WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Історія розвитку вокального мистецтва на Буковині у ХІХ – поч.. ХХ ст. - Дипломна робота

Історія розвитку вокального мистецтва на Буковині у ХІХ – поч.. ХХ ст. - Дипломна робота

один крок вперед зробив "Боян" своєю лисенківською програмою на концерті,що відбувся на початку грудня 1906 року, його чоловічий хор тоді складався з 25 співаків, а мішаний - з 40.
У наступні два роки "Боян" обмежувався лише шевченківськими концертами. На одному з них у 1908 році взяв участь соліст німецької опери в Чернівцях Чеслав Мушинський, виконавши пісню Лисенка "Моя милованка" ("Буковина, 1908, 5 квітня).
У 1909 році відбулося шевченківське свято, де виступали хори під керівництвом професора музики А. Шліттера. А, проте, діяльність "Бояна" далі не пожвавилась, навпаки, його активність знизилась. 1913 року "Боян" фактично припинив своє існування. Щоправда, були спроби повернути його до життя, але в той передвоєнний рік цього вже так і не вдалося зробити ("Нова Буковина", 1913, 12 листопада).
Поряд з Чернівецьким "Бояном" діяли й периферійні товариства, котрі виникли у 1904-1909 роках в Кіцмані, Вашківцях, Заставні, Садгорі та Вижниці ("Буковина", 1904, 27 березня). Відрізнялись вони від свого старшого побратима лише масштабами діяльності. Серед них найбільше виділялися мистецькою активністю Кіцманський та Заставнівський "Бояни". При Кіцманському, окрім хорового співу, відбувались вистави драмгуртка та вечори танців. Часто влаштовував концерти та вечори розваг і Заставнівський "Боян".
Творчий шлях товариств не стелився рівно. Причин чимало. Однією з них було хоч би те, що українська інтелігенція, яка поповнювала ряди "Боянів", була нечисленною, до того ж частина її, онімечившись, тяжіла до культури панівної нації. Та попри все діяльність товариства стала важливим етапом у розвиткові вітчизняного мистецтва на Буковині, відігравши велику роль у пропаганді серед українського населення народної пісні і досягнень професіональної музики, зокрема вокальних творів Лисенка. В репертуарі "Боянів" з кожним роком дедалі більше з'являлось таких нових пісень (скажімо, "Вічний революціонер" М. Лисенка), які пробуджували соціальну й національну свідомість народу, надихали його на боротьбу проти гнобителів за своє визволення. Особливо велике значення в цьому відношенні мали щорічні вшанування поета-революціонера Тараса Григоровича Шевченка, котрі нерідко виливались у всенародні маніфестації. Певний внесок зробили товариства і в розвиток театрального життя своїми аматорськими виставами. Позитивним у їхній діяльності було й те, що вони згуртували навколо себе обдаровану українську молодь, заохочували її до професіонального музикування.
"РУСЬКИЙ МІЩАНСЬКИЙ ХОР"
Початок нового століття був початком нового піднесення української пісні на Буковині. То в Ревні чи Стрілецькому Куті, то в Глинниці чи якомусь іншому селі сходились люди у святкові дні послухати вже не приїжджий, а свій же таки самодіяльний хор. Як правило, репертуар аматорських виступів складався тоді з народних пісень і творів української професіональної музики. Рідні мелодії, в яких звучали найзаповітніші думи і сподівання народу, полонили серця простих людей, будили і єднали їх.
У газеті "Буковина", наприклад, надибуємо на розповідь про один з таких типових концертів, що відбувся у Вижниці в серпні 1900 року. Того вечора, пише газета, чоловічий хор виконав пісню "Ой пущу я кониченька", а мішаний - "Ой летіла горлиця" і "Туман яром котиться" М. Лисенка, "Ой ви, мої співаночки" і "Гей на горі" М. Вербицького на слова М. Шашкевича і Ю. Федьковича та інші українські пісні. У фортепіанному виконанні прозвучали деякі твори Шопена і Шуберта.
У тій же Вижниці наступного року відбувся концерт на честь Лесі Українки, яка тоді гостювала в Ольги Кобилянської. Цього разу місцеві любителі муз виступили з програмою, в котрій переважали твори західно-українських композиторів - І. Лаврівського, М. Копка, Ф. Колесси, С. Воробкевича ("Буковина", 1901, 23 серпня).
У 1901 році, через два роки після організації "Буковинського бояна", в Чернівцях виникає ще одне співацьке товариство - "Руський міщанський хор" '. Вони були схожі між собою і структурою, і репертуаром. Та коли "Боян" об'єднував переважно інтелігенцію, то в "Міщанському хорі" брали участь українські робітники та ремісники, що гуртувались переважно навколо культ-освітних об'єднань "Міщанська читальня" та "Зоря". Диригентом хору став Мирон Гундич, робітник залізничної станції Чернівці, котрий знав ноти і добре грав на скрипці. На початку лютого 1901 року відбулися збори, які прийняли статут нового товариства, обрали керівний орган, котрий щорічно звітував перед зборами і часто оновлювався.
Через кілька днів після свого створення "Міщанський хор" виступив з концертом, перед початком якого до присутніх звернувся голова товариства Гнат Власюк. Він говорив про велике значення рідної пісні й музики для виховання й піднесення свідомості буковинських українців, її роль і місце в культурі світу. Потім хор проспівав віночок пісень "Було б не рубати зеленого дуба" Д. Січинського, "Ой, вербо, вербо" М. Кумановського, серенаду Шторха "Глибоким сном", "Туман яром котиться" М. Лисенка та інші твори. За тодішньою традицією у програмі концерту було також художнє читання поезій Ю. Федьковича та І. Франка. У газетних рецензіях зазначалось, що співи і декламації справили глибоке враження на присутніх, серед яких було багато робітників, ремісників та інтелігенції. Того ж року "Міщанський хор" влаштував кілька вечорниць із співами й танцями та взяв участь ще у двох великих концертах, один з яких присвячувався Ю. Федьковичу.
Вже на початку свого існування товариство запровадило вивчення теорії співу, придбало необхідну музичну літературу і ноти, а згодом збагатилося і власним оркестром.
Особливо пожвавилась діяльність "Міщанського хору" з другими відвідинами Чернівців (1904) Миколою Віталійовичем Лисенком. Ще напередодні приїзду видатного композитора товариство влаштувало великий концерт, програма якого складалася з творів ювіляра (35-річчя творчої діяльності). А 6 травня всі любительські колективи Чернівців у присутності великого гостя зі Східної України брали участь у цьому визначному мистецькому святі. У виконанні "Міщанського хору" прозвучали Лисенкові "Коло млина, коло броду", "Козаченьку, куди йдеш", "Верховино, світку ти наш", "Молитва" та "Ой летіла зозуленька" Ф. Колесси. Микола Віталійович схвально відізвався про концерт хору під керівництвом Мирона Гундича.
У 1905 році диригентом став І. Робачек, керівником оркестру - чех Й. Салач, а трохи згодом - К. Сторожук. Сучасники свідчили, що зміна керівництва не позначилась негативно на професійному рівні колективу. Величезне враження справив на присутніх концерт, що відбувся у жовтні 1906 року за участю Гната Хоткевича, політичного емігранта зі Східної України, великого майстра гри на бандурі. Загальному успіхові виступу сприяли також піаністка Наталія Пігуляк та Модест Левицький, що керував хором.
Деякий час на чолі мистецького колективу товариства стояв Дм. Камінський, а з 1909 року - знову І. Робачек, котрий значно зміцнив склад його учасників та
Loading...

 
 

Цікаве