WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Особистiсно орiєнтований підхід у формуванні професійної майстерності студентiв-пiанiстiв - Реферат

Особистiсно орiєнтований підхід у формуванні професійної майстерності студентiв-пiанiстiв - Реферат

За Й. Корженевським (5), комплекс професійної виконавської майстерності являє собою сукупність таких складових: техніки, культури інтонування, iнтерпретацiї та артистизму. В процесі роботи над музичною iнтерпретацiею в ході індивідуальних занять з фортепіано здійснюється мiжособистiсне спілкування та реалізуються основнi принципи "Педагогіки співробітництва". Опрацювання техніки, культури інтонування та артистизму є різними аспектами роботи над музичною iнтерпретацiєю (музично- виконавською герменевтикою.) Інакше кажучи, в процесі роботи над музичною iнтерпретацiєю відбувається творча самореалізація студента та педагога, пiд час якої розкриваються сутнiстнi сили особистості, а саме: iндивiдуальнi особливості (темперамент, характер), а також духовний потенціал (особливості світосприйняття, цiннiснi орiєнтацiї, спрямованість особистості, духовно- естетичний тезаурус). Духовний багаж особистості, її духовний потенціал, iндивiдуальнi особливості - цей багатогранний комплекс й вiдрiзняє справжнього митця від звичайного майстра, що знає свою справу, відрізняє живу та яскраву iнтерпретацію від шаблонної. Ту саму інтерпретацію, яка є живим спогляданням істини, що не потребує доказів, оскільки є результатом інтуїтивного осягнення. Тому ще раз привертаємо увагу до потреби накопичення музично- естетичного тезаурусу для того, щоб музична інтерпретація могла набути "онтологічного статусу", бо, як казав ще Л.М. Толстой: " З нічого не вийде нічого". Але, говорячи про музичну інтерпретацію, слід дати правильне роз'яснення цього поняття. Психолого-педагогічна література дає різні визначення поняття "музична iнтерпретацiя".

Так, за М. Чернявською: "Музична інтерпретація - це особлива форма (ідеальна) музичного твору, його існування в саморозвитку, в діяльності та через діяльність окремої людини. Пiд iнтерпретацiєю розумiємо тiльки акт духовної дiяльностi" (17). Видатний пiанicт С.Є. Фейнберг вважав, що це "активний творчий процес, в якому воля композитора має стати власною волею iнтерпретатора".

Н.П. Корихалова (6) розглядає iнтерпретацiю як процес, що є похiдним вiд двох факторiв, i визначає кiнцевий результат - створення виконавської трактовки, яка втiлюється в рядi конкретних одноразових виконаннь. На думку музикознавця, iнтерпретацiя у вузькому розумiннi є сприйняттям будь-якого твору мистецтва. Перше похiдне, вiд чого залежить iнтерпретацiя, на думку Н.П. Корихалової, це сам виконавець. Друге похiдне - об'єктивнi умови, якi сприяють iснуванню твору: музичнi iнструменти, змiни основних тенденцiй виконавського мистецтва, традицiйнi форми суспiльного музикування тощо. В. Москаленко розглядає iнтерпретацiю з позицiї загального музичного iнтерпретування, тобто, у всiх музикантiв, виконавцiв, що творчо мислять. Вiн вважає, що музична iнтерпретацiя є "вживання у внутрiшнiй художнiй свiт твору, коли останнє стає для iнтерпретатора немовби своїм, що зараз твориться" (9). С.М. Мальцев формує поняття "iнтерпретацiя" як виконавську або авторську концепцiю стосовно таких виражальних засобiв, як темп, динамiка, артикуляцiя фразування, акцентування. Правда, далi С.М. Мальцев застерiгає, що вiн вiдходить вiд розумiння цього поняття як тлумачення образно- смислового змiсту музичного тексту. Особливо відмітимо визначення iнтерпретацiї О. Котляревської, яка найповніше розкрила смисл цього термiна. На її думку," iнтерпретацiя - це специфiчна форма iндивiдуально-творчої культурної дiяльностi, спрямованої на розкриття сенсу музичного твору" (7). В своїй дисертацiї вона розглядає iнтерпретацiю в багатоаспектному розрiзi як засiб пiзнання типiв мислення рiзних епох, як засiб втiлення особистого свiтосприйняття з позицiй "Людина-Свiт", "Людина-Свiт людини".

На наш погляд, музична iнтерпретацiя, виконавська iнтерпретацiя - це життя в музицi, переживання, iснування- екзистенцiя: з початком, розвитком, кульмiнацiєю та закiнченням. Різні розділи музичної форми - тобто складові композицiї твору є аналогiєю композицiї "життя". А ноти, динамика, музичнi iнтонацiї, смислова кульмінація, динамічна кульмінація - це змiст "життя". Є рiзнi варiанти iнтерпретацiї, проте основа одна: можна надавати рiзних вiдтiнків змiсту, розставляти по-рiзному акценти, придiляти бiльше уваги рiзним моментам, подiбно звукорежисеру, та все ж, змiст, сенс, мета, призначення твору в цiлому єдині, композицiя запрограмована композитором, а через нього, в свою чергу, Богом, вiдтак кульмiнацiя буде саме там, де їй належить бути.

Митець-фiлософ повинен iнтуїтивно зрозумiти зашифрований змiст, iстину, але не спотворювати її , як криве дзеркало. С. Рiхтер стверджував : "... я намагаюся бути об'єктивним, наче дзеркало". Саме в "мiсiонерських" творах найглибше вiдчувається переживання "життя" (наприклад, концерти, сонати С.В. Рахманiнова): ніби бачиш, споглядаєш сутнiсть, iстину " життя " згори, з висоти орлиного злету, ніби Бог споглядає згори своє творiння. Справжнє натхнення, осяяння яскраво проявляється в момент виконання музичної інтерпретаціії через артистизм, що гармонiчно доповнює музично-сценiчне виконання (за умови досконалої виконавської технiки), що є суттю передачi iстини слухачам, зашифрованої в голограмi музичного тексту композитором.

Як бачимо, в музикознавствi термiн "iнтерпретацiя", попри різні вiдтiнки, визначають як художнє тлумачення музичного твору в процесi його виконання. Але це художнє тлумачення здiйснює саме творча особистiсть митця, якщо ми маємо на увазi самодостатню художньо-творчу особистiсть, з багатим, насиченим духовним потенцiалом. Як відзначав Л.М. Толстой: "Писання моє є увесь я". Цей вислів можна перефразувати стосовно виконавця-iнтерпретатора так: "Виконання твору - це мiй iндивiдуальний погляд, моє особистісне ставлення до музичного твору композитора". Якщо ж ми маємо справу зi студентами вищих навчальних закладiв, то в них особистiсть майбутнього митця ще тiльки формується у творчiй взаємодiї з особистiстю вчителя. В другій половині 18-19 сторіччя відбувся сплеск досліджень щодо особистісного аспекту в творчій діяльності музиканта-виконавця. В ХХ сторіччі видатний пiанiст та педагог Г.Г. Нейгауз (10), а також не менш вiдомий вчений у галузі психологiї музичних здiбностей Б. Теплов (15) висловлювали думки про те, що навчання мистецтву - це процес психологiчний, а навчати його основ слід з позицій виховання музиканта, що становить формування особистостi cтудента-виконавця. Як вiдомо, кожен музикант-виконавець має комплекс професiйних і психологiчних особливостей. Властивостi особистостi - основа соцiальної та професiйної сутностi музиканта-виконавця. Успiх його дiяльностi залежить не тiльки вiд ступеня розвитку певної iндивiдуальної властивостi, а й, насамперед, вiд поєднання цих властивостей. Формуючись пiд впливом суспiльної творчої дiяльностi викладача й студента, цi професiйнi особистi властивостi справляють значний вплив на професiйнi здiбностi, на функцiонування психiчних процесiв і станiв.

На нашу думку, формування професiйної майстерностi й особистiсний пiдхiд нерозривно пов'язанi мiж собою, бо професiйний потенцiал залежить передусім вiд iндивiдуальних особливостей, творчих здiбностей ( музичний слух, відчуття ритму, особливостi пам'ятi, рухово-моторнi здiбностi тощо), особливостей характеру, темпераменту. Цi якостi особистостi слiд розвивати й коригувати під час формування особистостi митця, що можливо тiльки завдяки дуже коректнiй педагогiчнiй дiагностицi особистостi .

Зазначимо, що музична професiйна майстернiсть - це iнтегральна якiсть, що свiдчить про високий рiвень володiння винонавськими вмiннями, науково-предметними та психолого-педагогiчними знаннями.

Отже, йдеться не тiльки про психолого-педагогiчну дiагностику музичних здiбностей та їхній розвиток, а й про цiлiсний розвиток особистостi, збагачення її духовного потенцiалу - істотною складовою професiйного потенцiалу особистості , оскільки справжнiй митець - виконавець має справу з духовним тлумаченням музичних текстiв рiзних епох, тобто з iнтерпретацiєю музичних творiв . Для цього необхiдна побудова цiлiсного, органiчного комплексу гуманiтарних музично-теоретичних та спецiальних дисциплiн, об'єднаних єдиним гуманiстичним смислом i спрямованих на iнтеграцiю рiзних галузей знань. Музикант повинен постiйно прагнути до духовного самовдосконалення, накопичення музично-естетичного тезаурусу, бути високодуховною i високоморальною людиною (що не раз пiдкреслювали в своїх працях Р. Шуман, Г. Нейгауз, С. Рiхтер та iншi видатні музиканти), мати вiдмiнний естетичний смак, iдеал, певнi цiннiснi орiєнтацiї та свiтоглядну настанову. В усiх цих прагненнях, безумовно, велике значення має особистiсно орiєнтований вплив педагога на iнтенцiю майбутнього виконавця.

Loading...

 
 

Цікаве