WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Аналіз вокальних методик другої половини ХХ століття: на прикаді методичного досвіду І. Прянішникова, В.Луканіна, В. Самарцева - Курсова робота

Аналіз вокальних методик другої половини ХХ століття: на прикаді методичного досвіду І. Прянішникова, В.Луканіна, В. Самарцева - Курсова робота

Можна вважати удари метронома подумки або стежити за числом секунд по годинниках, але відлічування пошепки має перевагу, бо при ньому втримувати повітря в легенях легше, ніж при співі. Ніколи не можна досягти того, щоб видих при співі був так само тривалий, як при шепоті, але для розвитку співочого подиху, щоб уникнути стомлення, голосу, досить вправлятися, уважаючи пошепки удари метронома [10,35].

3. І. Прянішников виводить такі правила подиху при співі.Переходячи до розвитку подиху під час співу, насамперед треба помітити, що вищенаведені два правила, а саме: 1) ніколи не набирати повітря надмірно;2) ніколи не випускати його без належного залишку, - відносяться не тільки до описаної вище вправи, але також до всякого співу, і становлять одне з найголовніших умов, від яких залежить краса звуку, правильність і свобода співу, заощадження голосу. Варто звернути на це серйозну увагу і намагатися із самого початку навчання цілком засвоїти ці два основні правила. Крім того, повинні бути дотримувані ще наступні правила:

1) Вдихання не повинне бути гучним. Шум, що супроводжує вдих, походить від занадто швидкого й рвучкого втягування повітря; це неприємно для слуху й дуже шкідливо для голосових зв'язок, тому що повітря при цьому проходить між ними і дратує їх. Гучне втягування повітря буває іноді й наслідком того, що співак при видиху випускає з легенів надмірну кількість повітря, після чого буває неможливим спокійно, без пориву, зробити його

новий запас.

2) Взявши подих, треба на мить затримати його. Якщо цього не дотримувати, а починати звук безпосередньо за закінченням вдихання, то на початку звуку витрачається занадто багато повітря, звук втрачає металевість, і, крім того, буває чутно придих, тобто при початку звуку чується шум повітря, що виривається, супроводжуваний буквою х.

3) Якщо із закінченням фрази в легенях залишається зайвий запас повітря, його треба випустити поступово; інакше буває чутно придих, неприємний для слуху, що до того ж сушить горло.

4) Ніколи не слід витрачати повітря більше, ніж необхідно для співу даної ноти або фрази: треба вміти малою кількістю повітря робити якнайбільшу дію.

Якщо дві фрази розділені невеликою паузою, то по закінченні першої фрази треба зараз же починати відновляти подих тому, що перед самим початком другої фрази, вдихання прийдеться зробити занадто швидко й рвучко; не слід брати подих в останній момент перед початком співу. Деякі співаки мають звичку на високих нотах витрачати більшу кількість повітря, це зовсім неправильно. При співі нот однакової тривалості, кількість повітря, що витрачається, повинне бутиоднаково, яка б не була висотазвуку, тому що висота ця залежить тільки від ступеня напруги голосових зв'язок і від ступеня звуження голосової щілини, а не від сили й кількості видихуваного повітря [10,36].

Постійне вдихання ротом, особливо в задушливій концертній залі або на сцені, надзвичайно сушить горло, а тому треба користуватися всякою тривалою паузою або мовчанням, щоб дихати носом, що дає можливість слизовим оболонкам зробитися знову вологими.

Резюмуючи все сказане про подих, ми одержуємо п'ять правил:

1) Тип подиху повинен застосовуватися завжди діафрагматичний.

2) Вдихання повинне бути рівномірним та спокійним, без усякого шуму, і легені не повинні надмірно наповнюватися повітрям.

3) Взявши подих, треба на мить затримати повітря й потім випускати його повільно, зовсім рівномірно, і в кількості, потрібній для співу нот необхідної сили й тривалості.

4) Повітря ніколи не повинне бути випущеним без залишку.

5) Вдих треба робити заздалегідь, а не в останній момент перед співом.

4. І. Прянішников пропонує коли відновляти подих.Відносно подиху треба вказати правила, що визначають, коли можна відновляти запас повітря.

У співі треба розрізняти двісторони:

1) винятково музичну сторону, тобто музику крім змісту слів або навіть зовсім без слів;

2) музичну фразу нерозривно з текстом.

Тому розберемо правила поновлення подиху при співі без слів, наприклад, при співі вокалізів, а потім визначимо, які ускладнення в поновленні подиху спричиняє текст. Насамперед треба вказати, що зовсім неправильно дихати на поділі тактів, як це намагаються робити деякі починаючі учні. Правило полягає в тому, щоб для поновлення подиху користуватися всякою паузою, тому що на ній можна передохнути непомітно, не перериваючи музичної фрази. Якщо одиночні ноти розділені паузами і якщо на кожну з цих нот не потрібно всього запасу подиху, то на таких паузах не варто відновляти подиху, поки не витратиться весь запас повітря.

Можна відновляти подих на поділах музичних речень і періодів, тому що як граматичні речення відокремлюються одне від одного розділовими знаками, так і музичні можуть розділятися маленьким припиненням, хоча б у нотах і не стояло паузи. Тому необхідно вміти розрізняти музичні речення і періоди. Треба брати подих, по можливості, перед слабким часом такту (але ніяк не на поділі тактів), інакше сильний час такту, збігаючись із атакою звуку, буде акцентуватися занадто сильно, а подих зробиться занадто помітним. При необхідності відновити подих всередині музичної фрази, що не має паузи, мимоволі робиться маленьке припинення, що віднімає деяку долю в написаних нот; для цього припинення треба скоротити ноту перед подихом, а не ту, що за подихом; ця нота повинна починатися строго в темпі і мати повну свою тривалість, інакше порушується акцент розміру.

Можна радити брати подих перед ферматою, щоб зробити її правильно та красиво, а також перед великим пасажем і перед нотою, тривалістю в кілька тактів. При співі зі словами музична сторона повинна бути дотримана, тобто по можливості повинні бути виконані всі правила подиху, необхідні співом без слів; але разом з тим треба пам'ятати, що у вокальній музиці поет має рівне право з композитором, і навіть поетові надається перевага в тих випадках, коли строге виконання музичних правил затемнює або спотворює зміст тексту. У музиці композиторів, що знають спів, музичні речення та періоди збігаються із граматичними, так що подихи, за правилами музичними, збігаються з розділовими знаками тексту; але тому що така вокальна музика зустрічається далеко не завжди, треба бути дуже обачним щодо місць поновлення подиху, інакше можна зовсім спотворити зміст тексту, тому що перепочинки роблять на слухача враження розділових знаків [10,38].

У жодному разі не дозволяється дихати посередині слова, а також не можна розділяти подихом слова, які за змістом мови не можуть бути поділені, хоча б у цьому місці подих навіть був потрібен музичною фразою. Взагалі, якщо співак затрудняється визначити місця для поновлення подиху, то варто тільки вголос продекламувати даний текст: те, що є нерозривним у читанні, не повинне бути поділюване в співі, і, навпаки, де припиняється голос при декламації, там може бути поновлюваний і подих. При цьому способі ніколи не буде перекручений зміст тексту.

У фразах, незручно написаних щодо подиху, співак буває іноді примушений брати його навіть посередині фрази; у таких випадках треба вміти зробити це зовсім непомітно для публіки. Всі ці правила щодо поновлення подиху дають тільки загальні теоретичні вказівки, яких треба, по можливості, дотримуватися, на ділі ж постійно зустрічаються виключення, що ставлять співака в необхідність діяти зовсім інакше.

Подих як вираз настрою.У співі подих, крім поновлення запасу повітря й крім ролі розділових знаків, має часто ще психологічне значення. Подих служить самим зрозумілим і важливим виразом щиросердечного настрою: веселий дихає легко й жваво, засмучений важко й повільно, страждаючий або розлючений сильно й галасливо втягує повітря. При передачі подібних настроїв, особливо на сцені, варто звертати увагу на подих і вживати його відповідно до необхідного настрою. Щирий артист завжди буде користуватися подихом для драматичного вираження [10,38].

У методиці В. Луканіна подиху приділяється основне значення для правильного і легкого співу.

Подих – основа співу (звукоутворення); вірніше говорити про комплексну роботу найважливіших елементів голосоутворення: подиху, голосових зв'язок, грудних, головних і носоглоткових резонаторів, рото глоткової порожнини й артикуляційного апарата разом узятих. Якщо не будуть нормально замикатися й розмикатися голосові зв'язки, резонатори не будуть правильно використані.

У В. Луканіна кожний елемент голосоутворення однаково важливий, кожний одержує відповідне тренування тільки при спільній роботі з іншими. Через це відпадає необхідність у спеціальній дихальній гімнастиці, що рекомендується деякими педагогами. Подих тренується тільки під час співу й у процесі співу. Подих варто брати швидко, щоб уникнути перевантаження - у помірній кількості (на початку занять рекомендується брати подих через ніс); після вдиху треба зімкнути голосові зв'язки, затримати подих і потім приступитися до атаки звуку. Застосовуються три види атаки: тверда, м'яка й придихова. Кожна з них використовується в певних обставинах. М'яка атака у вправах сприяє рятуванню від різкого й напруженого звуку.


 
 

Цікаве

Загрузка...