WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Хорові концерти М. Березовського і А. Веделя - Реферат

Хорові концерти М. Березовського і А. Веделя - Реферат

музична форма зародилася у європейській музиці XVI ст. У вітчизняній музиці вперше її застосував М. Дилецький майже за 100 років до Березовського.
Фуга може писатись на одну, дві або три теми. Великим майстром-поліфоністом був німецький композитор першої половини XVIII ст. Иоганн Себастьян Бах. Він написав понад 400 фуг.
Хоч головна риса фуги - плинність, відсутність одночасно в усіх голосах зупинок, вона має кілька основних розділів: експозицію, середину, репризу (а також коду). Між ними є інтермедії - музичні побудови, завдяки яким здійснюються переходи від розділу до розділу, відбувається розвиток. Сама тема фуги - це концентрована музична думка. На ній будуються основні розділи форми (93).
Тема фуги першої частини концерту М. Березовського (див. яр. 93) невелика, всього півтора такти; лад мінорний. Акцент зроблено на III ступені ладу подібно до деяких українських народних пісень. Завершується тема на домінанті, яка є ладовим імпульсом для дальшого розвитку. Низький, басовий регістр теми забарвлює її в похмурі тони. В експозиції тема звучить в усіх голосах від баса до сопрано, чергуючись на тонічній і домінантовій гармонії.. Зазначимо, що весь час утримується протискладення (протискладення - це той відрізок мелодії, який протиставляється темі, коли вона звучить вже в іншому голосі). Експозиція виконується квартетом солістів, на відміну від інтермедії, що звучатиме tutti.
Середня частина звучить у паралельному фа мажорі. Порядок вступу голосів з темою такий самий, як і в експозиції. Збережено і тоніко-домінантові співвідношення.
У репризі встановлюється той же ре-мінорний похмурий тонус. Два проведення теми підводять до кульмінації форми.
Поява теми в експозиції, середині, репризі є своєрідним орієнтиром будови фуги. Постійний рух, біг, плин музичної тканини здійснюється в інтермедіях. Вони будуються на ритмічно активній поспівці, що її взято з протискладення. Розвиток здійснюється за допомогою секвенцій, канонічних проведень тощо. Двічі з'являється також віддалений варіант теми (такти 17-18, 29-30). Він звучить ніжно, задушевно. Це своєрідні ліричні відступи. Вони ще більше, ніж у темі, нагадують нам народнопісенний широкий спів. Проте основний настрій першої частини створюється характером самої теми і досить активним продовженням її у протискладеннях.
Друга частина концерту "Не отвержи мене..." має схвильовано-драматичний характер. Вона вступає без перерви як логічне продовження попередньої. Чотири її епізоди несуть різне образне навантаження: досить активні - перший і третій (такти 5-17, 40- 56), ліричний - другий (такти 17-40) і сповнений внутрішньої сили - четвертий (такти 57 і до кінця частини). Вони витримуються в різних складах - гармонічному і поліфонічному - і виконуються tutti та soil. У поліфонічних побудовах виразним є кожен голос. Композитор застосував тут імітації, канонічні секвенції, фугато 1; нерідко поліфонічний виклад (тенори - баси) поєднано з гармонічним (сопрано - альти), як це бачимо в четвертому епізоді (94).
Третя частина своїм спокійно-ліричним характером вносить яскравий образний контраст. Композитор загальмував динаміку, ніби зупинив час. Вражає чистота і ніжність звучання, просвітленість і прозорість тембрових барв. Це ліричний центр твору. Тут більше, ніж в інших частинах, відчувається зв'язок з українськими ліричними піснями.
Для драматичного фіналу Березовський також обрав форму фуги, її активна чотиритактова тема визначає характер останньої частини. В мелодії закладено дійовий рух; затактовий розбіг приводить, як і в темі першої фуги, до кульмінації на терцовому тоні ладу. Інтонаційна спорідненість тем обох частин безсумнівна, але водночас вони дуже різні (похмура і скорботна в першому випадку, динамічна, вибухова - у другому). Вже в самій темі фіналу відбувається модуляція в домінантову тональність. Ритмічно активним є і протискладення. Воно витримане в тому ж динамічному характері, що і тема (затактовий розбіг і стрибок на зменшену квінту) (95).
Фінальна фуга значно масштабніше, ніж фуга першої частини. Тут е всі обов'язкові для цієї форми розділи: експозиція, середина, реприза. Крім того, є ще друга експозиція - контрекспозиція (такти 25-37), що проводиться в домінантовій тональності - ля мінорі. Завершується твір кодою, яка з'являється після головної кульмінації на витриманому домінантовому басі (починається кода з 98 такту) (96).
Інтермедії будуються переважно на інтонаційному матеріалі протискладення. Оскільки і тема, і протискладення витримані в одному ритмічному русі (підкреслюється постійно три восьмі в затакті), весь фінал звучить як нестримний, безупинний біг. Панівним є драматичний, гнівний характер музики.
Хоровий концерт "Не отвержи мене во время старости" М. Березовського - видатний твір XVIII ст. Цією композицією митець накреслив нові шляхи розвитку вітчизняної музики.
Творчість іншого видатного українського композитора - Артемія Лук'яновича Веделя - належить до більш пізнього періоду. Не маючи безпосередніх контактів із західноєвропейським музичним мистецтвом, він по-своєму втілив у музиці нові вимоги часу. Концерти Веделя також циклічні. Він своєрідно розвинув традиції хорового співу й партесних композицій. Ведель був тісніше зв'язаний з українським народним музичним ґрунтом, повніше обізнаний з хоровим мистецтвом України.
Біографічні відомості про А. Веделя досить скупі 1.
Артемій Лук'янович Ведель (у деяких документах - Ведельський) народився 1767 року в сім'ї заможного київського міщанина. Лук'яна Ведельського знали як доброго столяра.
Дев'яти років Артема віддали до Київської академії, де він навчався протягом одинадцяти років. Будучи студентом старших курсів, Ведель стає диригентом академічного хору, який досяг високого рівня технічної і художньо-виконавської майстерності. У самого Артемія був прекрасний голос - чудового тембру тенор. Слава про академічний хор та його диригента рознеслася далеко за межі Києва.
В Академії Ведель не лише здобув загальну освіту, а й сформувався як композитор, співак і диригент.
У 1788 році на запрошення московського генерал-губернатора і за рекомендацією київського митрополита Артемій Ведель (з трьома хлопчиками з Академії, що мали гарні голоси) їде до Москви для керування хоровою капелою та оркестром. Повернувся композитор до Києва через чотири роки. Потім він познайомився з генерал-поручиком А. Леванідовим і прийняв його запрошення стати керівником штабного хору та оркестру. У березні 1794 року Ведель поступив на військову службу, його формально зарахували штабним канцеляристом, потім - старшим ад'ютантом у чині капітана. У 1796 році Ведель разом зкапельмейстером і кількома кращими співаками їде слідом за Леванідовим до Харкова. Тут він розгортає активну музично-культурну діяльність, набирає і готує співаків для Петербурзької придворної капели, веде клас вокалу у Казенному училищі.
У Харкові Ведель готує програму з губернським хором, який невдовзі бере участь в урочистій зустрічі Леванідова - новопризначеного генерал-губернатора харківського і воронезького. Разом з тим композитор знайомиться з музичним життям міста - роботою хорових та інструментальних колективів, місцевими капельмейстерами і композиторами.
Леванідов високо цінував талант Веделя, з повагою ставився до нього, дбав про його
Loading...

 
 

Цікаве