WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Мистецтво і телебачення, архітектура, образотворче мистецтво - Реферат

Мистецтво і телебачення, архітектура, образотворче мистецтво - Реферат

період поширюються дерев'яні житлові забудови.
Про високу культуру дерев'яних будов східних слов'ян свідчать археологічні дані. Особливого значення російська дерев'яна архітектура надавала формам даху і ганків.
Велична архітектура Давньої Русі, від якої пішла архітектура білоруського, російського й українського народів, виникла не на порожньому місці. Вона сягає своїм корінням у розвинуту культуру східнослов'янських племен (Київ, Чернігів, Переяслав, Ростов, Смоленськ, Новгород - ці великі міста Давньої Русі були визначними центрами її культури).
Давньоруське місто поділялося на дві складові частини: міський центр - "дитинець" та "верхнє місто", до складу якого входили укріплена фортеця, "князівський двор", церковне подвір'я, житла дружинників.
Найдавнішим з храмів Давньої Русі, що збереглися до наших часів, є Спаський собор у Чернігові, закладений близько 1036 р. князем Мстиславом Володимировичем.
Через рік Ярослав Мудрий закладає собор Софії в Києві - головний християнський храм, резиденцію керівництва митрополії руської. Саме в цьому соборі була заснована перша на Русі бібліотека, тут відбувались урочисті церемонії, прийоми послів тощо.
У країнах Західної Європи набуває розвитку готика, що прийшла на зміну романському стилю. Нові тотичні архітектурні форми притаманні Собору Паризької богоматері (Нотр-Дам).
Починаючи з ХV ст., спочатку в Італії, а згодом в наших країнах Європи дістає розвиток архітектура Відродження (Мікеланджело, Браманте, Брунеллескі та ін.). В Україні будується ансамбль споруд Львівського братства).
У кінці ХVІ ст. на зміну готиці приходить стиль бароко. В Києві за проектом Растреллі була збудована Андріївська церква. До крупних споруд ХVІІІ ст. належить також комплекс Почаївської лаври.
Згодом панівним в історії архітектури стає стиль класицизму.
Для ІІ половини ХІХ ст. - поч. ХХ ст. характерним було будівництво багатоповерхових житлових будинків, різних адміністративно-громадських, промислових і транспортних споруд.
3. Одна з незаперечних істин щодо розуміння образотворчого мистецтва полягає в тому, що мові живопису необхідно вчитися. Знання мови мистецтва допомагає більш глибокому розумінню не лише самого мистецтва, але й життя, оскільки мистецтво - це віддзеркалення життя художніми образами.
Важливо "вчитися бачити в живописному творі особливий рід мистецтва, що має подібно до літератури, музики, театру свої закономірності, свою художню "мову" у віддзеркаленні реального світу".
Непідготовлений глядач часто оцінює твори образотворчого мистецтва з позиції "схоже - несхоже". Проте мистецтво вирішує задачу іншого ґатунку - створення художнього образу.
Складність звернення до образотворчого мистецтва полягає в тому, що аналіз його творів передбачає пошук не просто схожості, а художнього образу, створеного автором, віддзеркаленої, перетвореної дійсності та відношення до неї митця.
Одним із засобів створення художнього образу є вибір митцем сюжету, який являє собою конкретну подію, що відтворена в художньому творі.
Образотворче мистецтво містить у собі такі різновиди, як малярство, скульптура, графіка. Перед тим, як перейти до характеристики кожного з цих різновидів, варто звернути увагу на те, що, переймаючися мистецтвом, людина збагачує власний художній світ.
Основою творів живопису та скульптури є графіка - цілком самостійний різновид образотворчого мистецтва. Олівець, крейда, вуглина - це класичні технічні знаряддя, за допомогою яких створюється графічний твір. Художня мова графічного твору - лінія та штрихування, що створює світлотінь.
Порядк з оригінальною графікою існує друкована графіка або гравюра (у перекладі з французької мови "гравюра" означає "вирізати").
Найстародавнішим засобом друкованої графіки є ксилографія - гравюра на дерев'яній дошці. Тут фарба наноситься, як правило, на випуклі , себто "високі" частини зображення, котрі вирізані різцем на дерев'яній дошці. Це гравюра "високого" друку.
Починаючи з ХVІІ ст. різцева гравюра виконувалася на мідній дошці. Це гравюра, як і офорт (різновид різцевої гравюри), належить до "глибокого" друку, оскільки малюнок тут витравлюється на металевій дошці, а заглиблення заповнюються фарбою.
Офорт - за основу береться мідна або цинкова пластина, що в5крита шаром спеціального лаку. Митець просто по лаку продряпує малюнок гострою сталевою голкою, після чого пластину занурюють у розчин азотної кислоти. Назва "офорт" походить від французького слова, що перекладається як "міцна горілка". Кислота роз'їдає продряпаний малюнок, роблячи в металі заглиблення, в які втирається фарба. Потім на вологому папері віддруковується малюнок з металевої пластини. Заповнені фарбою заглиблені місця на відбитку виходять чорного кольору, всі ж інші місця на папері зостаються білими. Одним із найбільших митців офорту був великий знавець світла на тіні Рембрандт.
У середині ХІХ ст. відомим митцем офорту заслужено вважався Т.Г.Шевченко.
Нарівні з гравюрою до графіки відноситься також книжкова ілюстрація.
До мистецтва графіки належить також плакат, який служить громадсько-агітаційним цілям.
До різновидів графіки відносить й промислова графіка, яка тісно пов'язана з предметами повсякденного вжитку - різноманітними етикетками, пакувальними коробками тощо.
Малярство - це різновид образотворчого мистецтва, твори якого виконуються фарбами (масляною, темперою та ін.). Існує станкове та монументальне малярство. Станковим малярство називається тому, що полотно, яке натягнуте на підрамник, ставлять, звичайно, на мольберт, його ідейно-художній зміст, композиція тощо складають одне ціле з архітектурним змістом, площинами його стель та стін.
Важливим засобом художньої мови образотворчого мистецтва постає композиційна побудова (раціонально продумане розміщення на полотні фігур та предметів).
Першорядну роль у створенні малярського твору відіграє колорит - взаємодія, об'єднання кольорових сполук.
Техніка малярства залежить головним чином від фарб, що ними користується маляр. У Київській Русі мистецькі твори писалися на вкритих особливим грунтом (до складу якого входили клей та крейда) дошках фарбами, розведеними яєчним жовтком. Такі фарби дістали назву "темперних". Великі можливості для малярства відкрили олійні фарби.
До монументального малярства відносять також мозаїку. Техніка мозаїки має свої витоки від Стародавнього Єгипту (трон Тутанхамона прикрашений мозаїкою з коштовних каменів). Через Візантію цемистецтво прийшло й на Київську Русь. Багато соборів Києва і Чернігова відомі своїми мозаїками.
Скульптура як різновид образотворчого мистецтва буває круглою, яку можна охопити поглядом з усіх боків, і однобічною. Остання звичайно розташовується на площині стіни і називається рельєфом. Рельєф (у перекладі з французької означає "випуклий"), у свою чергу поділяється на барельєф, де зображення виступає із стіни менш ніж на половину свого об'єму, та горельєф, коли зображення виступає більш ніж на половину свого об'єму.
Провідним типом скульптурного твору є кругла скульптура, розрахована на прикрашання парків, скверів, майданів, на огляд з великої відстані тощо.
Монументальна скульптура найчастіше пов'язана з громадянською тематикою, славить історичні події, народні подвиги. Матеріал, з якого створюється скульптурний витвір, - це дерево, камінь, метал. Останнім часом почали використовувати такі нові матеріали, як бетон, органічне скло та ін.
Loading...

 
 

Цікаве