WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Пісні українських радянських композиторів - Реферат

Пісні українських радянських композиторів - Реферат

Реферат

на тему:

Пісні українських радянських композиторів

В українській радянській музиці помітне місце посідає пісня. В ній відбиваються важливі події нашого суспільного життя, розкриваються почуття людей, їхні думки, прагнення, мрії. Вона нескладна для сприйняття і виконання, отже більш доступна широким масам, ніж інші музичні жанри. Звідси й назва її — радянська масова пісня.

Наші музично-культурні діячі вважали, що через пісню лежить найкоротший шлях до пізнання великого мистецтва музики. У численних хатах-читальнях, клубах велася гурткова робота, чільне місце в якій займав хоровий спів. Важливими масовими заходами були музичні свята, огляди, фестивалі тощо. Для керівництва цим культурним процесом музиканти Києва та інших міст об'єдналися (1922 рік) у музичне товариство, назване ім'ям видатного українського композитора Миколи Леонтовича.

Пісенна творчість українських радянських композиторів багата й різноманітна. В перші пореволюційні роки в цьому жанрі працювали українські композитори-класики: Микола Леонтович (1877— 1921), Кирило Стеценко (1882-1922) і Яків Степовий (1883—1921).

У той час мелодії знайомих пісень часто співалися з новими словами, як наприклад, відома народна пісня "Гей, не дивуйте, добрії люди" або народна колядка "Добрий вечір тобі", оброблена К. Стеценком на початку століття. Деякі свої твори композитори писали в характері народних пісень. Прикладом може служити сатирична пісня "Прийшла в церкву стара баба" Я. Степового на слова С. Руданського (50).

Характер її ігровий, з рисами танцювальності.

У перші радянські роки написав свої пісні К. Стеценко. Це пісня-гімн "Живи, Україно", хор "Перше Травня" і солоспіви "Гроза пройшла", "Порвалися струни на арфі". В них він зумів поєднати піднесений характер і маршові ритми з лірично-розспівною мелодією.

Праця трудівника стала однією з головних тем у творчості молодих радянських митців. У піснях втілилися почуття звільненої людини, оспівувалось нове життя, звучала віра у краще майбутнє.

К. Богуславський (1895—1941).

У "Марші" Костянтина Богуславського (1895—1941) на вірш Володимира Сосюри оспівано нещодавно відгримілу громадянську війну. Радість вільної праці передано в пісні К. Богуславського на слова Івана Шевченка "Дванадцять косарів". Розлого ллється мелодія, малюючи неосяжні степові простори. Друга половина пісні з моменту вступу другого голосу, який ритмічно контрастує мелодії, набуває іншого, близького до маршу звучання (51).

Значно складнішим є твір Михайла Вериківського (1896—1962) на слова Лесі Колосок "Прапор червоний". Крайні частини пісні мають маршовий характер. Урочисто-піднесений приспів втілює любов до рідного краю, до Вітчизни. Зміну характеру музики у приспіві підкреслено переходом у чотиридольний метр та новим фактурним рисунком — одноголосна поспівка чергується з багатоголосними репліками всього хору (52).

Цілий ряд пісень у перше пожовтневе десятиліття написали також композитори Пилип Козицький (1893—1960), Лев Ревуцький (1889—1977), Григорій Верьовка (1895—1964),. Федір Попадич (1877—1943), Василь Верховинець (1880—1938). Назвемо "Уперед" Л. Ревуцького, "Нехай собі та й шумлять дуби" Г. Верьовки і "Юнацький марш" П. Козицького. Зазначимо також, що у 1925 році вийшла друком праця "Масовий спів" (її автори — П. Козицький і К. Богуславський) про організацію співочої справи серед населення.

Подальший розвиток радянської пісні пов'язаний з новими темами. Свої кращі пісні пишуть М. Коляда, Г. Верьовка, П. Козицький, Л. Ревуцький, а в російській музиці — О. Давиденко, І. Дунаєвський, В. Захаров тощо.

У пісні "Ой чого ти, земле, молодіти стала" Г. Верьовки оспівується рідна земля, краса якої порівнюється з красою святково вдягненої дівчини. Проста, по-народному розспівана мелодія творить яскравий, художньо довершений музичний образ (53).

Г. Верьовка

(1895-1964)

"Пісня про Пашу Ангеліну" Л. Ревуцького (слова народні) присвячена дівчині-трактористці Паші Ангеліній та її бригаді. Мелодія розгортається легко, невимушене. Чіткий, переважно дводольний метр підкреслює маршовий характер твору. Музика сповнена радості, світла й тепла (54).

Бадьорим молодіжним маршем можна назвати пісню "Комсомольці, вперед!" Г. Верьовки на слова П. Воронька. В ній мовиться про участь радянської молоді у громадянській війні, про її працю на заводах, у сільському господарстві, на новобудовах (55).

Стриманий, розповідний заспів у мі мінорі змінюється зібраним маршовим приспівом у соль мажорі.

У ті роки популярними були пісні "Комсомольська" М. Коляди, "Гвинтівочка" В. Борисова. Чимало пісень створено для дітей. Серед них і обробки народних пісень, і оригінальні, авторські твори. Передусім назвемо пісні для дітей Л. Ревуцького: "Пташина колискова" (сл. О. Тумяняна), "У дитячому садочку" (сл. народні), "Свято Червоної Армії" (сл. Н. Разумовської) (56).

У 30-ті роки, в час культу особи Сталіна, було чимало пісень, які "лакували" дійсність, не завжди правдиво відображували нелегке життя трудящих, прославляли Сталіна та його найближчих приспішників. Композитори не мали змоги звертатися до животрепетних, гострих тем, пов'язаних з такими трагічними подіями, як голод на Україні у 1933 році, страждання кинутих до тюрем і таборів безневинних радянських людей. Ці, як і ряд інших важливих тем, лишалися забороненими для наших митців.

Пісня по-новому зазвучала в роки Великої Вітчизняної війни. Завдяки своїй мобільності цей жанр стаз тоді одним з провідних. Пісні лунали по радіо, безпосередньо на фронтах, у госпіталях, у найвіддаленіших куточках трудового тилу. Всі зусилля народів Радянського Союзу були спрямовані на боротьбу з ворогом.

На самому початку війни російський композитор О. Александров створив пісню "Священная война". Вона облетіла всю нашу Батьківщину, вселяючи в людей непримиренність до ворога й віру в перемогу. Щиро полюбилися народові "Пісня про Дніпро" М. Фрадкіна, "Ой туманы мои" В. Захарова, "Катюша" М. Блантера, "Соловьи" В. Соловйова-Сєдого та багато інших.

Великої популярності набули й пісні українських композиторів, присвячені боротьбі з фашизмом. Це "Клятва" Г. Верьовки на вірш М. Бажана, "Пісня кіннотників", "За Батьківщину" Л. Ревуцького на вірші Д. Луценка, "Пісня про Ґулю Корольову" П. Козицького на вірш Є. Ільїна, "Що за вітер з-за гори?" А. Штогаренка на вірш А. Малишка, "За рідну землю" К. Данькевича, твори Ю.Мейтуса, М. Вериківського, І. Віденського, В. Борисова, О. Сандлера та багатьох інших,

Розглянемо пісню М. Вериківського "У селі під Лозовою" на слова Л. Первомайського. Двоє молодих людей зустрілися на важких дорогах війни. Поранений солдат, прощаючись із дівчиною, яка перев'язала йому рану, дав слово повернутись у село на Харківщині. Звільняючи від фашистів Лівобережну Україну, солдат знову потрапив до цього села. З нетерпінням розпитував він про знайому дівчину, але люди розповіли йому, що її, сміливу партизанку, розстріляли вороги.

М'яка за характером мелодія передає ніжність почуттів, що зароджуються між пораненим солдатом і дівчиною. Початкове речення складається з трьох фраз: перша має м'який розповідний характер (вона звучить на тонічній гармонії), друга — це її видозмінене повторення, третя вносить відповідну врівноваженість (вона звучить на субдомінантовій гармонії, а завершується на V ступені, як і багато пісень XX ст.).

Loading...

 
 

Цікаве