WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Музична культура Галичини на зламі ХІХ-ХХ століть - Реферат

Музична культура Галичини на зламі ХІХ-ХХ століть - Реферат

Реферат на тему:

Музична культура Галичини на зламі ХІХ-ХХ століть

В історії музичного мистецтва України важливе місце займає культурно-мистецька діяльність хорових товариств Галичини. Є низка змістовних праць, в яких розкриваються аспекти розвитку музичної культури Західної України. Розвиток культури реґіону висвітлювали М.Загайкевич, С.Павлишин, Ю.Булка, Л.Ханик, М.Білинська, Й.Волинський, Я.Колодій, Л.Мазепа, Л.Кияновська. Розвиток музичного мистецтва знайшов своє відображення у працях Н.Костюк, Р.Дудик, Т.Росул, О.Поповича, іншіх. Ці наукові розвідки допомагають осмислити реґіональний аспект в українському музикознавстві, засвідчують важливість розкриття джерельної бази музичної культури західного реґіону України. Культурно-мистецькому життю Галичини присвячені наукові розвідки С.Людкевича, В.Барвінського, М.Загайкевич, М.Антоновича.

Загальні засади аналізу хорової творчості та дириґентської діяльності розроблено в дослідженнях П.Чеснокова, О.Єгорова, В.Соколова, К.Пігрова, В.Краснощокова, І.Разумного, М.Малька, М.Канерштейна, М.Колесси, Н.Горюхіної, Л.Пархоменко, А.Лащенка, О.Бенч. До питання становлення хорової культури в Галичині зверталися З.Лисько, С.Людкевич, В.Барвінський, В.Витвицький, Б.Кудрик, Є.Цегельський, М.Волошин та ін. у виданнях "Музичний листок", "Музичний вісник", "Боян", "Наша культура", "Українська музика", часописах "Діло", "Новий час", "Назустріч". Окремі аспекти діяльності співочих товариств висвітлювалися в наукових розвідках і публікаціях В.Барвінського, А.Вахнянина, О.Нижанківського, С.Людкевича, А.Рудницького, С.Павлишин, Й.Волинського, Ю.Булки, Я.Колодій та ін.

Діяльність культурно-просвітницьких та співочих товариств другої половини ХІХ ст. стала чудовим підґрунтям для зростання національної свідомості українців Галичини. На зламі ХІХ-ХХ ст. культурно-мистецьке життя Галичини розвивалася в атмосфері інтенсивного процесу національного самоствердження українців. Динамічні процеси культурно-мистецького життя краю сприяли становленню професіоналізму в українському музичному середовищі.

Слід наголосити й на тому, що у цей період провідне місце в національно-культурному розвої займала українська греко-католицька церква, священики якої активно працювали в різних сферах не лише релігійного, а й громадського життя. Важливе місце в культурно-мистецькому житті реґіону займали церковні хори. Традиції у діяльність хорових осередків церков Західної України першої половини ХІХ ст. розглядалися пізніше як взірець для організації їх на теренах всієї Галичини - Святоюрської капели, хорів при Перемишльській греко-католицькій церкві, Духовній семінарії та Ставропігійському інституті у Львові, які плекали виконавські кадри для популяризації духовної та світської музики. Це були добре вишколені колективи, що володіли мистецтвом співу, а їхня діяльність стала фундаментом, на якому виросла професійна музична культура Галичини.

Важливе місце в культурно-мистецькому житті Галичини займали хори "Сурма", хори Української гімназії ім. І.Франка, "Робітничої громади", "Зорі" та інші. У першій половині ХХ ст., в період піднесення культурного життя українців, на Дрогобиччині виникло багато робітничих і сезонних хорів, діяльність яких позитивно вплинула на становлення хорового життя краю. Зокрема хор "Сурма" в Трускавці ознайомлював з українською піснею не лише жителів міста, а й численних відпочиваючих. При товаристві успішно діяв мандоліновий оркестр.

Важливу роль у піднесенні хорового життя відіграли також співочі гуртки "Робітничої громади", що діяли в Дрогобичі, Східниці, Стебнику. Товариство мало на меті всебічний духовний розвиток українського робітництва. Хори "Робітничої громади" виконували твори українських композиторів (оригінальні та обробки народних пісень), давали власні концерти та брали участь в академіях з нагоди національних свят.

Важко переоцінити діяльність хорових гуртків ремісничого товариства "Зоря" в Дрогобичі та Бориславі. Чоловічі хори цього товариства популяризували український хоровий репертуар. Високий виконавський рівень виступів сприяв піднесенню культурно-мистецького рівня регіону в цілому. Хорове мистецтво було доступним для різних верств населення.

Діяльність хорів товариств "Сурма", "Робітнича громада", "Зоря", учнів Української гімназії ім. І.Франка сприяла примноженню традицій українського хорового співу, налагодженню українського культурного життя. Прикметно, що виконавські кадри для хорових колективів виходили не тільки з учнівського, а й робітничого середовища.

У першій половині ХХ ст. на Галичині виникла низка польських співочих товариств, серед них "Лютня" ("Lutnia"), "Ехо" ("Echo"), а також "Товариство любителів музики" ("Towarzystwo milosnikow muzyki"). Статути цих товариств мали аналогічну з українськими товариствами, зокрема "Бояном", мету та засоби її реалізації. Концертно-виконавська діяльність польських товариств полягала у влаштуванні музичних вечорів, доповідей, театральних вистав тощо. Слід зазначити, що при кожному товаристві діяли хори. Концертні програми складалися з хорових та інструментальних творів. Поряд з хоровими творами М.Лисенка, М.Вербицького, А.Вахнянина, О.Нижанківського, Ф.Колесси звучали вокальні й інструментальні твори польських композиторів С.Цетвінського, Г.Мельцера, а також композиції Ф.Ліста, Г.Ернста. Це підносило престиж української музики в контексті світової. Часто в польських хорових колективах брали участь й українці, такі міжнаціональні творчі контакти позитивно впливали на культурні процеси та становлення мистецького життя Дрогобиччини. Діяльність польських співочих товариств також відіграла певну роль у розбудові мистецького життя реґіону.

Різнобічною була діяльність філії Музичного товариства ім. М.Лисенка. Це влаштування концертів, вистав, видання музичних творів, утримання музичної бібліотеки тощо. Найбільш показовою сферою творчої діяльності Товариства був симфонічний оркестр під керівництвом о.С.Сапруна. Діяльність оркестру сприяла популяризації інструментальної музики в краї, адже цей жанр не мав такого поширення, як хоровий, збагачувала його загальнокультурну палітру. Оркестрова музика розширювала межі музично-педагогічного виховання студентів-інструменталістів філії Музичного інституту ім. М.Лисенка. Репертуар оркестру урізноманітнював місцеву музичну практику творами західноєвропейських композиторів В.Моцарта, Ф.Шуберта, Ф.Мендельсона, Е.Ґріґа та ін. Плідна діяльність симфонічного оркестру філії Музичного товариства ім. М.Лисенка сприяла формуванню музичного професіоналізму.

Значну увагу Товариство приділяло музичному вихованню дітей. У 1929 р. з ініціативи Музичного товариства ім. М.Лисенка для вчителів музики в школах було засновано трирічний семінар. Члени Товариства запропонували також проект заснування Союзу українських хорів. Завдання Союзу були відображені в "Правильнику Союза українських хорів - секції Музичного товариства ім. М.Лисенка у Львові".

У 1903 р. у Львові було засновано Вищий музичний інститут, діяльність якого спрямовувалася головно на навчання музики всіх бажаючих, а також на підготовку кадрів для співочих товариств. Суттєві зрушення в галузі музичної освіти відбулися з відкриттям у Дрогобичі філії музичного інституту (1923 р.). Тут навчали сольного співу, гри на фортепіано, скрипці, хорового співу. Уже з першого навчального року в інституті успішно діяли хори. Щорічні звіти учнів демонстрували високий рівень їхньої професійної підготовки. Інтенсивний розвиток хорового виконавства в краї зумовив поширення відповідних курсів. Перші дириґентські курси були організовані з ініціативи керівників філій Музичного інституту та "Просвіти" в Дрогобичі. Навчальна програма складалася з теоретичного і практичного курсів, особлива увага приділялася практичній роботі з хором.

Важливу роль у поширенні інструментальної музики відіграв струнний квартет, що успішно діяв при філії Музичного інституту. Його учасниками були викладачі (подружжя А. і С.Оґродніки, Мих. і М.Мариняки). Виступи квартету в концертних програмах навчального закладу і міста пожвавлювали культурно-мистецьке життя Дрогобиччини. Бориславська філія Музичного інституту ім. М.Лисенка (1927 р.) утримувала інструментальне тріо, до складу якого увійшли педагоги інституту (Н.Кулицька, А.Оґроднік, С.Оґроднік). У його репертуарі були твори західноєвропейських та українських композиторів. Цікаво, що саме директор дрогобицької філії Музичного інституту о.С.Сапрун порушив питання про централізацію системи навчання для піднесення освітнього рівня студентів. Вона передбачала викладання основних предметів за єдиними програмами.

Успішна діяльність філій Музичного товариства ім. М.Лисенка, Вищого музичного інституту ім. М.Лисенка у Дрогобичі та Бориславі сприяла поступовому заповненню прогалини - відсутності інструментальної традиції в українському культурному середовищі. Урізноманітнилися концертні програми: поряд з хоровими творами з'явилися симфонічні й інструментальні твори західноєвропейських і українських композиторів. Мистецький репертуар помітно розширився, до нього увійшли твори сучасних митців, критичнішою та вимогливішою стала публіка. Все це сприяло професіоналізації музичного життя . Діяльність згаданих музичних інституцій у містах реґіону знаменувала новий етап розвитку української культури в Галичині - перехід від аматорського мистецтва до професійного.

Література:

1. У вінок шани корифеям: Матеріали міжвузівських наук. конференцій, присвячених ювілейним датам укр. композиторів Д.Бортнянського, М.Лисенка та М.Леонтовича.- Дрогобич.:Коло, 2003.

2. Станіслав Людкевич про музичне виховання дітей //Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В.Гнатюка.- Ч.1 (10).- 2003.

3. Шудря К. Українська культурологічна думка: проблеми і завдання // Другий міжнародний конгрес україністів. Львів, 22-28 серпня 1993 р. Філософія. - Львів, 1994.

Loading...

 
 

Цікаве