WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Історія розвитку вокального мистецтва на Буковині у ХІХ – поч.. ХХ ст. - Дипломна робота

Історія розвитку вокального мистецтва на Буковині у ХІХ – поч.. ХХ ст. - Дипломна робота

простотою тонального плану, стрункою куплетною будовою і типовою для романсів XIX ст. фігурацією у фортепіано по розкладених тризвуках та їх оберненнях.
До цієї групи романсів належать також "Буковино дорога", "В моєї мами зільничок", "Марія" та дуети "Якби знала, щомя візьме", "Ірино моя" та ін.
Другий тип романсової лірики найкраще представляє романс "Ти, шинкарко молода" (для баритона або альта). Інтонаційно й ритмічно він близький до народних пісень-романсів. У ньому три музичні образи, по-в'язані різними ситуаціями поетичного тексту: а) заклик до шинкарки й цигана, щоб вони медом і грою розважили людину, в якої важке горе; б) "вчора ще сміялася доля", а сьогодні серце розривається з болю і, на-решті, в) танцювальний епізод. Композитор знаходить для всіх трьох об-разів характерні мелодичні і ритмічні засоби, хоч у фортепіанній партії Воробкевич не виходить за межі акордових репетицій з опорними басами, розкладених акордів і гармонічних фігурацій.
Цю групу репрезентують також романси "Блоха", "До тих вражих Топорівців", "Поцілуй", дуети "Дуб і калина - хлопець і дівчина", "Соло-вій-чародій" та ін.
Крім романсів з лірико-елегійним колоритом та заснованих на ритмах народних танців, Воробкевич написав кілька солоспівів у стилі дуже модних тоді іспанських та італійських серенад: це "На гітарі, мандоліні дон Альфонсо грає", "Гусляр", "Perpetuum mobile" тощо. В них він використовує ритми іспанського болеро або італійської сіціліани.
Переважна більшість романсів Воробкевича має куплетну структуру: виняток складають "Ти, шинкарко молода" і "Я не боснієць", які мають тричастинну будову.
Дещо окремо в камерній спадщині Воробкевича стоять романси баладного типу ("Панна жабка і пан жабій", "Стасьо і Ванда"), для яких характерні типові риси німецьких зразків даного жанру: рицарська тематика, театралізована зображальність з описово-пейзажними моментами, більш вільна побудова.
Дуже поширеними в західноукраїнській музиці минулого століття були чоловічі квартети і солоспіви в супроводі чоловічого квартету. С. Во-робкевич також створив низку творів цього типу. Деякі з них були опуб-ліковані у збірниках (вид. "Львівського Бонна") за редакцією О. Нижанківського і В. Матюка, і пізніше, на початку XX ст., у львівському видавництві "Торбан", яке очолював композитор Я. Ярославенко. Особливою любов'ю користувалися квартет "Ви, дівочі сині очі" і "Баркарола" для баритона соло в супроводі квартету.
З хорів і романсів на тексти німецьких авторів заслуговують на увагу "Du stille Wasserrose" i "Rheinsage" на сл. Е. Гайбеля, "Zur Nacht" на сл. Й. Кернера, "An den Mai" i "Wanderlied" на тексти Й. В. Гете. В них виразно звучать інтонації відомих народних австрійських пісень.
Основна цінність хорової музики Воробкевича полягає в її мелодичному багатстві. За своєю фактурою вона майже виключно гомофонно-гармонічна, хорова тканина розгортається на основі використання акордів головних ступенів. При цьому голосоведення базується на принципах "генерал-баса" і менш за все на типово українському підголосковому складі. В цьому і криється головний недолік вокальної музики Воробкевича. Проте значною мірою він компенсується свіжими творчими прийомами, що відрізняють музику Воробкевича від творчості інших західноукраїнських композиторів XIX ст. Сюди слід віднести широке застосування ладотональних, метро-ритмічних і фактурних контрастів, багате динамічне нюансування, використання прийому перегукування голосів напружених верхніх регістрів з м'якими середніми та (хоч і несміливі ще) прийоми вокальної інструментовки: спів з закритим ротом ("Баркарола") і звукозображальні моменти ("Ой чого ти почорніло", "Огні горять").
Камерна лірика Воробкевича характеризується передусім природною народною мелодичністю, ясною гармонічною мовою, простотою фактури і форми. Особливою її цінністю є те, що вона відзначається багатством змісту, емоційною відкритістю, щирістю. Це лірика кохання, картинки живописної природи, застольні пісні дружби, портретні зарисовки і гостра соціальна сатира на представників влади.
1.3. Видатні митці-співаки Буковини ХІХ - поч. ХХ ст.
Соломія Крушельницька
Чарівною квіткою України називають Соломію Крушельницьку шанувальники її великого і щедрого таланту. У вересні 1973 року за рішенням Юнеско світова громадськість відзначила 100-річчя з дня народження видатної дочки українського народу, однієї з найбільших співачок кінця XIX - початку XX ст.
Довгий час у столицях і культурних центрах багатьох країн Європи та Америки, де виступала С. Крушельницька, про неї лунала найгучніша слава, її називали поряд з іменами Федора Шаляпіна, Енріко Карузо, Маттіа Баттістіні, Тітта Руффо та інших геніальних співаків. З величезним успіхом виконувала вона головні партії майже в шістдесяти операх найкращих тогочасних композиторів, створила цілу галерею образів, що назавжди увійшли в золотий фонд світового оперного мистецтва.
Про велич постаті артистки, її чарівний спів і драматичне обдаровання багато писала іноземна преса. Відлуння тріумфів співачки-українки за кордоном прокочувалось і буковинською землею. Чернівецькі газети не раз сповіщали про її блискучі виступи. Зокрема, "Буковина" в січні 1907 року писала, що Соломія Крушельницька, яку запросив Міланський оперний театр "Ла Скала", мала там великий успіх. Усі міланські газети вихваляли її голос та чудову артистичну гру. Найбільшу славу здобула Крушельницька в опері Ріхарда Штрауса "Саломея" ("Буковина", 1907, ЗО січня).
Сталося так, що половину свого життя Соломія Амвросіївна провела за межами батьківщини, та ніколи не забувала про свій народ, завжди залишалась вірною патріоткою, жваво цікавилась громадсько-політичним життям розмежованої штучними кордонами дорогої їй України. Вона часто приїздила до Львова, подорожувала по містах і селах Галичини, давала концерти, зокрема, на . різні благодійні цілі.
Послідовно дотримуючись демократичних поглядів, Крушельницька весь час мала тісні зв'язки з М. Павликом та І. Франком, щирим словом однодумця і власними коштами безкорисливо допомагала в їх громадсько-політичній діяльності. З шанобливою прихильністю ставились до славетної співачки В. Стефаник, Д. Січинський, Ф. Гнатюк, Н. Кобринська, О. Нижанківський, І. Труш, М. Яц-ків, Д. Лукіянович, О. Кобилянська та інші передові діячі культури Галичини і Буковини.
С. Крушельницька мала багато вірних друзів і на Наддніпрянській Україні, їй належить велика заслуга в популяризації українських народних пісень і творів М. Лисенка.
В 1911 році, коли Галичина відзначала соті роковини від дня народження Маркіяна Шашкевича, артистка приїхала з-за кордону, щоб особисто взяти участь у цьому святі. Тоді ж таки Соломія Амвросіївна завітала і до Чернівців, де 11 листопада в залі "Музичного товариства" дала великий концерт.
Ще задовго до приїзду співачки різномовна буковинська преса заговорила про очікуваний концерт. Газета
"Народний голос" надрукувала повідомлення сестри
Loading...

 
 

Цікаве