WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Історія розвитку вокального мистецтва на Буковині у ХІХ – поч.. ХХ ст. - Дипломна робота

Історія розвитку вокального мистецтва на Буковині у ХІХ – поч.. ХХ ст. - Дипломна робота

двоголосному викладі. Тексти для них склав Данило Млака, музику - С. Воробкевич (або "напів народний", як було зазначено під деякими заголовками). Пісні розміщено в порядку підвищення складності від найпростіших (з діапазоном кварти йквінти) до трудніших (з хроматичними ходами і модуляційними відхиленнями).
Тематика збірника зв'язана з побутом школярів, про що свідчать і назви пісень: "Пісня школярів", "Веснянка", "Прогулка". 6 тут і кілька патріотичних пісень: "Мово рідна", "Сирота на чужині", "У горах Карпа-тах".
Кращі оригінальні пісні С. Воробкевича для дітей близькі своїми інтонаціями до фольклору ("Коник вороненький" та ін.).
У 1889 році Воробкевичеві вдалося добитися дозволу на публікацію збірника дитячих пісень в трьох частинах. Автор назвав його "Співаник для шкіл народних". Усі три частини "Співаника" вийшли в світ у Відні в 1889 році.
До першої було вміщено 20 одноголосних пісень; дванадцять з них - оригінальні, пісні "Женці" й "Рідний край" передруковані з "Співаника для господарських діточок", що з'явився у Відні ще 1869 року за редак-цією Ю. Федьковича, п'ять пісень мають позначення "напів народний" і одна складена маловідомим автором Б. Рубішем. Тексти пісень взяті з віршів Ю. Федьковича, Д. Млаки, О. Поповича, І. Пасічинського та ін. Тематика їх, як і в попередньому, - шкільне життя.
У кожному з співаників Воробкевич обов'язково вміщував, кілька пісень про трударів, виховуючи у дітей пошану до праці ("Ремісники", "Пісня рільника").
Друга частина "Співаника для шкіл народних" складається з 40 пі-сень. Шістнадцять з них - оригінальні твори Воробкевича, решта має підзаголовок "напів народний". Тексти пісень здебільшого написані самим композитором. Виняток становлять лише "Чом, річенько домашняя, так пливеш поволі" на слова Я. Головацького, "Шдлисся" на слова М. Шашкевича, "До школи" на слова Ю. Федьковича. Перші дві давно втратили авторство композитора і поширилися як народні по всій Галичи-ні й Буковині. Мелодія "Підлисся" побутує також із словами "Кажуть люди" як народна пісня-романс.
Зміст другої частини "Сніваника" також в основному пристосований до вимог шкільної молоді, до її життя й побуту: "Вставайте, діти", "Пісня школярів", "Книжка", "Співанка школярки". Є в збірці кілька трудових пісень: "Моя нива", "Пісня женців"; рекрутських: "Рекрут", "Жовнярська пісня"; ліричних: "Гей, орле, орле", "Бездольний" та ряд патріотичних пісень, в яких виражено любов до батьківщини і її природи: "Милий край родимий", "Рідна мова" (на іншу мелодію, ніж у першому випуску) .
Варто підкреслити, що, крім загальновідомої у нас дитячої gісні-веснянки "Ку-ку, ку-ку! Чути в ліску", до збірників Воробкевича увійшов ряд його оригінальних веснянок, близьких до народних.
Видання завершується невеликим додатком з музичної грамоти (про особливості запису нот, їх вартість і ключі).
Третя частина "Співаника" складає значно більшу цінність, ніж перші дві. Це вже не просто збірник пісень, а методичний посібник з теорії музики і співу. У вступі подано найважливіші розділи з теорії музики (ви-сота й протяжність звуків, категорії тактів, інтервали, пояснення хрома-тичних знаків, вправи з сольфеджіо на різні інтервали тощо). Після цього слідує таблиця мажорних і мінорних гам до чотирьох знаків включно. Кожна з них ілюструється пісенними прикладами, поданими у відповідній тональності. Серед них кілька пісень С. Воробкевича на народні тексти, мелодично дуже близькі до фольклору. Наприклад, пісня "Якби я був соколом" майже збігається з народною "По дорозі жук, жук".
У наступному розділі розглядаються акорди, власне, тризвуки основних ступенів ладу і подається невеликий словник італійських музичних термінів. Після цього слідує 56 пісень на різну тематику, їх відкриває веснянка "Ку-ку, ку-ку!" на власну мелодію С. Воробкевича, потім вміщено ряд історичних пісень про напади татар на українські землі, про важку долю селян-кріпаків, а також побутові, ліричні, рекрутські і сатиричні пісні. В кінці подано кілька пісень В. Матюка і С. Воробкевича для триголосного хору.
Збірник закінчується кількома канонами для двох, трьох і чотирьох голосів. Цю форму гуртового співу композитор вважав особливо корисною для музичного виховання учнів.
Як за змістом, так і за формою збірники дитячих пісень Воробкевича на свій час повністю відповідали завданням естетичного виховання молоді. Багата й різноманітна тематика пісень, розрахована на запити дітей різного віку, близька до народної мелодика, нескладні розміри й ритми, гранично ясний спосіб, їх гармонізації забезпечили цим пісням популярність.
"Співаники" Воробкевича відіграли дуже важливу роль для популяризації української народної пісні в міському побуті галицької і буковинської інтелігенці], яка тоді набагато краще знала австрійські Tafellieder, ніж свої рідні народні пісні.
Хоч художня вартість "Співаників" неоднакова, вони були єдиними на той час посібниками для навчання співів у школах. Сам факт їх переви-дання в 1893, 1899, 1902, 1905, 1909 і 1910 роках свідчить про те, що вони були незамінними для початкових і середніх шкіл Галичини та Буковини. В цьому, безумовно, їх велике значення в розвитку музичної культури на західноукраїнських землях.
У творчому доробку Воробкевича є понад 40 романсів та пісень для голосу в супроводі фортепіано або гітари і 20 вокальних ансамблів, дуетів та квартетів. Як відомо, у той час вокальна лірика була дуже поширена в домашньому музикуванні. В хвилини гірких роздумів і солодких мрій пісні-романси оживлювали товариські зустрічі й популярні на західноук-раїнських землях святкові збори, так звані комерси. Побутовий романс був ніби дзеркалом художніх запитів та естетичних потреб міської інтелігенції XIX ст. Зростання популярності цього жанру викликало значну творчу активність композиторів-професіоналів і аматорів.
На формування західноукраїнського романсу взагалі і романсової творчості Воробкевича зокрема мали вплив різноманітні музичні явища. З них на першому місці - надзвичайно багата українська народнопісенна лірика, а далі - лірико-романтична італійська оперна арія, віденська романтична пісня і, нарешті, дуже поширена в той час в усій Європі при-страсна циганська пісня. Всі ці впливи схрещувалися в західноукраїнсь-кому побутовому романсі XIX ст., перетворюючись у нові художні якості з ознаками цілісного національного стилю.
У романсах С. Воробкевича, як зрештою і в інших західноукраїнських композиторів XIX ст., можна виділити дві лінії розвитку. Перша представлена романсами, близькими до ідилічних пісень віденських композиторів. Для них характерний елегійний, лірико-споглядальний настрій з елементами сентиментальності. Другу лінію репрезентують пісні-романси з більш активними формами лірики, заснованими на народних танцювальних ритмах козачка, коломийки, польки, мазурки.
Для першого типу показовий романс Воробкевича "Сльоза дівоча" для баритона з супроводом фортепіано. Він відзначається
Loading...

 
 

Цікаве