WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Українська словесно-музична творчість (науковий реферат) - Реферат

Українська словесно-музична творчість (науковий реферат) - Реферат

лінивих ("Та були в кума бджоли", "Та орав мужик край дороги", "Ой що ж то за шум", "Ой устану я в понеділок", "Продай, милий, сиві бички" (35).
В народних піснях високо цінується людська краса, гідність, а не багатство ("Ой ти, гарний Семене"), "Як поїхав за снопами", "Мав я раз дівчиноньку" (36).
Навіщо мені та корова,
Що ти сама, як ворона.
А я візьму в одній льолі,
Аби мені до любові.
Мелодії наведених тут пісень своїм ритмом, квадратною будовою досить близькі до танцю. Вони веселі, жваві за характером.
ТАНЦЮВАЛЬНІ ПІСНІ
Визначальною рисою пісень цього жанру є танцювально-музична основа і особливий ритм вірша. За настроєм це життєрадісні, сповнені молодечого запалу твори. Вони тісно пов'язані з танцем-коломийкою, шумкою і козачком. Відповідно до цього їх поділяють на три групи.
Коломийка - це переважно коротка, жвава, однострофна співанка. В ній втілюються різні сторони повсякденного життя: тут і веселощі, й жарти, й насмішка, і любовна лірика (37).
Не тепер, не тепер по гриби ходити -
Восени, восени, як будуть родити.
Заграй мені, музиченьку, я буду співати,
Щоби було моїй любці легко танцювати.
Ой не ходи, багачику, горою за мною,
Бо ти багач, а я бідна, не рівням з тобою.
Нема краю веселого, як радянські села,
Де ідете - там вчуєте пісеньку веселу.
В коломийці розмір вірша переважно 4+4+6 (рідше - 4+3+6 і 3+3+6), метр дводольний, темп помірно швидкий. У кадансах - половинному й заключному - завжди є характерна ритмічна фігура - дві чверті.
Коломийка остаточно сформувалась вже в XVI-XVII ст., вона і сьогодні живе повнокровним життям. Найбільшого поширення вона набула в західних областях України.
Приблизно в той самий час, що й коломийка, зароджуються шумка і козачок. Відрізняються вони розміром вірша: шумка - 4+4, а козачок - 4+3 та ще й ритмічним рисунком. Для козачка типовою є фігура: дві восьмі і чверть, що зустрічається переважно в другому такті; мелодія шумки рухається рівними восьмими. Спільними для усіх трьох видів танцювальних пісень є характер музики і поетичного змісту, розмір 2/4 та помірно швидкий темп (38, 39).
ПІСНІ ЛІТЕРАТУРНОГО ПОХОДЖЕННЯ
Таку назву дано пісням, що написані конкретними авторами - поетами й композиторами - і широко виконуються поряд з народними. Отже, до фольклору вони увійшли завдяки популярності й усному поширенню серед людей.
Якщо побутування і виконання цих пісень засвідчують їх близькість до народної творчості, то деякі інші риси дозволяють виділити їх в окрему групу пісень літературного походження. Це більш індивідуалізована мелодія, переважно лірична, і наявність інструментального супроводу, хоч у народі вони співаються і без акомпанементу. Авторами пісень були відомі поети, композитори і взагалі освічені й інтелігентні люди. Серед них - Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Кирило Стеценко та інші.
Перші зразки пісень літературного походження з'явилися ще наприкінці XVI ст. В наступні століття їх ставало все більше і більше. У XVIII та XIX ст. їх вплив на фольклор став особливо великим.
Може виникнути запитання: що потрібно для того, щоб авторська пісня стала народною? Мабуть, авторська пісня мусить бути професійною, яскраво образною, красивою і глибокою за змістом і, звичайно, близькою до фольклору. Візьмімо для прикладу уривки з поеми Т. Шевченка "Причинна" - "Реве та стогне Дніпр широкий" і "Така її доля" (40).
Якщо першій пісні властива широта розспіву, епічність музично-поетичного образу, то для другої характерний м'який ліризм. Музику пісні "Реве та стогне Дніпр широкий" написав Дмитро Крижановський, а "Така її доля" - Владислав Заремба. Обидві пісні з'явились у другій половині минулого століття.
На вірші Т. Шевченка написано багато музичних творів, в тому числі й пісень. До названих додамо "Думи мої, думи", "Плавай, плавай, лебедонько", "Літа орел, літа сизий", "Летить галка через балку", "Садок вишневий коло хати" і багато інших. І ці, і багато інших музичних творів на Шевченкові слова стали народними. Повернімося до перших етапів розвитку цього жанру.
З XVII ст. назвемо кілька пісень, що міцно увійшли в народний побут. Це "Чайка", авторство якої приписується Богдану Хмельницькому (до речі, він часто співав її в супроводі бандури), "Ой під вишнею" і "Ой не стій під вікном", що виникли в студентському середовищі Київської академії (41).
З XVIII ст. дуже популярними є пісні Семена Климовського і Григорія Сковороди. Пісню "їхав козак за Дунай" було написано у 30-ті роки; її популярність перейшла навіть кордони нашої країни. Широко співались пісні Сковороди - "Ой ти, пташко жовтобока","Стоїть явір над горою", "Всякому городу нрав і права" (42).
У цій пісні відчутна опора на тоніко-домінантові гармонії, є перехід у паралельну тональність - все це риси вже пізнішої доби, що співзвучна європейській музиці гомофонно-гармонічного складу.
XIX століття дуже багате на пісенну творчість, що стала народною. Вона пов'язана з іменами Івана Котляревського, Григорія Квітки-Основ'яненка, Віктора Забіли, Миколи Петренка, Марка Кропивницького, Михайла Глинки, Івана Франка, Володимира Александрова та ін. Це, наприклад, пісні "Віють вітри", "Сонце низенько" тощо з народної опери "Наталка Полтавка" Івана Котляревського; "Де ти бродиш, моя доле?", "За Неман іду" Степана Писаревського, "Гуде вітер вельми в полі" Віктора Забіли і Михайла Глинки, "Дивлюсь я на небо" Миколи Петренка, "Там, де Ятрань круто в'ється" Антона Шашкевича і ще дуже багато творів (43,44).
Ці прекрасні мелодії приваблюють своїм ніжним ліризмом, оповитим серпанком смутку, широкою співучістю.
Нерідко запитують, чи відбувається і в нашому столітті збагачення народнопісенної скарбниці авторськими піснями. Відповімо: так, ця традиція продовжується й нині. Досить згадати пісні й романси "Вечірня пісня" В. Самійленка з музикою К. Стеценка, "Тихо над річкою" С. Черкасенка з музикою П. Батюка, "Чуєш, брате мій?" Б. Лепкого з музикою М. Гайворонського, "Рідна мати моя" А. Малишка з музикою П. Майбороди (45).
РЕВОЛЮЦІЙНА ПІСНЯ НА УКРАЇНІ
Революційна пісня - це особливий різновид народної творчості. Вона кличе до боротьби з соціальною несправедливістю, збуджує у людей почуття гніву до поневолювачів, гартує їхній дух, зміцнює волю до перемоги.
Пісенна пролетарська культура виникла разом із зародженням робітничого класу, з його організованим революційним рухом. За класифікацією В. І. Леніна, в діяльності російських революціонерів можна виділити три етапи: дворянський, пов'язаний з декабристським рухом, різночинський, що охоплює всю другу половину XIX ст., і пролетарський - 90-ті роки XIX - початок XX ст. Кожний з них мав свої форми революційної боротьби, які впливали на розвиток музичної культури й, зокрема, на пісенну творчість.
Діяльність декабристів захопила й Україну, де у 1822 році виникло "Південне товариство" на чолі з П. Пестелем, а у 1825 році відбулося збройне повстання Чернігівського полку в м. Василькові біля Києва.
В одному річищі розвивалася діяльність революційних демократів -(М. Чернишевського, М. Добролюбова, Т. Шевченка. Значним явищем у післядекабристський період була організація таємного товариства - Кирило-Мефодіївського братства у Києві в 1846- 1847 роках, до революційного крила якого входив і Т. Шевченко.
Революційні пісні на Україні з'явилися у другій половині XIX ст. Поряд з
Loading...

 
 

Цікаве