WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Становлення музично-фольклористичної думки (кінець ХVІІІ - кінець XX ст.) - Реферат

Становлення музично-фольклористичної думки (кінець ХVІІІ - кінець XX ст.) - Реферат

української етномузиколігії - "Ритміка українських народних пісень" Філарета Колесси (1871-1947). Визначним досягненням у цій праці Ф.Колесси стала струнка систематика ритмічних форм українського фольклору. Узявши за основу найменшу неподільну одиницю пісенної строфи, які він назвав музично-синтаксичною стопою, Колесса виділив 5 її форм (від трьох до семи складів). Колессавважав, що вірш може складатися не лише з двох, але й і трьох чи чотирьох музично-синтаксичних стоп. У своїй праці Ф.Колесса здійснив огляд пісенних віршів та пісенних строф і зробив їхню типологію. Крім того, в роботі досліджено історичний розвиток ритмічності у фольклорі, а наприкінці розглянуто взаємодію народної і книжної ритміки від часів Київської Русі до ХVІІІ ст.
Класифікацію музично-синтаксичних стоп Ф.Колесса здійснив за складочисловими формами, починаючи від семискладових (4+3) до 19 складових, Таким чином, Колесса дав звід вживаних в українському фольклорі віршових структур. Слабшою у роботі виявилася музично-аналітична сторона, що позначилося на перебільшеній увазі до тактового поділу мелодій.
У своїй праці "Ритміка українських народних мелодій" Ф.Колесса констатує, що розвиток української народної ритміки йшов від неправильної, речитативної форми, до щораз більш правильної, тобто до її більш внутрішньої кристалізації. Особливо значними є гіпотези Ф.Колесси в галузі музично-пісенної форми. Становлення строфіки йшло історично поруч із оволодінням мовними типами речень і синтаксичними структурами. Найдавніший вірш вкладався у просте речення. Складносурядне зіставлення двох речень дало ранню форму народної пісні. Вища форма - гіпотактичне зіставлення речень. Ці твердження на початку XX ст. були надзвичайно прогресивними і набагато випереджали свій час.
Гідним продовжувачем теоретичних ідей свого попередника і старшого вчителя Ф.Колесси був Климент Квітка (1880-1953). Коло інтересів цього видатного українського етномузиколога, людини обдарованої і всебічно освіченої надзвичайно широке. Серед поставлених ним питань фолілористичної науки такі, як критика і текстологія, народне виконавство вокальна та інструментальна музика, транскрипція народної музики, типологічні методи дослідження, класифікація та систематизація фольклору, соціологія, регіональні аспекти дослідження, обрядовість, походження музики, порівняльні аспекти дослідження та ін. За енциклопедичністю знань Квітка не мав собі рівних у світовій етномузикології.
К.Квітка вперше розмежував історію музики та музичну етнографію (фольклористику). На відміну від історії музики, яка користується готовими музичними творами, музична фольклористика сам а створює собі документи (використовує польові записи, власні транскрипції тощо).
Вагомий вклад зробив К.Квітка у фольклористичну критику. Тут він працював у двох напрямках: в критиці наукових праць та друкованих і рукописних джерел. Особливо цінними є дві розвідки: "Первісні тоноряди" і "Ангемітонічні примітиви і теорія Сокальського". Тут К.Квітка вперше в світовій практиці піддав критиці східне походження пентатоніки. Влас не на багатьох прикладах він довів, що пентатоніка як і багато інших первісних примітивів в однаковій мірі належить і історії української тре диційної музики. К.Квітка вперше в історії європейської етномузикології на ряді прикладів довів, що первісними тонорядами є двохордні звукоряди. Вони особливо в дитячій народній творчості збереглися до нашого часу
Інша сфера постійних інтересів К.Квітки - порівняльне музикознавство. Є усі підстави вважати Квітку основоположником порівняльного слов'янознавства в етномузикології. Свій науковий шлях теоретика Квітка почав працею "Ритмічні паралелі у піснях слов'янських народів". Він розпочав писати "Нариси української народної музики", що стали начерком першого посібника з етномузикології вищого гатунку, адресовані для підготовлених слухачів, обізнаних з народною музикою та фольклористикою.
У 1930-х рр. в Україні працювали такі відомі дослідники народної музики, як В.Верховинець, М.Грінченко, Г.Хоткевич, Д.Ревуцький та ін.
30-50 рр. в українській фольклористичній науці - період стагнації У цей час практично дуже мало виходило праць з української етномузикології. В основному, це перевидавна література: праці М.Лисенка, П.Сокальського, М.Грінченка, Д.Ревуцького та ін.
Проривом у цьому відношенні стали 60-ті роки, коли на терені української фольклористики появилося ім'я Володимира Гошовського, який у 1968 р. в Москві видав збірник "Украинские песни Закарпатья" (Україна в цей період такого рангу збірників не видавала). У 1971 р. виходить головна його теоретична праця "У истоков народной музыки славян", що стала вершиною порівняльно-типологічного дослідження. Він на ряді прикладів довів, що основою порівняльного вивчення музичного фольклору є спільність пісенних типів, установлення їх ареалів поширення та генетичного зв'язку наспівів в рамках одного пісенного типу.
У другій половині XX ст. в Україні працюють такі відомі етномузикологи, як М.Гордійчук, О.ІІравдюк. С.Грица, А.Іваницький, Б.Дуканюк. Значне місце серед них займають праці С.Грици "Мелодії української народної епіки", "Музикознавчі праці Ї.Колесси", "Фольклор у просторі та часі", "Трансмісія фольклорної традиції". Вони є вагомим внеском не тільки в українську, але й у слов'янську етномузикологію. Особливо цінним у її працях є теорія пісенної парадигми, яка дає можливість розглядати фольклорні процеси у динаміці (одночасно у просторі і часі).
А.Іваницький є автором єдиних в Україні посібників з української народної музичної творчості та української музичної фольклористики. Він також е автором неперевершеної праці "Логічні основи народної музики", що відкрила шлях для дослідження генезису фольклорного твору, етапів його походження та зміни під впливом розвитку людського мислення.
В період утворення незалежної української держави етномузикологія як наука починає повертати свої давні авторитети і збагачується новими етномузикологічними дослідженнями, що проявляються у працях С.Грици. А.іваницького, О.Смоляка, Н.Супрун, Б.Яремка, М.Хая, Б.Луканюка та ін.
Література
1. Іваницький А. Українська народна музична творчість: Навч. посібник. - К.: Муз. Україна, 1990. - С.
2. Іваницький А.І. Українська музична фольклористика (методологія і методика): Навч. посібник. - К.: Заповіт, 1997. - С.97-126.
3. Правдюк С. Українська музична фольклористика. - К., 1978.
4. Пальоний В.І. Історія української музичної фольклористики (1960-1990-ті рр.). - К., 1997.
5. Грица С.Й. Мелос української народної епіки. - К., 1979.
Loading...

 
 

Цікаве