WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Активізація внутрішнього слуху - Реферат

Активізація внутрішнього слуху - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Активізація внутрішнього слуху
П Л А Н
1. Значення правильного розуміння психофізіологічних процесів у сучасному скрипковому виконавстві /методичні принципи Янкелевича і Ямпольського, використання у них найновіших досягнень сучасної психофізіології/.
2. Дещо про ідео-моторний акт, його значення для вироблення культури музичного слуху /внутрішнього слуху/.
3. Переважаюча роль слуху над моторикою.
4. Мета розвитку культури слуху.
5. Музичний слух, як психофізіологічний процес. Справжній музичний слух - це власне внутрішній слух.
6. Місце і важлива роль розвитку внутрішнього слуху у системі компонентів музичного виконання.
7. Практичні вправи для розвитку внутрішнього слуху і внутрішнього ритму /по Назарову/.
На протязі всієї своєї педагогічної діяльності ГП.І, Янкелевич слідкував не тільки за методичною літературою, а і за більш спеціальною - по психології і фізіології.
Вихідною точкою для складання оригінальних поглядів Ю.І. Янкелевича були методичні принципи, засновані А.І. Ямпольським. Які ж риси методу Ямпольського були близькі Янкелевичу?
Янкелевич приділяв особливу увагу точно підміченій ним головній методичній позиції Ямпольського - грунтуватися в роботі по вихованню професійної майстерності учнів на розвитку у них попередніх уявлень не тільки про зміст виконуваних творів, а і про звучання як конкретного носія музичної думки, а також і про потрібні для втілення задуму рухові комплекси. Янкелевич підсумував, що Ямпольський "прагне не до створення рухових відчуттів у учня, а до створення нервового сприйняття, що сприяє швидкому виникненню у нього рефлекторних реакцій".
Янкелевич сполучив у своїй роботі принцип свідомого відношення до виконуваного і свідомого використання учнем своїх можливостей. "Свідомий", "свідомість" - психіка. Це вказує, що у проф. Янкелевича був не випадковим інтерес до психофізіологічної сторони виконання /в зв'язку з цим якісно новий підхід до питань методики/.
До питань методики, до яких часто звертався Янкелевич у своїх виступах, належить і психо-фізіодогічне обгрунтування раціональної скрипкової техніки.
Янкелевич: "... Процес занять - це пронес самоспостереження. В процесі заняття не повинно бути ні одного руху, ні одної ноти без ясного уявлення, для чого не робиться"... "Вміння займатися - це не тільки наполегливість і вперта праця, а в першу чергу - не мислення з інструментом і без нього.
Руки можуть працювати більше ніж мозок, але чи потрібно це?... Завжди необхідно підтримувати увагу, контроль за дією. Напружувати треба не руки, а увагу"...
На уроках в Ямпольського при показі важких технічних місць у нього виходило це бездоганно і він коментував:"... Я ж до того вже заграв їх в голові", йому треба було лише зрозуміти, і він вже грав".
Дуже важливим у методичних принципах Янкелевича були питання про можливість і необхідність занять без інструменту:
І/ по нотах зі скрипкою і смичком;
2/ зі скрипкою і смичком без нот;
З/ з нотами без скрипки, а потім і без смичка;
4/ уявна "гра на скрипці" без інструменту і смичка.
Останній етап - найвищий. На рівні внутрішньої уяви і про звук, і про рух. Цей етап подібний до так званого "аутогенного тренування", відомого в психології. Звідси необхідність розвитку внутрішньої уяви, в тому числі внутрішнього слуху. "Дивлячись в ноти, можна і потрібно навчитися уявляти звучання і передчувати рухову сторону... Можна вчити очима без інструменту і нову п'єсу".
Дуже цікаво, наприклад, прослідкувати психофізіологічний підхід у питанні роботи над інтонацією. Основне не вплив на інтонацію постановочних і технічних огріхів. "Основне - активність і виховання слуху з загостренням уваги на інтонації - спочатку у питаннях елементарної чистоти строю, а потім в інтонації фрази..." Теорію Флеша про "швидке виправлення інтонації" шляхом поправочних рухів '0.1. Янкелевич вважав невірною. Вирішення важких проблем інтонування, стверджував Янкелевич, - у виробленні умовних рефлексів на звуковий подразник під контролем слуху: "Виконавець повинен передчувати висоту звуку. Під контролем слуху виробляється певний рефлекс на відстань, відчуття характеру руху, передчуття цього руху"...
Вдосконалення технічних прийомів і розігрування музичних творів без інструменту - подумки, в уяві у фізіології називається ідео-моторним актом. Відомо, що багато музикантів-виконавців користуються цим прийомом. Цей навик можна виробити і вдосконалити спеціальними вправами. Ясно, що подумки, чи уявні, вправи повинні базуватися на реально виконуваних рухах.
Під ідео-моторним актом в фізіології і психології розуміють ті автоматичні, дуже незначні по об'єму рухи, як несвідомо робить людина, коли вона мисленно уявляє собі ці рухи.
При музичних заняттях, подумки той, що займається несвідомо і незамітно для себе виконує, в порядку ідео-моторного акту, всі ті рухи, які він робить в реально виконуваному русі. Звідси ясно, яке велике значення таких мисленних занять.
Ці вправи базуються на сенсомоториці, на реальній, фізичній основі.
При уявному рухові центри руху збуджуються так само, як ніби цей рух виконувався фізично. Пі вправи подумки - тренування рухових центрів для підтримки в них того стану, який необхідний для правильного здійснення відповідних рухів.
При вправах подумки необхідні як уява зорових образів, так і уява відчуття рухів. Ці компоненти руху тісно зв'язані між собою, відтворення в свідомості одного з них викликає за собою появу другого.
Як допоміжні /так звана чорнова робота/, попереджуючи фізичні, вправи подумки незамінимі: вони як би прокладають шлях фізичним вправам.
Принцип вивчення подумки застосовується не тільки для культури рухів, але й для культури музичного слуху, елементів стилю, емоцій і т. д.
В книзі Назарова "Основи музично-виконавської техніки і метод її вдосконалення" /"Музика", Я., 1969/ автор пропонує практичні вправи по культурі муз. слуху і ритму. Вправи ці скеровані на розвиток в основному слуху і ритму внутрішнього, відтворюючого, тобто сполученого воєдино з виконавськими рухами, з мотори кою. При чому в цій єдності внутрішньому слуху і ритму повинна належати ведуча роль.
Практичні вправи для розвитку музичного слуху сприяють від-новленню розвитку здатності гри по слуху. Багато музикантів професіоналів із-за неправильної роботи на своєму інструменті, що виражається в перебільшеній увазі до ізольованих від змісту музики технічних завдань, нищать цю природну здібність гри по слуху.
їх виконавські рухи /недостатньо зв'язані зі слухом/ гублять свою виразність і оправданість, в результаті чого саме виконання /як п'єс так і етюдів/ стає неживим, механічним.
Щоб бути добрим музикантом необхідно мати добрий музичний слух. Це вважають аксіомою. Чи це так?
В житті є випадки, коли людина має дуже добрий музичний слух, іноді винятковий слух, і не дивлячись на Це, вона посередній музикант, що грає фальшиво. Інавпаки, нерідкі випадки, коли людина, що має посередній слух - добрий музикант. Другий випадок говорить про те, що така людина володіє доброю координацією /узгодженістю/ між слухом і руховими центрами.
Очевидно, щоб бути добрим музикантом, треба мати нормальний слух, моторику і т.д. і крім цього мати добру координацію їх, з переважаючою роллю слуху.
Навчитися грати або співати "по слуху". Вправи для цієї
Loading...

 
 

Цікаве