WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Вивчення вправ і етюдів - Реферат

Вивчення вправ і етюдів - Реферат


РЕФЕРАТ З МУЗИКИ
на тему:
Вивчення вправ і етюдів
ВИВЧЕННЯ ВПРАВ І ЕТЮДІВ
МІСЦЕ Й ПРИЗНАЧЕННЯ ТЕХНІЧНОГО МАТЕРІАЛУ
Іноді доводиться зустрічатися з твердженням, що виконавська техніка набувається виключно під час вивчення художніх творів і що технічний розвиток учня залежить від того, наскільки вдало підібрано для нього художній репертуар, та від кількості й якості цього репертуару. Прихильники такого погляду однобічні в своєму розумінні навчального процесу і недооцінюють значення технічного матеріалу.
Існує і протилежна думка, ніби техніка виконавця формується тільки завдяки вивченню вправ та етюдів, які завжди повинні бути в центрі його уваги. Але прихильники ізольованого опанування техніки забувають, що живе виконавське мистецтво не може спиратися на абстрактні технічні навички, здобуті на вправах та етюдах. Такі навички, за висловом Г. Нейгауза, є лише свого роду "напівфабрикатом", який потребує дальшої обробки й розвитку на художній літературі.
Завданням кожної вправи й кожного етюда неминуче повинно бути опанування певних простих елементів музики: чистої інтонації, точного ритму, , вирівняного звучання, певного забарвлення тембру тощо. Вправ-ність виконання технічного матеріалу без урахування його звучання не має сенсу. Навпаки, саме ясність мети сприяє технічній шліфовці ігрового руху.
Таким чином, основне призначення технічного матеріалу полягає в тому, щоб допомогти швидше і надійніше засвоїти художній репертуар.
Вивчення технічного матеріалу в зв'язку з конкретним художнім твором має три функції: 1) підготовчу, 2) зміцнюючу і 3) виправляючу. Запланувавши для учня новий концерт або складну п'єсу, доцільно ще до початку роботи над ними ввести в щоденні заняття відповідно підібрані вправи й етюди на ті технічні прийоми, які там зустрінуться.
Систематична робота над вправами й етюдами корисна не тільки для розвитку загальної та прикладної техніки. Вона сприяє вихованню фізичної витривалості музиканта, зміцненню його психічної витримки й уваги. Щоденна гра технічного матеріалу необхідна і для того, щоб приводити ігровий апарат у робочий стан і підтримувати досягнутий рівень техніки, але не повинна перевищувати половини всього часу роботи за інструментом.
Робота над вправами - це ніби попереднє заготовлення основних конструкцій, з яких" потім монтується художнє виконання. Вона доцільна лише тоді, коли вправи охоплюють типові види скрипкової фактури, які найчастіше зустрічаються в художніх творах. До основних видів фактури, які вивчаються на вправах, належать:
У систематичній роботі і на протязі більших відрізків часу гра вправ обов'язково повинна відзначатися достатньою різноманітністю, бо лише тоді вона розвиває потрібні для художньої гри навички. Невпинне оновлення самих вправ і способів їх вивчення, поступове ускладнення завдань, заміна одних вправ іншими ,- ось вірна методика, яка виховує творче ставлення до занять технікою, розвиває гнучкість і оперативність у цій роботі.
На кожному етапі навчання скрипаля щоденні вправи поділяються на постійні й додаткові.
До постійних вправ належать основні технічні формули, які включають у себе найуживаніші в більшості художніх творів технічні прийоми в їх узагальненому схематичному вигляді. Це, головним чином, гами й арпеджіо, які виконуються основними типами штрихів, подвійними нотами тощо.
Додаткові вправи охоплюють ті розділи техніки, в яких учень особливо відстає і які мають більш індивідуальний характер. До них належить вивчення гам прикладними варіантами й епізодичні негамоподібні вправи спеціально для даного художнього твору у відповідності з завданнями його засвоєння. Заняття вправами, завдяки певній беземоціональності їх звукового матеріалу, завжди вимагають великої вольової зосередженості й розумової активності. Без дотримання цієї умови користь від них буде невелика.
Гами й арпеджіо - це універсальний, найдійовіший вид вправ, який дає матеріал для засвоєння майже всієї техніки скрипаля. Необхідність систематичної роботи над гамами й арпеджіо випливає насамперед з того, що вони містять у собі звукові формули, які входять у фактуру всіх художніх творів. Адже кожна мелодія і кожний пасаж складаються або з гамоподібної, або з арпеджіо-подібної послідовності звуків, або з поєднання їх обох.
Гама - це вправа, що з однаковим успіхом може використовуватися і для послідовного, систематичного нагромадження загальних технічних навичок, і для підготовки та поліпшення виконання складних епізодів конкретного художнього твору. Робота над гамами потрібна для розвитку техніки як лівої, так і правої руки та для координації дій обох рук. Особливо корисна вона для вирівняння інтонації, звука і ритму, а також для оволодіння штрихами й плавними змінами позицій.
До основних видів варіантного вивчення гам належать:
1. Різні тональності й лади. Спочатку коло тональностей обмежується більш зручними й легкими для засвоєння (з відкритими струнами), але по-ступово скрипаль повинен навчитися грати всі без винятку гами до шести знаків включно. Працюючи над гамами, потрібно стежити за рівномірним засвоєнням мажору і мінору.
З додаткових видів гам заслуговують на значно ширше вживання хроматичні послідовності й власне хроматична гама з трьома типами аплікатур (ковзання пальців, чергування пальців і гліссандо).
2. Різні регістри скрипкового діапазону. У скрипковому навчанні використовуються послідовно одно-, дво-, три- і чотириоктавні гами, які сприяють оволодінню грифом в усіх позиціях і на всіх струнах. Вивчення кожного з цих видів гам має своє призначення.
3. Темпові варіанти. Гра гам як тренувального матеріалу для засвоєння різних ступенів швидкості руху - від повільного витримування кожного звука на 4 або 8 четвертей до виконання всієї гами на один смичок - має широке розповсюдження. Для щоденних вправлянь не слід брати надто багато темпових відтінків. Досить засвоїти три-чотири темпи, стежачи за точ-ною зміною їх.
4. Динамічні варіанти. Особливо потрібно засвоїти навичку правильно, без підготовки, чергувати forte і piano (fp, subito p), якою більшість учнів володіє слабо. Доцільно також ширше практикувати вивчення поступових переходів від одного нюансу до іншого (crescendo і diminuendo), виконуючи їх і на окремих звуках, і на кількох звуках, і на всій гамі в різних комбінаціях. Особливо корисно вправлятися в crescendo до кінця смичка.
5. Темброві варіанти. Доступні для вивчення на гамах і темброві забарвлення, різні відтінки м'якості чи різкості звука, пов'язані з пересуванням смичка в бік грифа або в бік підставки - від sul tastiero до sul ponticello.
6. Різні штрихи та їх комбінації. Майже всі скрипкові штрихи трьох основних груп (плавні, уривчасті й стрибкоподібні) та їх сполучення можна вивчати й вдосконалювати на матеріалі гами.
У роботі над штрихами педагог повинен приділяти серйозну увагу правильному виборові ділянки смичка, де найкраще звучить даний штрих і де найзручнішевиконувати його (особливо при виконанні мартеле, стаккато, спіккато і сотійє), та раціональному розподілові смичка пропорціонально до тривалості й сили звуків (особливо у легато і стаккато).
Для досконалого засвоєння штрихів дуже важливо опанувати правильним переходом смичка з струми на струну. Неусвідомлене і неточне виконання переходу з струни на струну особливо перешкоджає вільному засвоєнню стаккато, спіккато і сотійє. З групи комбінованих штрихів (сполучення легато і деташе) найбільшого поширення заслуговують асиметричні штрихи, де головну увагу звертають на вирівняння звука.
7. Метроритмічні варіанти. Застосування метроритмічних варіантів обмежується виконанням гами простими рівномірними тривалостями, наприклад: спершу по два, потім по чотири, по шість і т. д. Таке чергування різних типів групувань звуків зміцнює в учня почуття ритму. Однак при цьому потрібно однаковою мірою використовувати як парні, так і непарні групування. Важливо також систематично грати гаму з метрорйтмічними прискореннями й сповільненнями (див. "Гаммы и арпеджио" А. Григоряна, с. 8 і 30). Значно рідше грають гами нерівномірними тривалостями, метрорйтмічними формулами, коли в межах такту одночасно сполучаються різні групування звуків (виняток становлять лише так звані пунктирні ритми). Спроби зробити метроритмічний рисунок гами й арпеджіо різноманітнішим можна знайти в збірнику гам В. Алексеева і частково у працях О. Шевчика та К. Флеша. Спеціально винаходити
Loading...

 
 

Цікаве