WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Хорові концерти М. Березовського і А. Веделя - Реферат

Хорові концерти М. Березовського і А. Веделя - Реферат


Реферат
на тему:
Хорові концерти М. Березовського і А. Веделя
Остання третина XVIII і початок XIX ст. у вітчизняній, зокрема українській, музиці стали початком нового етапу, який характеризувався однією з кульмінацій у розвитку хорового мистецтва і зародженням інших жанрів - оперного, симфонічного, камерно-інструментального і камерно-вокального. Тоді ж з'явилися перші опери, симфонії, інструментальні сонати тощо.
З-поміж усіх жанрів провідне місце належало все-таки хоровому концертові. У творчості найвидатніших вітчизняних авторів другої1 половини XVIII ст.- М. Березовського, А. Веделя і Д. Бортнянського - хоровий концерт досяг вершини свого розвитку. Ці композитори зуміли втілити прогресивні художні ідеали свого часу. В їхній музиці у досить специфічній формі звучить протест людини проти насильства, зла, несправедливості, соціального гноблення. Ця когорта музикантів-професіоналів зуміла поєднати досягнення вітчизняної і західноєвропейської музичної культури і сказати своє оригінальне слово в мистецтві.
В історію вітчизняної музики Максим Березовський увійшов передусім як засновник циклічного хорового концерту. Ця велика музична форма утверджується у другій половині XVIII ст. Березовський є також автором перших вітчизняних опер, камерно-інструментальних композицій. Його творчість сприяла оновленню музичного мистецтва, піднесенню його художнього рівня.
Життєвий і творчий шлях композитора не досить вивчено, тому й наша розповідь про нього буде стислою 1.
Максим Созонтович Березовський народився у містечку Глухові (нині Сумської області) у 1741 році. Навчався у Київській академії, співав у хорі. В 1758 році Максима зарахували завдяки гарному голосу до італійської оперної трупи при царському дворі в Петербурзі. Відомо, що він виконував тенорові партії в операх італійських композиторів Ф. Арайї та В. Манфредіні. 1763 року Березовський одружився з балериною-італійкою Ф. Ібершер. Перебування в музичному середовищі, робота в театральній трупі, контакти з музичними авторитетами, запрошуваними до Петербурга з Італії, сприяли постійному фаховому вдосконаленню молодого музиканта. Відомі творчі взаємини Березовського з Манфредіні та іншими видатними діячами; сучасники стверджують, що Максим тривалий час брав уроки з композиції в італійця, придворного капельмейстера Ф. Цоппіса. Глибокий інтерес Березовського до хорової музики, створення ним хорових концертів, музики до церковної служби тощо свідчить, що він підтримував зв'язки з Придворною співацькою капелою.
У другій половині 60-х років Максим Созонтович пише багато хорової музики, в якій відчутний вплив попередньої епохи, помітні зв'язки з партесним концертом.
Достовірно відомо, що М. Березовський тривалий час перебував зa кордоном, зокрема в Італії. Метою цієї поїздки було вдосконалення композиторської майстерності й визнання митця за межами батьківщини, що давало йому певні переваги у себе вдома. У другій половині 60-х років Березовського було відряджено до Італії. У Болоньї він брав уроки з поліфонії у найповажнішого в Європі педагога і композитора - падре Мартіні. Студіювання поліфонічного письма строгого стилю у прославленого Мартіні повинно було завершитись екзаменом на титул академіка Болонської філармонічної академії. Березовський був допущений до іспиту разом з чеським композитором Й. Мислівечком; обидва композитори вибороли це високе звання у травні 1771 року.
В наступному році Березовський написав сонату для скрипки і чембало (клавесину), а ще через рік в оперному театрі міста Ліворко було поставлено його оперу "Демофонт". Обидва твори написано в дусі нових віянь, вони близькі до музики X. Баха, В. Моцарта, Й. Гайдна та інших митців другої половини XVIII ст. Зауважимо, що сонату було нещодавно опубліковано. Що ж до опери "Демофонт", то, на жаль, її партитуру поки що не знайдено; нам відомі тільки чотири арії.
Наприкінці 1773 року Березовський, окрилений своїми творчими успіхами та закордонним визнанням, повернувся до Петербурга. Він працює з хором Придворної співацької капели, пише хорові твори. В цей час з'явилися його хорові концерти "Господь, воцарися", "В началех ти, Господи", "Да воскреснет Бог", "Отче наш" га ін.
Березовський сподівався на серйозну посаду, достатнє матеріальне забезпечення, але так і не дочекався підтримки у тодішньої правлячої верхівки. Доведений до відчаю байдужістю чиновників, безперспективністю і безнадійністю свого становища, композитор 24 березня 1777 року покінчив життя самогубством.
Одним з кращих хорових концертів Березовського є концерт е Не отвержи мене во время старости". Це власне один з перших творів, написаних по-новому. Що відрізняє його від партесних композицій попередників Березовського і що в них є спільного? По-перше, концерт написано для 4-голосного хору. По-друге, це великий циклічний твір. По-третє, композитор другої половини XVIII ст. використав поліфонічні форми, зокрема фугу. Крім перелічених, найголовніших рис, є тут і ряд інших: темповий і ладотональний контрасти, завершення частини на половинному кадансі (тризвук V ступеня), ясніша гармонія, ширше коло вживаних акордів, використання певних гармоній як специфічних тембрових барв. Все це відрізняє музику концерту "Не отвержи мене" М. Березовського від партесних композицій. А що все-таки їх споріднює? Загальний лірико-скорботний характер окремих епізодів та принцип концертування 1.
Концерт "Не отвержи мене во время старости" Березовський написав перед поїздкою до Італії; він призначався для виконання Придворною співацькою капелою. Всі чотири частини твору виростають з коротких поетичних висловів, які служать відправною точкою: 1. "Не отвержи мене во время старости"; 2. "Яко реша врази мои мне, и стригущие душу мою"; 3. "Боже мой, не удалися от меня"; 4. "Да постыдятся и исчезнут оклеветающии душу мою". Композитор звернувся тут до вічних категорій добра і зла, життя і смерті, духовного очищення і бездуховності. Зміст цього тексту був близький Березовському, адже його життя було непростим. Своєю музикою композитор щиро й проникливе промовляє до людей і до себе самого.
Як уже зазначалося, концерт має чотири частини: Adagio, Allegro, Adagio, Moderato. Контраст між ними не тільки темповий, а й ладотональний і образний. Перше Adagio і Moderato написані в ре мінорі, Allegro - в соль мінорі, сі-бемоль мажорі, друге Adagio - в соль мінорі, тобто крайні частини - у головній тональності, середні - в субдомінантовій та VI ступеня. Тональний план твору досить сміливий. Нагадаємо, що сюїти И. С. Баха і перші симфонії Гайдна (написані у той же час) витримувалися в одній тональності. Березовський же відчув потребу в ладотональному контрасті.
Найбільш вражаючими й глибокими є перша лірико-філософська та остання лірико-драматична частини. Друга частина - Allegro - є логічним продовженням попередньої, тільки більш активна, адже роздуми уступили тут місце дійовості. Третя частина - Adagio - ліричний центр, де все ніби зупинилося, є тільки однеспоглядання, відчуття добра, теплоти людських взаємин, щедрості почуттів, душевної чистоти.
Розглянемо першу частину концерту "Не отвержи мене..." II написано у формі фуги, що сприяє тривалому утримуванню одного образу,- це похмура стриманість, глибока туга, скутість. Поняття "фуга" (від латинського) означає "біг". Ця
Loading...

 
 

Цікаве