WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Музика поштових сигналів - Реферат

Музика поштових сигналів - Реферат


Реферат на тему:
Музика поштових сигналів
Спостерігаючи за природою, людина помічала, що птахи у разі небезпеки галасливо подають сигнал тривоги, слон-вожак трубить, збираючи довкола себе стадо. Передача сигналів-звісток постала прообразом листа. Дотепер у деяких африканських племенах "звуковий лист" з одного населеного пункту в інший передають за допомогою труб або бубнів. Жителі Карпат звуками трембіти інформують про народження, смерть односельців та інші важливі події. Територіальні умови сприяють збереженню традиційної сигнальної символіки як одного з засобів спілкування.
Так, у Німеччині зв'язок виник дещо незвичайно. Коли німецькі зв'язківці трубили у ріжки, мешканці вже знали: у місто прибули м'ясники. Закуповуючи та доправляючи стада до місця продажу, м'ясники здійснювали регулярні походи по всій Німеччині. Кожна подорож зумовлювала інформаційний зв'язок, що нагадував про оказію та надавав своєрідну послугу. Для перевезення м'яса та перегону тварин їм доводилось тримати коней - саме це швидке сполучення зробило м'ясників зв'язківцями.
1516 року Римський імператор Максиміліан І та невідомий дворянин Франціско де Таксіс уклали комерційну угоду. Імператор знав, що Франціско де Таксіс зробив велику послугу його батькові, організувавши під час Італійського походу зв'язок з Німеччиною. Ця обставина спонукала імператора доручити Франціско де Таксісу налагодити сполучення між Брюсселем та Віднем. Згодом де Таксіс отримує звання імперського генерал-поштмейстера, а його підлеглі звільняються від податків. Так було покладено початок однієї з могутніх в історії зв'язку династії поштмейстерів. Династія проіснувала декілька століть. Син Максиміліана, імператор Карл V, патронував братів Франціско де Таксіс, до рук яких потрапила імперія зв'язку. Брати поділили імперію на дружні зв'язкові королівства. Матвію дістається Іспанія, Симону - Мілан, Давиду - Тіроль. Главою дому стає Іоганн-Баптист. Карл V призначає його генерал-поштмейстером у Нідерландах.
Леонгард - син Іоганна-Баптиста, третій владика поштової династії, присягає на вірність імператору. Син Леонгарда, Ламораль, отримує графський титул, а через рік - спадкоємну посаду генерал-поштмейстера. Подібно до дворян, зв'язківці Таксісів набувають право носити шпагу. Міцно тримають Таксіси права, даровані їм імператором. Тільки їхнім поштарям дозволено трубити у ріжок. Ці монопольні права ними ревно оберігались; сигнал ріжка надавав переваги цим зв'язківцям. Почувши сигнал, зустрічний екіпаж повинен був поступитись місцем Таксісовим поштарям, їхній екіпаж звільнявся від подорожньої платні. Уночі вартові міської брами, почувши ріжок, зобов'язані були відчиняти її, інші ж екіпажі залишалися до ранку поза міськими мурами.
Гра на рожку була мистецтвом. Свідоцтвом тому є звернення до звуків ріжка Баха, Гайдна, Моцарта, Шопена та інших композиторів.
Поштова імперія мала у своєму складі двадцять тисяч чиновників у блакитних мундирах з жовтими комірами та обшлагами, у чорних лакованих капелюхах, які обслуговували п'ятсот поштових установ. Рядові поштарі носили підвішений на мотузку ріжок, інші чиновники - шпаги. Графи фон Таксіс стали князями Турн-і-Таксіс, та 1806 року їхня поштова імперія припинила своє існування.
У Росії перша регулярна пошта заснована 1665 року за часів Олексія Михайловича Романова. Цю пошту було утворено для зв'язку з іноземними державами, звідси і її назва - "німецька" або "заморська". Завідувачем її був голландець Іван фон Сведен, який проклав перший поштовий маршрут Москва-Рига. Через два роки затверджується друга лінія - від Москви через Смоленськ до Литовського кордону, т.з. Віленська пошта. 1668 року фон Сведен передає свої обов'язки датчанину Леонтію Марселіусу, який починає доправляти пошту з ямщиками (до того існувала система листування повозом, тобто візком, підводою). Слово "ям", "ямщик" тюркськомовного походження - " j амсу", тобто " j ам" - поштовий двір (станція) та "су" - дійова особа. На грунті російської мови тюркське " j амсу" перетворилось за типом слів з суфіксом -щик (гонщик) на "ямщик". Разом з побутуванням цього слова власники його значення набувають певних прав та обов'язків ямщиків (поштарів).
У другій половині ХУІІ ст. пошту очолює начальник Посольського наказу Афанасій Лаврентійович Ордин-Нащокін. Він разом з Марселіусом вивчають європейську пошту, складають проект поштових розпоряджень і вводять присягу ямщиків, до якої входила сувора охорона та зберігання таємниці листа з інструкцією: "їхати поштарям по поштових станах, змінюючись нашвидкуруч, у день і в ночі, ніде не затримуючись ні на чверть години. А якщо якийсь поштар в дорозі їхатиме повільно й необачно і в призначений час не встигне, чи листи промочить, чи пияцтвом втратить і за таким поштарем по указу великого государя вчинена буде смертна кара". Таємницю листа охороняв також конверт з сургучевою печаткою. Першим конвертом був сам лист, який згортували на кшталт аптекарського пакетика для порошку. Зовні писали адресу, всередині - текст, лист скріплював сургуч з печаткою [ 1 ] .
Нововведення Ордин-Нащокіна зумовлювали нову форму для ямщикових поштарів, які були одягнені у зелений сукняний кафтан, на правому боці був зображений двоглавий герб Росїї, на лівому - поштовий ріжок (архівні матеріали стверджують, що ріжок як емблему було винайдено саме Ордин-Нащокіним) [ 2 ] .
1675 року віленську та ризьку пошту приймає думний диякон Андрій Денисович Вініус, голландець за походженням. Андрій Андрійович Вініус народився в Росії, з-поміж росіян вирізнявся освітою. Ще за царя Олексія Михайловича був відомий як перекладач книг, укладач короткої географії.
Діяльність А. А. Вініуса розпочалася з перевдягнення поштарів у нову форму: білі сірячинні кафтани з червоними орлами на грудях та поширення значення пошти як державної установи. У побуті слово "пошта" з'явилось тільки у ХУІІ столітті. В Німеччині воно застосовувалось з 1490 року, маючи походження від латинського "posita" (станція, зупинка). Від нього пішли назви - німецька post , італійська ро st а, польська ро szta, що, дійшовши до нас, перетворились у пошту. Німецький вчений та мандрівник Адам Олеарій, котрий відвідав Росію, помітив, що у кожного з поштарів був ріжок з бичачого рогу, яким той користувався під'їжджаючи до станції або оповіщаючи про своє просування за зазначеним маршрутом [ 3 ] .
Ріжок був обов'язковим атрибутом поштарів. Виготовлявся він з рогів тварин. Важко сказати, за якою конструкцією виготовлялись та який вигляд мали перші ріжки, але, за свідченням А. Олеарія (його подорож до Москви здійснена у 1633-1635 pp .), різноманітними письмовими та літописними пам'ятками можна скласти приблизне уявлення про те, що перші поштові ріжки майже не відрізнялись від тих, які застосовували під час полювання
мисливці. Можливо, деякі деталі, наприклад, наусток, мали певні особливості, пов'язані з видобуванням звука під час руху.
Поштовий ріжок Х V ІІ ст.
Звідкриттям першої фабрики музичних інструментів у Москві, сержантом Ємельяном Мнецненіновим І744 року, поштові ріжки почали виготовлятись за європейською подобою. Серед поданого до Мануфактур-колегії переліку духових інструментів, виготовлених фабрикою Мнецненінова, позначено "мідні поштові ріжки у кількості 20 штук [ 4 ] ". Це засвідчує, що з середини ХУІІІ ст. у поштовому побуті вже існував мідний поштовий ріжок вітчизняного фабричного виробництва. На жаль, архівні дані не залишили нам прикладів музичних поштових сигналів того часу, однак підручники [ 5 ] , якими користувались поштарі Європи, дають підставу вважати, що подібна музика поштових ріжків могла існувати і в Росії.
Ця думка підтверджується заснуванням 1782 року Поштового департаменту, який було відокремлено від Колегії закордонних справ у самостійну установу з повноваженням поштових сполучень між іншими державами. Міждержавний зв'язок зобов'язував вітчизняних поштарів володіти мовою сигналів, які завдяки своїй певній мелодиці повідомляли необхідну інформацію на всьому шляху просування поштових диліжансів [ 6 ] . Знання сигнальної загальноприйнятої мелодики, природно, зумовлювало її відтворення на поштових ріжках європейської конструкції, які потрапляли до Росії з духовими інструментами зарубіжних фірм.
Перший поштовий ріжок, що мав кільцеподібну форму завдовшки сім сантиметрів строю, "Сі-бемоль" з'явився в Європі наприкінці ХУІ ст. Він являв собою маленький мідний ріжок, який використовували
Loading...

 
 

Цікаве