WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Історія розвитку вокального мистецтва на Буковині у ХІХ – поч.. ХХ ст. - Дипломна робота

Історія розвитку вокального мистецтва на Буковині у ХІХ – поч.. ХХ ст. - Дипломна робота

поновив репертуар. Навесні 1910 року М. Гундич повернувся з Америки, куди виїхав п'ять років тому, ізнову став за диригентський пульт. Тоді ж за його участю відбувся великий концерт і розпочалась підготовка до 50-річчя з дня смерті Т. Г. Шевченка. У день ювілею 9 березня 1911 року "Міщанський хор" виступив спільно з селянським хором з Глибокої. Ще один великий концерт влаштувало товариство того року на відзнаку сторіччя з дня народження першого українського письменника Галичини Маркіяна Шашкевича.
На той час товариство кількісно збільшилось, творчо зросло, уже порушувалося питання про створення при ньому постійної школи співу та музики. Та доброму намірові не судилося здійснитись. Причиною цього були незгоди, що виникли між членами виділу та диригентами, в результаті яких дехто й зовсім залишив товариство. До дальшого занепаду діяльності хору значною мірою спричинилась передвоєнна атмосфера, коли різні партії і їх преса нацьковували один народ на іншого, розпалювали національну ворожнечу, "змагались" у взаємних звинуваченнях. А проте і в 1914 році було відзначено концертом сторічний ювілей з дня народження Т. Г. Шевченка. Потім вибухнула світова війна, а з нею припинилась і будь-яка мистецька діяльність укра-їнських товариств.
Уже по війні в гнітючій атмосфері королівсько-румунської окупації краю активісти "Міщанського хору" вживали немало заходів, аби відродити його. Зробити ж це було не так легко: багато членів товариства вибуло за межі Буковини, деякі померли, і серед них відомий диригент М. Гундич, талановита артистка Й. Кордасевич та деякі інші ентузіасти пісні, театрального мистецтва. І все-таки життя йшло вперед, до товариства вли-валась молодь. Поступово зусиллями І. Робачека вдалося створити й підготувати до виступів хор, почалися концерти, вечори, вистави. Ще більше пожвавилась творча діяльність у наступному, 1921, році. Крім кількох концертів і вечорів з танцями, читалися лекції з питань літератури та на інші теми. Через рік товариство кількісно виросло, поліпшились його фінансові справи. Хор узяв діяльну участь у відзначенні 35-річного ювілею письменницької праці Ольги Кобилянської.
Поряд з піснею і музикою "Міщанський хор" активно популяризував українське театральне мистецтво. Його аматори часто ставили п'єси з народного життя. Один з рецензентів "Буковини" писав з приводу гри у виставі "Свекруха" Л. Лопатинського: "Люди, що звичайно займаються найважчою працею, бо належать до мулярського стану, гарно справляються зі своїми завданнями" ("Буковина", 1902, 28 березня). Повне ж визнання на театральній ниві "Міщанський хор" здобув у 1907 році, коли на його сцені було поставлено драму М. Стариць-кого "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці". Крім Чернівців, аматори виїжджали з концертами і виставами у Сторожинець, Кіцмань, Заставну та інші містечка Буковини.
Особливо виріс авторитет "Міщанського хору", коли його театральну трупу в 1923 році очолив відомий чернівецький актор і режисер Іван Дудич. До театральної трупи товариства входили такі обдаровані самодіяльні артисти, як І. Созанський, І. Робачек, С. Терлецький, І. Дутка, А. Лиснянська, В. Дячук, С. Дубиневич, X. Сологуб-Подзімик, пізніше сестри Павловські - Маруся, Катерина і Стефа та інші. Критика не раз відзначала талановиту гру І. Дутки, С. Терлецького, І. Дудича, X. Сологуб-Подзімик, М. Павловської та інших митців, а також режисуру І. Дудича, І. Дутки й С. Терлецького.
Основу репертуару трупи становили переважно твори української класики, серед них - "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці", "Ніч під Івана Купала" М. Старицького; "Дай серцю волю - заведе в неволю", "Пошились у дурні", "Невольник" М. Кропивницького; "Безталанна", "Наймичка", "Хто винен" І. Карпенка-Карого; "Міщани" М. Горького, "Запорожець за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського. "Катерина" М. Аркаса, "Вій" М. Гоголя; "Вихованець" М. Янчука, "Украдене щастя", "Учитель" І. Франка, "Повернувся із Сибіру" Л. Яновської, "Хмара" О. Суходольського, "Про що тирса шелестіла" С. Черкасенка, "Сватання на Гонча-рівці" Г. Квітки-Основ'яненка, "Ясні зорі" Б. Грінченка та інші.
Майже два роки (1924-1926) основний зміст роботи "Міщанського хору" становило драматичне мистецтво, хоч в умовах королівсько-румунської окупації нелегко було пробивати дорогу українській п'єсі, бо, крім багатьох перешкод і утисків, власті взагалі надовго забороняли вистави. Але і в такі моменти діяльність "Міщанського хору" не припинялася. Широко знаний у Чернівцях співак і музика Денис Руснак, підібравши в хор здібну молодь, влаштовував хорові виступи і високою виконавською майстерністю зумів розкрити красу і привабливість української пісні. Концерти збирали багато слухачів.
Можна з певністю сказати, що "Міщанський хор" тривалий період був театром з паралельно існуючими в Чернівцях напівпрофесіональними трупами І. Захарка, С. Терлецького та І. Дудича, а інколи єдиним товариством, що представляло українське сценічне мистецтво на Буковині.
При "Міщанському хорі" певний час існували курси по вивченню української хореографії, виступала танцювальна група, здійснювалась інша освітня діяльність. У 1923 році з ініціативи уже згадуваного І. Дудича було організовано також курси української мови, на яких чимало людей навчалось читати й писати рідною мовою. Ясна річ, це мало неабияке значення за умов, коли королівсько-румунські окупанти забороняли всі українські школи на Буковині.
Слід, проте, визнати, що діяльність товариства не була вільною і від впливу церкви; відчувалась і певна національна обмеженість. Тут позначились конкретні історичні обставини, в яких воно існувало. Та все. ж головна заслуга "Міщанського хору" полягає в тому, що у важких умовах соціального і національного гноблення він активно популяризував українську пісню, музику, театральне мистецтво серед робітників, ремісників та інших верств трудящих. При товаристві створювались курси і семінари, вивчалась фахова література. У театральній трупі в різний час брали участь професіональні митці (серед них відома оперна співачка Філомена Лопатинська), які свої знання і досвід передавали любителям. Не дивно, що чимало аматорів, за визнанням спеціалістів, виступали на рівні професіональних митців. Частина учасників хору в 1940 році, після встановлення Радянської влади на Буковині, влилася в колектив новоствореної Обласної філармонії.
Своєю діяльністю товариство "Міщанський хор" сприяло поширенню українського мистецтва в масах, заохочувало обдаровану молодь до творчої праці на користь свого народу. Саме за це воно і заслуговує на добре слово.
"БУКОВИНСЬКИЙ КОБЗАР"
1920 року голосно заявило про своє існування найстаріше українське співацьке товариство "Буковинський боян", котре прибрало назву "Буковинський кобзар". Принагідно зазначимо, що серед його фундаторів була й Філомена Лопатинська. Як і його попередник, "Буко-винський кобзар" поширював українську пісню, музику, театральне мистецтво, допомагав обдарованим аматорам плекати свої здібності,
Loading...

 
 

Цікаве