WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Артикуляційні прийоми, як перспектива музичного розвитку і професіонального вдосконалення - Реферат

Артикуляційні прийоми, як перспектива музичного розвитку і професіонального вдосконалення - Реферат


РЕФЕРАТ
Артикуляційні прийоми, як перспектива музичного розвитку і професіонального вдосконалення
ПЛАН
І. Вступ.
1. Артикуляційні прийоми, як перспектива музичного розвитку і професіонального вдосконалення. Історичні закономірності фортепіанної артикуляції.
ІІ. Артикуляційна символіка.
1. Епоха Відродження. Прийом lеgato
2. Стиль барокко. Розчленованість звуків non legato, staccato.
3. Зміни артикуляційних принципів.
4. Ранній віденський класицизм.
5. Артикуляція романтизму.
6. Інтерпретація музики різних історичних періодів та художніх напрямів.
7. Функції артикуляції:
а) динамічна
б) ритмічна
в) інтонаційна
г) функція "виражальної декламації".
8. Проблема вивчення функції артикуляції перед педагогом.
Випускники училища повинні бути освіченими музикантами, володіти музично-виконавськими навиками, які необхідні в майбутній практичній діяльності, людьми активної життєвої позиції, які глибоко усвідомлюють важливість своєї роботи. Викладач по "спецфортепіано" готує студентів до їх майбутньої професійної діяльності. Під впливом вмкладача по фортепіано формуються погляди і смаки учнів, розвивається їх інтелект, творча активність прививаються навики самостійної роботи, здійснюється музичний і піаністичний розвиток, виховується любов до професії в зв'язку з сучасними вимогами до вчителя музики; великої ролі живого виконання необхідно виховання виконавських навиків і виконавської волі, які дозволяються яскраво, образно доносити до слухача зміст музики.
Успіх виховання учня залежить від здібностей, захопленості, знань викладача. За час навчання уже в училищі треба - оволодіти грою на фортепіано в обсязі, необхідному для виконання музичних творів, що входять до програм загальноосвітньої школи та дитячого садка:
- формування навиків прочитання тексту;
- розвинути виконавські якості, тобто уміння яскраво і образно передати зміст музичного твору дітям;
- виховати навики кантиленної гри і логічного (мислення) інтонування мелодії, розвиток слухової уяви і постійного слухового контролю;
- виховання навику педалізації в залежності від характеру і стилю твору;
- удосконалення технічних можливостей розвиток всіх елементів віртуозної техніки, необхідних для виконання творів, які входять в програму загальноосвітньої школи по предмету "Музика;
- розвиток поліфонічного слуху і постійна робота над творами поліфонічного складу, що дозволяє набувати навики багатоголосного чуття, музичної тканини твору, розвиває аналітичні можливості слуху, сприяє збагаченню звукової палітри;
- робота над творами великої форми, яка допомагає виховувати масштабність мислення. вміння співставляти контрастні образи і переходити від однієї фактури до іншої;
- виховання навиків самостійної роботи учнів, необхідних в практичній діяльності: читання з аркуша, транспонування, підбір по слуху і акомпонемента, власному співу, елементарні навики імпровізації.
Перед викладачем фортепіано стоять завдання - виховати в учнів уважне ставлення до тексту, аплікатури, артикуляції, з'ясовувати виражальний смисл деталей.
Учню по спеціальному фортепіано на уроках в педучилищі доводиться, виконувати, крім фортепіанних творів і багато творів органно і клавірного мистецтва минулих століть. Усе це не можливе без врахування артикуляційних особливостей інструментів, які передували фортепіано. Крім того дуже цінне є на уроках спеціального фортепіано коли учень орієнтується і володіє успішно багатоманітністю артикуляційних градацій передбачає знання стильової специфіки еволюції артикуляційної символіки. Не менш важливим завданням навчити учня на уроках спец фортепіано, щоб він вмів і знав з'ясувати питання артикуляції з іншими музично-виражальними засобами в процесі виконання творів. Тому з перших уроків учня потрібно вчити артикуляційним прийомам і починати з Легато і ознайомити з епохою Відродження і щоб учень знав, що провідна роль серед клавішних інструментів по праву належала органу. Необмежена протяглість звука, багатоманітність тембрів та регістрів, грандіозна міць динаміки й вокальна природа звуковидобування сприяли його поширенню. Ранні твори для органа - це здебільшого інструментальні перекладання популярних пісень, обробки хоральних наспівів. Зв'язність, притаманна органній манері гри, якнайкраще відповідала його характерові. Тому, якщо учень буде знати стильові особливості Легато, то виконуючи на фортепіано органну музику того часу слід максимально використовувати прийоми легато.
Переважання легатності з часом привело до появи невеликих ліг в органних творах ХVІІ ст. Це графічне позначення, запозичене зі скрипкової практики, можна вважати одним з перших артикуляційних символів, застосованих для клавішних інструментів.
З виникненням стилю барокко помітної популярності набуває клавесин, який відіграв значну роль в інтенсивності розвиткові світської музики. Однак при всіх його властивостях класена не можна не відзначити й суттєвого недоліка - короткого звучання. Природна стаккатна акцентованість кожного звука, який видобувається на інструменті, більше відповідала рухливості і танцювальності, негативно відбиваючись на виконанні повільних пісенного типу мелодій. Щоб уникнути переривчастості звучання мелодичної лінії, проміжки між її окремими звуками заповнювались різного роду прикрасами, або, як їх тоді називали "Манерами". Дивуючись сьогодні вишуканій різноманітності мелізматики тих часів, ми часто не замислюємося над тим, що початкове її застосування було викликано причинами суто артикуляційного порядку.
Однією зі спроб подолати розчленованість вимови на клавесині можна вважати й аплікатурну реформу, яка завершилась на початку ХVІІІ століття. І тому не випадково, що біля джерел легатної гри в період розквіту клавесинного мистецтва стояли два видатних органіста - Й.С. Бах та Ф.Куперен, оскільки мистецтво клавесиністів ХVІІІ століття зобов'язане своїм прагненням до зв'язності гри артикуляційній спадщині органного виконавства. Однак через ряд причин, зумовлених артикуляційною природою клавесина, провідним артикуляційним принципом його незмінно залишається non legato. Про це свідчить таке висловлення К.-Ф-Е. Баха: "Ноти не написані відривчастими (тобто стаккато), зв'язними (тобто легато) або витриманими (тобто тенуто), слід тримати половину їх вартості" (А.Алексеєв, Із історії фортепінної педагогіки К.1974, стр. 49). У. Франкції, де особливо цінувалась зв'язність виконання, можна спостерігати помітний вплив розчленованості вимови. Ця подвійність відчутно проявляється у трактаті. Ф.Куперена "Мистецтво гри на клавесині", автор з одного боку
Loading...

 
 

Цікаве