WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Древні види танцю - Реферат

Древні види танцю - Реферат

до дами, схиляння перед нею було взагалі темою полонезу. Кавалер "знаходив все ж такі час нахилятись до своєї дами і, зачекавши найкращій момент, прошепотіти на вухо ніжне освідчення…Затим, гордо випрямляючись, він дзвенів золотими шпорами, зброєю, гладив вус, придаючи всіма своїми жестами вираз, якій заставляв даму відповісти йому спів чуйною та зрозумілою посмішкою. Таким чином, полонез зовсім не був банальною та безглуздою прогулянкою".
В Росії полонез став відомий в першій чверті XVIII століття під назвою "польській", або, як його ще називали, "ходяча розмова", -- під час танцю виконавці могли вести бесіду. Найбільшу популярність у нас полонез здобув в XIX столітті. Їм починались, а деколи і завершувались бали. На сімейних вечірках в Москві "польській" танцювали під спів куплетів, які зазвичай складались ким-небудь з домашніх або близьких хазяїв будинку. Куплети печатались спеціально для вечора та роздавались присутнім.
В полонезі могло приймати участь нескінченна кількість танцюючих пар в залежності від розміру танцювального залу. В першій парі йшов хазяїн будинку з самою літньою дамою, потім - найбільш шановані гості.
Основні елементи, загальні для різноманітних історико-побутових танців: позиції рук, ніг, танцювальні кроки.
В історико-побутових танцях використовується І, ІІ, ІІІ та IV позиції ніг класичного танцю. Причім особливість їх полягає в тім, що вони не вимагають повної вивернутості. Основними позиціями ніг в історико-побутовому танці є І та ІІІ; ІІ та IV використовуються як проміжними, між танцювальними рухами та в більшості випадків без опускання п'яти на підлогу.
Позиції рук в історико-побутових танцях такі самі, як і в класичному танці. Різноманітні комбінації рухів рук складаються з цих же трьох позицій. Замість підготовчої позиції існує основне положення рук, в якому у юнаків руки вільно спущені, не прилягаючи до корпуса. Кисті долонями трохи вивернуті донизу та більше відведені від корпуса, ніж лікоть; пальці вільно згруповані. Руки дівчат, округлені в ліктях, злегка підтримуючи сукню великим та середнім пальцями або спущені донизу.
Танцювальний крок є одним з одним з основних рухів в усіх історико-побутових танцях, та його правильне виконання дуже важливе.
Танцювальний крок може виконуватись в різноманітних музичних розмірах - 2/4, ?, 4/4 - в різних темпах, під відповідну музику.
Танцювальні кроки рекомендується вивчати в такій послідовності: а) крок на цілий такт в музичних розмірах на 4/4, ?, 2/4; б) крок на кожну чверть такту на 2/4, ?, 4/4.
Танцювальні кроки в історико-побутових танцях сполучаються з тими або іншими танцювальними позами - положенням голови, корпуса, рук. Рекомендується, щоб танцювальні кроки виконувались в різноманітних напрямках в сполученні з поворотами корпуса, нахилами та поворотами голови до правого або лівого плеча, а також комбіновані кроки з паузами та уклонами. Такі нескладні танцювальні вправи напрацьовують ходу, розвивають танцювальність.
До основних кроків історико-побутових танців відносяться: pas glisse (ковзний крок), pas eleve вперед pas eleve назад (боковий підйомний крок), pas chasse (двійний ковзний, з підбивкою крок), pas balance (в праву та ліву сторону), pas de basque.
pas glisse - виконується вперед, назад з І позиції, а може виконуватись декілька раз з однієї ноги, при цьому вихідне положення ІІІ позиція. Музичний розмір 2/4, темп помірний. Темп виконання поступово збільшується.
pas eleve вперед pas eleve назад - рух складається з піднімання на півпальця та опускання на цілу ступню. Рas elevе зустрічається в багатьох історичних танцях ( гавоті, кадрілі, лансьє та інших). Цей рух одночасно являє собою досить корисну тренувальну вправу. Його рекомендують на початку вивчати стоячи лицем до станка. Музичний розмір 2/4. Темп помірний. Вихідне положення ноги в ІІІ позиції. Необхідно слідкувати, щоб при виконанні pas eleve ноги зберігали правильність позицій та всі рухи робились плавно.
Рas chasse - є одним з основних рухів різноманітних історико-побутових танців, наприклад гавот, екосеза, кадріль, лансьє та багато інших, спочатку вивчається вперед, вихідне положення ноги по ІІІ позиції. Музичний розмір 2/4, темп помірний. При вивченні pas chasse треба добиватись, щоб всі рухи були ковзними, ноги виворотні, корпус та голова плавно та злегка нахилялись в сторону тієї ноги, яку проводять вперед.
Засвоївши pas chasse вперед та назад, його вивчають в сполученні з pas eleve.
Рas balance - використовується в ряді історико-побутових танців (гавоті, вальсі, міньйоні, фігурному вальсі та т. п.).
Розучування pas balance особливо сприяє розвитку м'якості та плавності рухів танцюючих.
Рas balance так само, як і pas eleve вивчається на початку біля станка, стоячи обличчям до нього, а потім виконувати на середині залу. Вихідне положення ноги по ІІІ позиції, музичний розмір ?, темп повільний або помірний.
При розучуванні pas balance слід звертати увагу за виворотом стопи та колін, за плавністю всіх рухів ніг, корпуса та рук, а також за правильністю чергування нахилів та поворотів корпуса і голови.
Рas de basque - виконується помірно, музичний розмір ?. Вихідне положення ноги по ІІІ позиції.
При розучуванні pas de basque необхідно, щоб присідання були плавними та невеликими, рух ніг - ковзним, руки - плавними та округлими.
Висновок
Французькі хореографи та теоретики немало сприяли розвитку танцювального мистецтва, створення нових танцювальних, форм, суворих канонізацій танцю. Створені ними дослідження та теоретичні узагальнення лягли в основу майже всіх посібників танцю, які вийшли в більш пізню епоху. Серед відомих французьких теоретиків особливе місце належить Туано Арбу, якій видав в 1588 році об'ємну працю "Орхезографія". В ньому автор докладно та точно описує не тільки танці другої половини XVI століття, але й більш ранні хореографічні форми, приділяючи більш уваги та класифікації бранлей.
Розвитку танцювальної культури в значній мірі сприяє музика, яка в цей період широко звернена до танцювальних ритмів. Неможна не погодитись з М. Друскіним, якій стверджує, що "инструментальная музыка в своем развитии примерно … до XVIII века неразрывно связана с бытовым танцем".
З часом танцювальна музика набуває все більш самостійності. Розвиток її сприяє фіксації рухів та окремих композицій.
Народний та побутовий танець Франції XVI - XVII століття зіграв виключно велику роль в розвитку балетного театру та сценічного танцю. Хореографія оперно-балетних вистав XVI, XVII та початокXVIII століття складалось з тих самих танців, які придворне суспільство виконувало на балах та святах. Тільки в кінці XVIII століття трапляється остаточне розмежування побутового та сценічного танців.
Список літератури
1. Друскін М. С. Очерки по истории танцевальной музыки, с. 28
2. М. Васильева-Рождественская. Историко-бытовой танец. М., "Искусство", 1987
3. Е. Васильева. Историко-бытовой танец, с. 70-85
4. Грубер Р. И. Всеобщая история музыки. Ч. 1. М., 1956, с 270
Loading...

 
 

Цікаве