WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Формування і вдосконалення викладацької майстерності педагога - піаніста - Реферат

Формування і вдосконалення викладацької майстерності педагога - піаніста - Реферат

деградації в руховій та звукових сферах виконання.
Кожен педагог не може обійтися періодичної саморевізії,перевірки власних досягнень нагромаджених і усталених в його практиці. Справжнє професіональне задоволення приходить тоді, коли в хвилини роздумів з приводу своїх удач і прорахунків, або під час роботи за інструментом, внаслідок додаткового глибокого аналізу прочитаної цікавої методичної літератури або корисних зустрічей з іншими педагогами та спостереження їх роботи, з'являється бажання переступите через звичайні норми викладання, знайти щось нове для дальшої діяльності, і в першу чергу музично-виконавські успіхи своїх вихованців.
Дуже багато питань постає перед педагогом, особливо з приходом до нього нових учнів.
Як виявити творчі можливості учня, знайти шлях до встановлення контакту з ним, уявити в якому плані проходить його домашня робота, визначити коло його музичних та загальнокультурних інтересів за
межами класної і домашньої роботи, встановити рівень його музично-теоретичних знань з погляду їх застосування до виконуваних творів. У відповідності до всього цього педагог повинен вирішити відповідальне завдання вибору перших творів для нового учня. Чи дати відразу складний твір /незалежно від вимог програми/, чи обережно на нескладному матеріалі різнобічне випробувати його музично-виконавські можливості Ці й багато інших питань якнайкраще допоможе розв'язати виконавське спілкування і співдружність з учнем.
Якщо педагог, вибираючи навчальний матеріал, виконавськи досконало продемонструє учневі ряд творів з числа намічених для нього індивідуальним планом, він не тільки виявить ставлення і схильність учня до тієї чи іншої музики, а й прокладе початкові стежки до творчого зближення з ним.
Багато важить у формуванні педагогічної майстерності робота педагога з учнями з різною обдарованістю. Як відомо, педагог не тільки навчає своїх учнів, але й по своєму сам багато чого вчиться, спілкуючись з ними. Талановитий учень змушує педагога шукати індивідуальні форми І методи викладання, вимагає від нього посиленої самопідготовки, особливо у сфері виконання. Добра виконавська форма дозволяє педагогові впевненіше виховувати обдарованого учня, проявляти більшу оперативність у роботі з ним, ясно уявляючи близькі і далекі перспективи йог навчання.
Учні середніх, а тим більше нижче середніх здібностей також примушують педагога замислитися над методами викладання. Роль виконавського показу тут посідав не менш важливе місце, але форми мусять змінюватися. Для посилення емісійного і силового сприймання музики таким учням педагог нерідко мусить перебільшено підкреслити окремі елементи музичної тканини/ мелодію, голосоведення, ритм тощо/, супроводжуючи свій виконавський показ аналізом.
Які ж істотні зміни у виконавському впливі на учня відбуваються далі, на різних стадіях його роботи над твором.
Якщо умовно розчленувати цю роботу на три характерні етапи /загальне ознайомлення з твором, опрацювання тексту та опанування фактурних труднощів, підготовка до естрадного виконання/, то на кожному з них форма виконавського впливу педагога на учня виявляється по різному.
Найбільш складною і тривалою е робота педагога над усіма деталями авторського тексту і фактури, бо вона поєднує моменти виконавського і аналітичного впливу на учня. Показ у період опрацювання з учнем окремих елементів музичної тканини спрямованих на виявлення образно-звукових особливостей, музично-виражальних засобів - мелодії, супроводу, ритму, голосоведення. Педагог зосереджує слух учня на окремих найскладніших для сприймання епізодах музичного твору. Проте такий диференційований, розчленований показ має чергуватися з виконанням усього твору з метою уникати стійкого закріплення в учня окремих звукових уявлень без усвідомлення в цілому. Виконавський показ у період передестрадної роботи над твором знов-таки характеризується новими якостями. В цих умовах яскраве демонстрування педагогом усього твору викликає ще більшу емоційну захопленість, закріплюючи в нього почуття наскрізної дії, темпової єдності виконання , цілісного охоплення форми 9 її безперервному розвитку.
інколи зовні скромна деталь авторського тексту, що часто залишається непоміченою учнем, при серйозному аналізі набуває великого значення для інтерпретації усього твору. Тут може йтися про виражальні особливості жанру, форми, мелодики "гармонії, темпо-ритму, голосоведення. Не повинна лишатись осторонь і розпізнання музично-смислової ролі авторських фразувальних ліг, артикуляційних штрихів, динамічних і агогічних позначень. Отже, аналіз спрямований на виявлення усіх деталей авторського тексту допомагає повніше розкрити зміст виконуваного твору.
У принципових висловлюваннях встановлюється прямий зв'язок аналізу і самоаналізу з практичною діяльністю педагога та успіхами його учнів. Разом з тим неправильне застосування педагогічного аналізу у виконавському навчанні може призвести до формального, схематичного прочитання учнем авторського тексту, до неспроможності творчо сприйняти і усвідомити його.
Якщо звернутися до виконавських вказівок у тексті / динамічних, агогічних, темпоритмічних, артикуляційних/, то слід сказати, що нерідко вони розшифровуються учневі в плані формального додержання наявних позначень. Наприклад, ту голосно, крещендо - треба посилити звук, акцент - "а ти граєш усе однаково". При такому підході зовсім випускається з уваги музично-смислова суть позначень, внаслідок чого окремі елементи музичної тканини твору залишаються для учня не висвітленими з точку зору музичної логіки. Конче треба пам'ятати, що кінцевої мети аналізу можна досягти лише за необхідного включення слухових і музично-образних моментів. Відомо, що Шуман у своїх "Порадах молодим музкантам" питання розвитку слухових уявлень висуває на одне з перших місць. "Якщо ти можеш за фортепіано зв'язати кілька мелодій до купи, то це вже добре, але якщо вони приходять до тебе самі, без допомоги фортепіано, радій ще більше: це значить, що в тобі пробудився внутрішній слух".
Слухове розпізнавання-переживання, тобто аналізаторські слухові здібності, слід розвивати, як одну з першорядних слухових якостей учня-піаніста. У слухові здібності включається й ряд інших, що ніби посилюють емоційну сферу слухових сприймань. Це стосується інтонаційного, ладо-гармонічного, поліфонічного слухання. До окремих категорій слухання можна віднести слухання відчуття логіки синтаксичного членування музичної тканини, ритмічних співвідношень, динамічних тембральних барв.
Розвиток цих якостей піаністичного слухання передбачає обов'язкову співучасність у цьому процесі творчого інтересу та виконавської уваги учня. Можна твердити, що слухові властивості музиканта - невід'ємна частина його музично творчих здібностей, а слухова активність - істотна риса здатності до піаністичного аналізу.
Підсумовуючи сказане, приходимо до висновку, що
Loading...

 
 

Цікаве