WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Історія розвитку вокального мистецтва на Буковині у ХІХ – поч.. ХХ ст. - Дипломна робота

Історія розвитку вокального мистецтва на Буковині у ХІХ – поч.. ХХ ст. - Дипломна робота

героямросійсько-турецької війни 1877- 1878 pp. Та особиста зустріч з представником російського музичного мистецтва стала справжньою подією в культурному житті краю. Буковинці вперше познайомилися з російською виконавською школою. Це пожвавило інтерес громадськості до творів інших російських композиторів, сприяло дальшому розвитку творчих контактів. Ще наприкінці XIX ст. чернівчани слухали твори великого Чайковського, зокрема його Тріо ля мінор, ор. 50 для фортепіано, скрипки та арфи ("Радянська Буковина", 15 січня 1984 року).
У 1882 році широко й урочисто відзначався 20-річний ювілей "Музичного товариства". В цій події діяльну участь взяли українське студентське товариство "Союз", румунська "Armenia", представники Львівської консерваторії (з ними і цього разу прибув Карл Мікулі). Двадцятирічна діяльність товариства мала велике значення для розвитку музичної культури на Буковині.
Відтоді настає тривале пожвавлення в усьому мистецькому житті краю, під знаком якого вшановувалися 25-річчя (1887) і 30-річчя (1892) товариства. Чернівчанам були під силу досить складні завдання. У 1877 році в міському театрі поставлено оперу А. Гржімалі "Зачарований принц", яка перед цим побачила світло рамп в чеському Національному театрі. А. Гржімалі вів велик, і плодотворну роботу по підготовці мистецьких сил у Чернівцях, популяризації класичного мистецтва. З його шко ли вийшло чимало співаків, скрипалів, піаністів. Він буї хорошим керівником і талановитим педагогом, плідно працював як композитор. У січні 1897 році на честь цього заслуженого діяча в чернівецькому міському театрі було поставлено іншу його оперу - "Швандя-дудак" ("Вальде, сільський музика"), котру роком раніше грали в Чехії, в рідному місті композитора - Пльзені. Вистава одержала схвальні відгуки публіки та критики.
Цікаво зазначити, що під час ювілею завдяки безприкладним зусиллям А. Гржімалі було виконано Дев'яту симфонію Бетховена та ряд інших творів. У рецензіях на концерт відзначалося, що виступити в Чернівцях з цією симфонією було великим риском. І те, що виконання ціл-ком вдалося, є безперечним доказом високого мистецького рівня, досягнутого товариством під орудою Адальберта Гржімалі.
Діяльність А. Гржімалі залишила глибокий слід у музичному житті не лише Чернівців, а й усього краю. Буковинські українці з повагою і любов'ю ставились до свого "брата-слов'янина", котрий завжди виявляв щирі симпатії до українського народу і його культури. На маючи змоги ввести до репертуару німецького товариства українські пісні (за тих часів це зовсім виключалося), Гржімалі не раз брав участь у концертах українських товариств, сприяючи цим розвиткові нашої переслідуваної культури. До приїзду в Чернівці він працював диригентом симфонічних оркестрів.у Роттердамі (Голандія) і Гртенбурзі (Швеція), згодом повернувся на батьківщину, де спочатку очолив симфонічний оркестр чеського Національного театру, потім був другим диригентом німецького театру в Празі.
Перебуваючи в Чернівцях, А. Гржімалі вів у музичній школі класи скрипки, фортепіано, співу і гармонії, сам був добрим виконавцем-інструменталістом, диригентом хору і оркестру. У "чернівецький" період з-під пера композитора вийшли чотири кантати, концерт для скрипки з оркестром, опера "Швандя-дудак" та інші твори. Деякі з них виконувались у Львові, Відні, Празі та інших містах. Зарекомендував себе Гржімалі в Чернівцях і як музичний критик, систематично виступаючи на сторінках німецької преси. Він є також автором книги "Тридцять років музики на Буковині" (1874-1904). Останні роки свого життя Гржімалі успішно викладав музику в Чернівецькому університеті. Помер у Відні.
Певну роль у музичному житті Буковини відіграв і -видатний композитор, талановитий скрипаль, один з основоположників румунської класичної музики Чіпріян Порумбеску (народився 14 жовтня 1853 року в с. Шипіт на Південній Буковині, помер 6 червня 1883 р. в Румунії). Після закінчення навчання у Сучавській гімназії в 1873 році він приїздить до Чернівців, де продовжує освіту в семінарії. Важливе значення для творчої біографії цього митця мав Сидір Воробкевич. Будучи талановитим педагогом, він допоміг молодому Порумбеску розкрити свій хист, удосконалити майстерність.
За коротке життя Порумбеску написав понад 200 музичних творів, на які благотворно вплинув народний румунський і молдавський мелос. У музичній спадщині композитора, крім пісень, є оперети, а також інструментальні твори, що принесли йому світове визнання. Частину своїх патріотичних творів ("Плевна", "Сержант", "Пенеш Кур-канул") Порумбеску присвятив бойовому побратимству російських і румунських солдатів у війні 1877-1878 pp. проти турецьких загарбників, у результаті якої Румунія вперше здобула свою національну незалежність. Деякі пісні композитора, а також оперета "Кандидат Лінте", написані в Чернівцях, гостро викривали чиновників і панівні класи Австро-Угорської монархії. Серед творів Порумбеску, які виконувались у Чернівцях, тодішня німецька і румунська преса згадує оперету "Новий місяць".
У другій половині XIX ст. на Буковині розгортається концертна діяльність, одне за одним виникають українські музичні товариства, з'являються місцеві українські композитори. В 1869 році у Чернівцях створюється культурноосвітнє товариство "Руська бесіда". Воно часто влаштовувало музично-декламаційні вечори, на яких аматори виступали зі співами, читанням віршів і гуморесок. Звучала музика і на вечорах танців та ювілейних святах.
Широко практикувались і так звані звіти, на яких читалися лекції на наукові і культурні теми для української публіки. Вони, як правило, закінчувались музичними номерами і декламаціями. "Руська бесіда" однією з перших узялася за популяризацію української пісні, зокрема хорового співу. Коли в 1880 році відзначався десятирічний ювілей товариства, був улаштований великий концерт. Вокальна частина його складалася з творів Воробкевича. Керував хором сам композитор, дзвінкі мелодії якого не раз покривались гучними оплесками. Багато втіхи дістала публіка від гри на цитрі, гарне враження залишив і піаніст Ф. Калоусек. Постійна участь цього музики-чеха в українських концертах j здобула йому шану і щиру вдячність буковинців ("Poдимьш листок", 1880, 2 лютого).
Поряд з "Руською бесідою" вечори з декламаціями, піснями і театральними виставами давали в той час і гімназичні товариства "Согласіє" (1870 р.) та "Братній Союз" (1871 p.). Особливо ж відзначався хор товариства українських студентів "Союз" (1875 p.). Окрім щорічних мандрівок по краю, "Союз" часто давав концерти в Чернівцях. Так, у 1885 році вокальна частина його концерту складалась аж з 34 творів, серед яких українських було 31 (половина з них належала С. Воробкевичу) ("Буковина", 1885, 27 грудня). На вечорі, присвяченому 25-річчю творчої діяльності відомого буковинського письменника Ю. Федьковича (1885 p.), переважали пісні на слова ювіляра. Це були хори О. Нижанківського "Гуляли", "З окрушків";
Loading...

 
 

Цікаве