WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Історія розвитку вокального мистецтва на Буковині у ХІХ – поч.. ХХ ст. - Дипломна робота

Історія розвитку вокального мистецтва на Буковині у ХІХ – поч.. ХХ ст. - Дипломна робота

музики. До прог-рами виступу Менцинського входили переважно арії з опер Р. Вагнера, Дж. Верді, твори М. Лисенка і таких західноєвропейських композиторів, як Г. Каун, К. Гардер та Г. Герман.
Як і слід було сподіватись, концерт пройшов з величезним успіхом. Оцінюючи виступ артиста, газети писали, що він володієдобре поставленим і разом з тим напрочуд приємним голосом, має всі дані, необхідні справжньому оперному та концертному співакові. Чернівчанам-українцям актор був близький і зрозумілий, бо добре знав пісенну творчість свого народу, з любов'ю співав чуті з дитинства пісні, охоче включав до свого репертуару твори з багатої скарбниці українського фольклору. На початку та наприкінці виступу Менцинський виконав тужливі, сповнені глибокої пристрасті українські пісні. Особливо зачарували слухачів своєю хвилюючою ніжністю і теплотою Лисенкові "Гетьмани" та "Минають дні", які викликали "грім оплесків і дощ квітів". Улюблений співак був увінчаний розкішно оздобленим вінком ("Нова Бу-ковина", 1912, 23 червня).
Прекрасним виконанням арій з опер "Рієнці" та "Валькірія" Менцинський ще раз довів, що він є чудовим вагнерівським співаком. Сильне враження справила і сцена прощання Отелло з однойменної опери Дж. Верді, яку, на загальну вимогу слухачів, артист мусив повторити. "Доводиться тільки жалкувати,- писала газета "Bukowiner Nachrichten",- що ми могли слухати високообдарованого співака лиш у фрагментах опер, а не в цілих ролях на сцені". З великим захопленням були сприйняті публікою і деякі пісні німецького композитора Гуго Кауна та народні німецькі пісні. '"Пан Менцинський має надзвичайно повнозвучний і симпатичний голос, який, можна б сказати, випливає з серця - і проникає в серця",- відзначала тоді "Gzernowitzer Zeitung".
Ніжність українських пісень і могутня сила Вагнерових опер, так по-мистецькому переданих Менцинським, захоплювали публіку. Артист мусив ще і ще повторювати номери своєї програми. Концерт Модеста Менцинського, писали чернівецькі газети, приніс справжню насолоду і, напевне, надовго лишиться у пам'яті слухачів. І це не було перебільшенням. З великою вдячністю згадують славетного українського співака, його хвилююче мистецтво всі, кому пощастило слухати той чудовий концерт.
У цій незабутній зустрічі спів Менцинського чергувався з виступами віолончеліста-віртуоза Адольфа Франка (Німеччина), вже відомого чернівчанам з попередніх концертів. Його високомистецька гра ніби доповнювала талановитого українського співака. Перший раз А. Франк виступив у прекрасній Сонаті фа мажор для віолончелі і фортепіано Ріхарда Штрауса (перша частина), другий раз - з трьома сольними п'єсами французьких композиторів К. Сен-Санса, Г. Форе та Д. Гоєнса. Загальному успіхові митців сприяв майстерний супровід на фортепіано добре відомої у Чернівцях піаністки Фріди фон Мікулич (акомпанувала М. Менцинському) і Франціски Горнер (акомпанувала А. Франкові).
Модеста Менцинського на той час широко знав світ, його ім'я не раз з'являлося у європейській пресі; особливо часто про нього говорилось у німецькій музичній критиці. Зокрема, в Кельнському місячнику (Kцlnische Theater Rundschau" за 1911 рік відзначалося, що Менцинський уже першим своїм виступом затьмарив славу всіх тенорів, котрі до нього співали у Кельнській опері (а вона вважалась однією з найкращих в Німеччині). Тільки з появою цього співака Кельн дістав право зватися вагнерівським містом, писали тодішні німецькі газети.
Менцинський мав рідкісний, багатогранний талант, тому й міг братися за найрозмаїтіші образи: сьогодні він співав Тангейзера, завтра - Отелло, післязавтра - Трістана... Для нього не існувало ролей, з якими б він не впорався. Характерною особливістю його була безпосередність, з якою він виконував різноманітні твори: складалося враження, що артист кожного разу передавав щось своє, власне, зовсім не схоже на те, що доводилось уже чути навіть найзаповзятішим меломанам.
Ці чудові риси Менцинського грунтувалися насамперед на природженому таланті, добрій школі, великому досвіді, надзвичайній старанності в музичному виконанні і вимогливості до себе.
В усіх краях, по всій Європі було в нього багато шанувальників. Коли на афішах з'являлося ім'я співака, слухачі знали, що почують концерт високої культури, кожен номер якого буде виконаний з добрим смаком, зі справжнім мистецьким чуттям. Хто він, цей чародій співу, звідки такий щедрий, могутній талант? - захоплено питали вражені його незвичайним мистецтвом любителі музики.
Модест Омелянович Менцинський народився 29 квітня 1875 року в селі Новосільцях (Новосілках) Перемишльського повіту (нині це село має назву Великі Новосілки і належить до Мостиського району Львівської області). Його батьки були освіченими людьми, щирими шанувальниками пристрасного Шевченкового слова. Вони прищепили синові ще з дитинства повагу до свого народу, його культури і мови. І незважаючи на долю, що закинула Менцинського далеко від рідної землі, він через усе своє життя проніс щиру синівську любов до неї.
Вчився Менцинський у гімназії, а потім у Львівському університеті, де брав діяльну участь у студентських хорах, драматичних гуртках, вдало виступав, наприклад, у виставі "Наталка Полтавка" (в ролі Петра). В цей час він також бере уроки співу у львівського професора Валерія Висоцького, в якого вчилися вокального мистецтва Олександр Мишуга, Соломія Крушельницька, буковинка Філомена Лопатинська. Далі виїжджає у Франкфурт-на-Майні і продовжує навчання в класі професора Юліуса Штокгаузена. В 1901 році Менцинський уже успішно дебютує на оперній сцені в партії Ліонеля ("Марта" Ф. Флотова).
Яскравий талант молодого артиста було помічено: йому пропонують свої сцени різні театри. Менцинський усією душею тягнеться на батьківщину, в Галичину. Але там немає оперного театру. Так і залишився артист у Німеччині. З 1901 по 1903 рік він виступає в операх "Фа-уст", "Аїда", "Трубадур", "Лоенгрін", "Зігмунд", "Віндзорські пастухи", стає улюбленцем тамтешньої публіки. Першокласного співака запрошує Королівська опера в Стокгольмі, де він з тріумфом виступає з 1904 по 1910 рік. Тут артист виконує головні ролі у найвизначніших оперних творах. З 1910 року він стає солістом Кельнської опери. Саме в цей час до Модеста Менцинського приходить слава найвидатнішого виконавця опер Вагнера, героїчного тенора.
У 1911 -1926 роках він знову співає в таких містах Західної Європи, як Кельн, Франкфурт, Гамбург, Берлін, Амстердам, Брюссель, Лондон, Париж, Відень, гастролює в Італії.
Виступаючи на багатьох європейських сценах, артист завжди включав до своїх концертів твори українських композиторів та народні пісні. Він був одним з кращих виконавців творів Миколи Лисенка на слова Тараса Шевченка, серед яких - "За думою дума", "Огні горять", "Минають дні, минають ночі", "Чого мені тяжко", "Гомоніла Україна", "Мені однаково", "Гетьмани", "Єсть на світі доля", "Реве та стогне Дніпр широкий", "Якби мені, мамо, намисто", "Ой одна я, одна" та ін.
Loading...

 
 

Цікаве