (1923), "Косар" С.Людкевича, "Хустина" Л. Ревуцького (1924), хори П. Сениці. Збагаченню шевченкіани сприяли створені на замовлення "ДУМКА" композиторами Б.Яворським "Заповіт" (1924), Б.Лятошинським "Тече вода в синє море", Л. Ревуцьким "У перетику ходила" (1927), В. Золотарьовим "Шевченківська сюїта" в 4-х частинах (1929).

Капела "Думка". – Харків, 1922.

З 1930 "ДУМКА" – заслужена капела Української РСР. Міжнародний авторитет, здобутий концертами на гастролях у Франції (1929) і виступами з такими диригентами світового рівня, як М. Мальк, Е. Ансарме, Г. Адлер, О. Гаук, допоміг зберегти колектив у часи репресій 30-х рр. Але за опір вимогам замінити в репертуарі "ДУМКА" українську й світову класику на "виробничі" та "прославні" пісні Н. Городовенка було усунуто від керування "Д".

Подальша доля капели відбиває складні, суперечливі шляхи розвитку національної хорової культури в цілому. "ДУМКА" очолювали відомі талановиті диригенти, але поруйновані в 30-х рр. засади хорового мистецтва гальмували її поступ, згодом знадобилося кілька десятиріч, щоб відновити професіоналізм, зокрема втрачену техніку співу без супроводу.

Керована О. Сорокою (1937–39, 1946–63), "ДУМКА", внаслідок загальної кризи хорового виконавства, мала обмежений репертуар (близько 120 назв), де переважали пісні кон'юнктурно-побутової тематики, пізніше – хрестоматійні зразки хорової мініатюри. Шевченківську тематику представляли поновлені "Хустина" Ревуцького, "Радуйся, ниво неполитая" Лисенка, акапельний диптих Лятошинського "Тече вода в синє море" та "Із-за гаю сонце сходить" (1949).

Афіша виступу капели у Парижі, 1929.

П. Муравський як керівник "ДУМКА" (1964–69) прагнув відтворити питомий щедротембральний характер українського академічного співу. Під його керуванням натхненно звучали Лисенкові композиції (крім "Б'ють пороги" та "Іван Гус", – їх не пропустила цензура). До репертуару ввійшли нові хори зі зб. А. Штогаренка "Шевченкіана" (1964), три твори Ф.Надененка, ліричні "Думи мої" Є.Козака, "Дума про безсмертного Кобзаря" А. Філіпенка.

Масштабна концепція подолання кризи "ДУМКА", виплекана диригентом М.Кречком (1969–83), передбачала різні шляхи. Передусім – подолання заборони на вітчизняну духовну музику: "ДУМКА" виконала твори М. Дилецького, М. Березовського, Д. Бортнянського, А. Веделя з автентичними текстами (поч. 70-х рр.). Опанування новаторських композицій молодих митців, виконання кантат й ораторій Л. Дичко ("Червона калина", "І нарекоша ім'я його Київ"), І. Карабиця ("Сад божественних пісень"), Є. Станковича ("Я стверджуюсь") протягом 70-х рр. дало авторам можливість необхідної апробації творів в Україні, озброїло капелу технічними навичками сучасної хорової стилістики. Збагачення постійної в репертуарі "ДУМКА" за часів М. Кречка рубрики "Народна криниця" композиціями О. Кошиця, піснями Шевченкового краю, інтерпретаці шевченківських циклів Б. Лятошинського, зокрема диптиха "За байраком байрак", оновило її репертуар. 1981 здобутки капели відзначено Державною премією Української РСР ім. Т.Г. Шевченка.

Очоливши капелу 1984, Є. Савчук за нових історичних умов зумів на багатьох напрямах вивершити накреслюване його попередниками. Значне місце в програмах "ДУМКА" посіли циклічні твори зарубіжних і українських композиторів, вокально-симфонічна музика. Серед них – незвичайна шевченкіана В.Сильвестрова – кантата "Думи мої" (прем'єра 1994) та симфонія-диптих "Заповіт" (прем'єра 1995), що відкрили новий стильовий пласт в українській хоровій музиці. Потужно окреслюються в активному репертуарному фонді капели мистецькі інтерпретації кантат-симфоній С. Людкевича "Кавказ" і "Заповіт".

Капела "Думка". – Київ. Будинок органної та камерної музики, 1988.

"ДУМКА" належить нині до всесвітньовідомих художніх колективів, що репрезентують високий рівень хорової культури України, зокрема й музичної шевченкіани.

Примітка. Нестор Феофанович Городовенко народився у 1885 р. в селі Венслави (тепер Полтавської області). Мужньо противився "совєтізації" капели, за що у 1937 р. його було усунуто з посади художнього керівника та головного диригента "Думки". Під час Великої Вітчизняної війни переїхав до Німеччини, де створив хор "Україна". Згодом – керівник українського хору в Монреалі. Там і помер у 1964 р. (В.К.)

Література:

Михайлов М. Творчий шлях "Думки". К., 1957;

Вахняк Є. Олександр Сорока. К., 1975;

Лащенко А. Саме українська капела // Українська музична газета. [К.,]. 1994. № 4.

Л. Пархоменко. "ДУМКА". Стаття з Шевченківської енциклопедії

Loading...

 
 

Цікаве