WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Аналіз хорового твору “Із-за гаю сонце сходить” Б. М. Лятошинського, на сл. Т. Г. Шевченка - Реферат

Аналіз хорового твору “Із-за гаю сонце сходить” Б. М. Лятошинського, на сл. Т. Г. Шевченка - Реферат


Реферат на тему:
Аналіз хорового твору "Із-за гаю сонце сходить" Б. М. Лятошинського, на сл. Т. Г. Шевченка
Потім вступають інші голоси, і виникає образ бідолаги-козака, який "смутний ходить". Мимоволі згадуються народні пісні про гірке чумацьке життя.
ІІ період - Швидко, зворушливо, починається словами "А з яру та з лісу..." - тут поглиблюється друматизм ситуації. Це контрасний образ, який змальовує пана-гульвісу, що хоче домогтися дівчини козака будь-яким чином.
ІІІ період - Повільно, стримано, сопрано соло: "У льох його, молодого, той пан замикає. А дівчину покриткою по світу пускає." Трагізм ситуації посилюється - смерть козака, нещастя дівчини - підголосками у кожній з партій: "І завдають смертельнії муки".
Стиль письма Б. Лятошинського віздначається симфонізацією творів. Його вокальні твори також симфонізовані. У даному випадку твір має у собі елементи як гармонічного, так і поліфонічного письма.
Основна тональність твору h-то ІІ, однак у середній частині зустрічаються відхилення у тональності B-dur, e-moll. У ІІІ періоді тимчасове напруження зникає і музика повертається до основної тональності, зустрічаються альтеровані звуки мі #, соль #, до.
Відступ від початкової тональності сприяє подоланню одноманітності і стимулює подальший розвиток. Повернення до початкової тональності приводить до логічної заокругленості та завершеності побудови.
Розмір твору перемінний:
І період - ? - простий тридольний
ІІ і ІІІ періоди - 4/4 - складний чотиридольний.
Штрих І п. і ІІІ п. - legato,
II п. - non legato, відповідно до характеру періодів.
У творі "Із-за гаю сонце сходить" Б. М. Лятошинський використовує мішаний тип фактури:
І п. - підголоскова та імітаційна поліфонія (5-8 т. т)
ІІ п. - гармонічна фактура
ІІІ п. - також поліфонічна, на фоні соло сопрано використовує остінатні підголоски у інших голосах.
Основна мелодія І періоду твору виразна, плавна, де-не-де використано розспівування складів, що надає їй ніжності і теплоти. Будується вона в основному на звуках тонічного тризвуку і ввідних ступенях.
І період починається із затакту, із звуку домінанти "фа #", і закінчується ІІ ст. тональності. Рух мелодії плавний - висхідний (1-2 т. т.) і низхідний (3-4 т. т.).
ІІ період починається також із затакту. Починається з ІІ ст. тональності, а закінчується на Д, тому складається враження, що кінець ІІ періоду одразу переходить у ІІІ період.
І період складається з двох речень, він квадратної побудови, перше і друге речення складається з восьми тактів.
ІІ період також складається з двох речень, але період не квадратної побудови. Це зумовлено кількістю фраз. Перше речення складається з трьох тактів, а друге - з дев'яти тактів.
ІІІ період також складається з двох речень, неквадратної побудови. Це зумовлено залігованими тривалостями. Перше речення складається з чотирьох тактів, а друге - з шести тактів.
Гармонія твору багата і різноманітна. Гармонічна мова І періоду яскрава і світла. Тут композитор використовує акорди головних ступенів T, S, D, а також акорди домінантової групи К64.
Найскладніша гармонія у ІІ періоді, вона насичена багатьма відхиленнями, модуляціями, де використовується багато неакордових звуків - прохідні (діатонічні і хроматичні), допоміжні.
Ритміка твору досить різноманітна і цікава.
Ритмічний малюнок за своєю структурою, не важкий, але зустрічаються восьмі ноти, які слід співати коротко і чітко.
Ритмічний малюнок ІІ і ІІІ періодів ускладнюється. Для кращого підкреслення напруження, зворушливого характеру композитор використовує тріолі - замість звичайного ділення четверті на дві долі композитор ділить четверть на три долі.
Повільно
Аналогічні такти 19, 22, 31-38.
Також зустрічається складний ритмічний малюнок
Для кращого відтворення тексту композитор використовує акценти,
а також зустрічається tenuto у 30, 32, 34, 36, 39 т. т.
Інтервалика твору різноманітна. Як і в мелодичному, так і в гармонічному відношенні; зустрічаються стрибки на інтервали ч. 4, ч. 5, які в подальшому музичному розгортанні заповнюються протилежним молодичним рухом. Але щодо мелодичної лінії - ці стрибки повністю зливаються в одну єдину плавну мелодичну лінію в кожній партії.
Надзвичайно велику роль у розкритті змісту даного твору відіграє динамічний план. Саме завдяки високопрофесійному використанню поліфонічного письма і динамічному розвитку, твір сприймається як широке полотно із наскрізним динамічним розвитком. Динаміка дуже багата: кожна частина, кожна партія має свої динамічні градації. Динамічний діапазон хору від рр до ff.
Кульмінація твору логічно побудована і розташована наприкінці середньої частини твору. Вона досягається композитором шляхом співставлення тональних сфер. Тут прослідковується ряд відхилень у інші тональності, таким чином створюється тимчасове напруження. Але слідом за цими модуляціями іде заспокоєння і повернення до початкової тональності.
Сама динаміка повністю підпорядкована тексту пісні, і щоб вірно інтерпритувати даний твір, потрібно добре знати зміст тексту і передумови його написання.
Вокально-хоровий аналіз.
Тип хору - мішаний, вид - 8-голосний. Його склад: S (divisi), A (divisi), T (divisi), B (divisi).
Діапазон хорових партій:
Теситурні умови та стрій.
Питанню строю при аналізі хорового твору потрібно приділяти чи не найбільшу увагу.
Оскільки даний твір виконується a capella, то значення строю надзвичайно велике.
За своєю природою голос є найбільш досконалим інструментом. Мелодичний стрій іде по горизонталі, тобто чисті інтервали виконуються стійко, вони найлегші для інтонування.
Розглянемо інтонаційні та теситурні умови - труднощі кожної з партій.
Партія S (сопрано) характеризується досить зручною, середньою теситурою. Ця партія має ведуче значення. Але так, як твір є поліфонічним, то подекуди основна тема передається іншим голосом.
Так як вокальна мелодія містить висхідні стрибки (на ч. 5 - 1-2 т. т., на ч. 4 - 24-25 т. т.), слід звернути увагу на чистоту їх інтонування (без "під'їздів"). Деяку трудність можуть скласти моменти, де використано розспівування складів (1 т., 9, 10, 12, 35 т. т.).
І не можливо не згадати про кульмінацію твору, де у сопранової партії зустрічаються високі ноти "соль", "соль #", і "ля" 2-ої октави (24-26 т. т.), на які диригент повинен звернути увагу.
Потрібно застерегти виконавців від крикливого форсованого звуку.
Розглянемо деякі інтонаційні труднощі сопранової партії.
У 22 т. твору у сопрановій партії зустрічається мелодичний хід - м. 2, зб. 1, м. 2, зб. 1.
Ці інтервали потрібно зіспівати дуже чисто.
У 31-32 т. т. патрія S, створюючи фон для басової і тенорової партії, звучить на одному звуці, залігована нота звучить протягом 2-ох тактів.
Важливим завданням для партії S є витримати звук "фа #", його потрібно виконувати з тепденцією до підвищення (в мінорі І і Vступені повинні інтонуватися гостро).
Партія А (альтів) в теситурному плані зручна для виконання. Б. Лятошинський використав весь робочий діапазон альтової партії. Альт в даному творі виконує роль середнього голосу. Для глибини фактури композитор використовує divisi у партії А. Особливо це помітно у ІІ
Loading...

 
 

Цікаве