WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Артикуляційні прийоми, як перспектива музичного розвитку і професіонального вдосконалення - Реферат

Артикуляційні прийоми, як перспектива музичного розвитку і професіонального вдосконалення - Реферат

було вловити. Рухалися тільки перші суглоби пальців, кисть же руки навіть у найскладніших місцях зберігала заокруглену форму, пальці лише злегка піднімались над клавішами, не більше, аніж при виконанні трелей, і якщо рухався якийсь палець, то інші залишались спокійними. Ще меншу участь у процесі гри брали інші частини його тіла. (І. Фурдель. Про життя, мистецтво в творах Й.С. Баха. М., 1974, с. 27).
З другої половини ХVІІІ століття артикуляцію починають розглядати у взаємозв'язку з іншими виражальними засобами.
К.-Ф.-Е. Бах, наприклад, відзначає залежність артикуляції від тривалості звучання, темпу й динаміки. Д.Г. Тюрк звертає увагу наартикуляційне розрізнення секундових та стрибкоподібних рухів мелодії (своєрідний натяк на інтонаційну природу злитості й розчленованості. К.Черні обмежує дію штриха темповою зоною. Органісти й клавесиністи ХVІІ-ХVІІІ століть уміли доповнювати недостатню динамічну гнучкість інструмента засобами артикуляції й Агогіки. Прагнучи підкреслити поступове наростання звучності до інтонаційної вершини, вони широко використовували в своїй практиці прийом артикуляційного crescendo (тобто поступове подовження звучащої частини кожної наступної ноти в межах її тривалості) у поєднанні з агогічними відхиленнями. Наприклад, rubaro могло виникнути як результат виходу за межі метричних меж артикуляційного crescendo.
Історія зберегла для нас цікавий приклад, у якому відбився момент переходу одного виразового засобу в інший. І.Ф. Куперена, який багато зробив для збагачення виразових можливостей клавесина, можна зустріти випадки виписаного rubato, здійснюваного шляхом артикуляції. Це так зване suspension - одне з рідких артикуляційних позначень. Яке скорочує тривалість звучання не справа, а зліва від ноти: запис, виконання. В результаті зіпізнювання початку звучання й відтягування сильного часу такту відбувається ніби розхитування метричної основи, яке викликає у слухача відчуття ритмічної основи. Про зв'язок артикуляції та динаміки свідчить і наявність спільних графічних вказівок у другій половині ХVІІІ століття. На думку одного з авторитетних вітчизняних дослідників фортепіанної артикуляції Л.Беренбойма, рисочка, а потім клиночок, який замінив її, деякий час вживалися для позначення акценту, тобто виконували динамічну функцію, причому акцент та вкорочення ноти нерідко зберігались. Крім того, різка відривчастіть звука, позначувана клиночком, сама по собі не позбавлена певної акцентованості. Такий взаємозв'язок артикуляції з іншими виражальними засобами існує завдяки багатоманітності її функції, що є результатом глибокої взаємодії.
Артикуляції з усіма комплексом виразових засобів музичної вимови. Отже, на уроках спеціального фортепіано в педучилищах, вивчення артикуляції повинно здійснюватися з урахуванням цих взаємозв'язків.
Крім уже згаданих динамічної, ритмічної та інших функцій артикуляції, зупинімося й на її інтонаційній функції. "Інтонація. Пише Асаф'єв, - передусім якість осмисленої вимови" (Б.Асаф'єв. Музична форма як процес. Л., 1871, с. 259). Спостерігаючи співвідношення якісного і кількісного аспектів музичної вимови, або, інакше кажучи, аналізуючи взаємовз'язок інтонування і артикуляції, не можна не помітити, що найчастіше певним інтонаціям відповідає характерна артикуляція. Наприклад у клавірній музиці Баха, спостерігаємо тяжіння секундових інтонацій до зв'язності, а великих інтервалів - до розчленованості.
Однак функції артикуляції далеко не вичерпуються функцій другого плану можна назвати функцію наслідування. Сама ця ідея наслідування артикуляційної своєрідності інших інструментів цікава вже тим, що поклала початок оркестровому трактування фортепіано. Значна роль належить тут виражальним можливостям тембру й регістру.
Важливою функцією, здійснення якої вимагає великого виконавського досвіду й художньої зрілості, є функція "виражальної декламації", яка досягається за допомогою артикуляції, притаманної вигуку, тому чи іншому характерові мови, дихання, руху, тій чи іншій життєвій ситуації" (І.Браудо. Артикуляція. Л., 1973, с. 19).
Проблема вивчення функції артикуляції ставить перед педагогом такі завдання. 1) Організувати учбовий процес так, щоб на будь-якому його етапі послідовно знайомити учня з усією багатоманітністю функцій артикуляції; 2) навити його самостійно аналізувати й використовувати ці функції в процесі виконання: по-третє, виховати в учня здатність завдяки уважному вслуховуванню в ритм, динаміку, темп, інтонацію твору правильно вибрати артикуляцію.
Принципово важливим є вивчення ще однієї процесуальної особливості артикуляційного мистецтва. Щоб її з'ясувати, візьмімо штрих non legato розчленованість, поступово одержимо нову якість - короткість, властиву стаккато. Здійснивши подібний експеримент у протилежному напрямку, ми досягнемо зв'язності, характерної для legato. Отже, прийняття тієї чи іншої артикуляції обмежене діапазоном, у якому зберігається притаманна їй якість. Тобто артикуляційний штрих має зонну природу.
У зв'язку з цим завданням, яке виникає перед педагогом, можна сформулювати в такий спосіб: навчити мистецтву артикулювання - це значить передусім навчити сприймати зонну природу штриха, виховати в учня по спеціальному фортепіано вміння розрізняти найтонші градації кожної зони, допомогти виробити професіональні навички в учня, що дають можливість знайти те "ледь-ледь" між іще не legato і вже не legato, від якого великою мірою залежить художня сила інтерпретації.
З цього виходить, що на уроці по спеціальному фортепіано. Що викладач має ставити перед собою таку мету: 1) послідовно ознайомити учня з усією багатоманітністю функцій артикуляції; 2) навчити самостійно аналізувати й використовувати ці функції в процесі виконання творів ; 3) виховати в учня здатність завдяки вслуховуванню в ритм, динаміку, темп, інтонацію твору вміти правильно вибрати артикуляцію; 4) навчити розвитку творчої уяви та багатству виразових інтонацій.
ЛІТЕРАТУРА
1. А.Алексєєв. Із історії фортепіанної педагогіки К.1974 р.
2. Ф.Куперен. Мистецтво гри на клавесині. М., 1973р.
3. А.Ейштейн. Моцар. М., 1973 р.
4. І.Форкель. Про життя, мистецтво і твори Й.С. Баха. М, 1974 р.
5. Б.Асаф'єв. Музична форма, як процес. Л. 1971р.
6. І.Браудо. Артикуляція. Л., 1973 р.
7. В.Синицин К.1981 р.
8. С.Савшинський. Робота піаніста над технікою.
9. Г.Курковський. Питання фортепіанного виконавства.
10. Я.І.Мільштейн. Питання теорії і історії виконавства.
11. В.Дельсон. Рихтер.
12. А.Алексєєв. Робота над музичним твором з учнями школи і училища.
13. Б.Міліч. Виховання учня-піаніста.
Loading...

 
 

Цікаве