WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Хорові концерти М. Березовського і А. Веделя - Реферат

Хорові концерти М. Березовського і А. Веделя - Реферат

музичні заняття й поліпшення службового становища. Невдовзі після переводу Леванідова з Харкова Ведель залишив військову службу. Ще якийсь час він керував хором, а потім працював лише в Казенному училищі.
Труднощі, пов'язані з постійним утриманням училищного хору, та помітне зниження музично-культурного рівня Харкова (ліквідація театру, губернського хору тощо) спричинилися до виїзду Веделя з Харкова у липні 1798 року.
Протягом дворічного перебування в Харкові Ведель поряд з педагогічною та виконавською роботою займався композицією. Тут він створив свої сьомий, восьмий і дев'ятий хорові концерти. До речі, саме в цей час цар Павло І провів ряд реформ, що негативно позначилися на розвитку музичної культури: ліквідував у військових частинах хори, рогові та симфонічні оркестри, заборонив у церквах співати концерти та "інші видумані в церковному співі вірші". Це зайвий раз свідчить про світський (нецерковний) характep хорових концертів, створених вітчизняними композиторами у другій половині XVIII ст.
Повернувшись до Києва, Ведель довго роздумував, що йому робити. У листі до свого колишнього учня він писав: "Я цілком невлаштований у моїй долі. Ні се, ні те, але що робити?" Після довгих вагань, не без впливу церковнослужителів, Артемій Лук'янович у липні 1799 року став послушником Києво-Печерської лаври. Звичайно, він сподівався, що після цього йому запропонують керувати Лаврським хором, він зможе серйозно працювати і писати. Але композитора чекало розчарування. Через три місяці Ведель залишив Лавру. Вдома він багато читає, часто відвідує бібліотеку Академії. Студіюючи різні книжки, він робить в них свої помітки.
Оскільки Ведель відмовився від військової служби, а згодом не виявив бажання стати монахом, можливо, висловлював критичні думки з того або іншого приводу, за ним встановили нагляд. Книжку з помітками Веделя передали начальству. Цар розпорядився ув'язнити композитора в київському Кирилівському домі для божевільних, де Ведель перебував останні дев'ять років. Помер Артемій Лук'янович Ведель 27 липня 1808 року в домі батька (його було відпущено незадовго до смерті). Композиторові йшов тільки-но 41-й рік.
Творча спадщина А. Веделя не дійшла до нас повністю. Відомі його дванадцять хорових концертів та окремі твори для хору (наприклад, "Херувимська").
Музика Веделя оригінальна, нова. Композитор широко використовував народнопісенний матеріал: мелодичні звороти, ладогармонічні особливості тощо. Своєрідно митець продовжує кантові традиції. Він підкреслює звучання типової для кантів терцової втори, часто застосовує рух голосів секстами. Композитор широко використовує мелодику і гармонію пісень-романсів. У музичній мові А. Веделя помітними є такі риси, які згодом будуть характерні для творчості композиторів-романтиків. Прикладом можуть служити деякі мелодичні звороти, зіставлення однойменних тризвуків тощо (97).
Концерт "Доколе, господи, забудеши мя" (№ 3) - тричастинний твір ліричного змісту, широкорозспівний, глибоко емоційний. Кожна з частин вносить нову грань в його образний зміст. Важливого значення надає композитор тембровим барвам, гармонії. Фактура - гомофонно-гармонічна зі значною роллю поліфонії. Гармонія служить міцною основою для широкого мелодичного плину. Твори Веделя можна назвати наскрізь мелодизованими, проспіваними в кожній найдрібнішій деталі.
І частина концерту (Andante), як і весь твір, будується на зіставленні інтонаційно близьких мелодій. Появу нового розділу Ведель готує тонально. Сам перехід здійснюється за допомогою однойменних тризвуків або шляхом триваліших зіставлень гармоній (нагадаємо, що такі гармонічні особливості будуть типові для композиторів-романтиків). Процес модулювання й закріплення нової тональності здійснюється наприкінці попереднього розділу (див. 14- 16 та 28-32 такти І частини концерту).
Основою формотворення є чергування ансамблевих епізодів з хоровими. Цей принцип запозичений Веделем з партесного концертy. Мелодично багатими й темброво та гармонічно яскравими є ансамблеві епізоди. Вони набагато різноманітніші, ніж у партесному концерті.
У другому розділі І частини концерту (17-32 такти) в мелодії застосовано репетиції (повтори одного звука), інтонації зітхання на стрибки на сексту. Наприкінці розділу, як і всієї частини, для динамізації форми використано канонічну секвенцію, хоч у самому кінці знову вжито акордовий виклад.
В Adagio - II частині концерту Веделя - поглиблюється ліризм твору. Спокійний і дещо похмурий тон музичного розгортання підкреслюється передусім мелодичною лінією. Верхній голос (або дві провідні партії) багатий на широкий розспів, тонке нюансування. Ведель - великий майстер втілення глибокої музичної думки. Його мелодика увібрала в себе не лише багаті фольклорні традиції, а в першу чергу - пісенно-романсові, лірницькі, кобзарські інтонації. Відчутний тут вплив і інструментальних награшів народних музикантів - перегри до думи (98, 99).
Adagio ділиться на три розділи: перший (1-10 такти)- до мінор, другий (11-32 такти) -фа мінор (наприкінці відбувається Перехід у до мінор), третій -do мінор. Форма твориться завдяки тональному контрасту. Мелодичний матеріал протягом усієї частини розвивається варіантне, часом набираючи жалібного, скорботного характеру.
Andante - III частина. Лірика фіналу значно дійовіша, ніж в Adagio. Композитор зіставляє спочатку ансамблеві фрагменти між собою, а пізніше - їх з туттійними. Як і в попередніх частинах, він підкреслює темброві барви кожної хорової партії чи групи. Форма фіналу - варіантно-строфічна (варіантно-куплетна). Тут два куплети. Кожний з них складається з періоду та доповнення до нього (16 т. + 14 т.). В кінці першої побудови відбулася модуляція в домінантову тональність - з фа мінору в до мінор. У наступному куплеті з'явилися деякі зміни в тональному плані, зокрема відхилення в ля-бемоль мажор, яке дещо пожвавлює спокійний плин музичної думки (100).
Завершує фінал урочиста кода (з 63-го такту), побудована на юбіляціях - дрібних розспівах шістнадцятими, що приводять до "гострого" акорду - альтерованої субдомінанти 1, причому акорд ре-бемоль-фа-соль-сі-бекар взято тричі (останній раз з ферматою). Після цього звучить розгорнутий каданс, яким вагомо завершується твір. Особливо запам'ятовується мелодія фіналу з її стрибками на сексту, мелізматичнимифігурами, зворотами з IV підвищеним ступенем у мінорі та збільшеною секундою між VII підвищеним і VI ступенями.
Підсумовуючи все сказане про концерти М. Березовського й А. Веделя, відзначимо, що в українській професіональній музиці другої половини XVIII ст. вони (як і інші твори цих композиторів, а також доробок Д. Бортнянського) стали яскравим мистецьким досягненням. Саме ці хорові концерти становлять найбільший творчий здобуток вітчизняних композиторів тієї епохи.
Список використаної літератури
1. С. Лісецький. Українська музична література для 4-5 класів ДМШ. К.: "Музична Україна", - 1991.
2. Фільц Б. Джерела музичної культури [України] // Дзвін. - 1990.
3. Л. Й. Височанська, В. А. Уманець "Музика і співи".
4. А. Захаров "Вокально-хорове виховання".
5. М. Гордійчук "Співи та музика".
6. К.Пігоров "Керування хором".
7. П.Г.Чесноков "Хор і керування ним".
8. О. Г. Раввіонов "Методика хорового співу в школі".

 
 

Цікаве

Загрузка...