WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Українська словесно-музична творчість (науковий реферат) - Реферат

Українська словесно-музична творчість (науковий реферат) - Реферат

виразний емоційно-напружений речитатив. Він передає інтонації вигуків, ридань, схлипувань, схвильованої людської мови. Мелодичне зерно його розвивається імпровізаційно, прикрашається мелізмами; ритмічний рисунок химерний, часто пунктирний з чергуванням різних тривалостей - тріолей, восьмих, шістнадцятих. Наводимо зразок плачу (20):
Обрядові пісні - найдавніший пласт українського фольклору. Художня довершеність його сприяла довготривалому побутуванню й великому естетичному впливу на життя людей. Мистецька повноцінність, емоційно-образна насиченість пісенних зразків, пов'язаних з обрядами, відіграла велику роль у формуванні фольклорних жанрів наступних епох, а також у зародженні й розвитку професіонального музичного мистецтва і художньої літератури. Пісенність тих давніх часів завдяки багатству її виразових засобів - поетичних і музичних - дожила до наших днів і хвилює нас сьогодні. Вона є дорогоцінним скарбом культури народу.
ІСТОРИЧНІ ПІСНІ
У XV-XVI ст. східнослов'янські землі звільняються від двохсотлітнього монголо-татарського гніту, але народ продовжує боротьбу за свою незалежність з турками, татарами та польською шляхтою. В цей час зароджується й досягає свого розквіту новий народнопісенний шар - це думи, історичні, ліричні, жартівливі, танцювальні пісні та балади.
Розглянемо кожен з цих пісенних жанрів.
Історичні пісні оспівують достовірні події, конкретних героїв. Це особливий музично-поетичний літопис історії українського народу.
В колядках, веснянках і билинах іноді теж згадувались історичні факти, але вони були прикрашені легендами, а герої часто наділядася надлюдською силою.
Перші історичні пісні, що дійшли до нас із часів, коли українські землі були під владою. Золотої орди, відтворюють важке життя народу під монголо-татарським гнітом. Наведемо тексти двох таких пісень.
Зажурилась Україна,
Що нігде прожити:
Гей, витоптала орда кіньми
Маленькії діти!
Гей, маленькі витоптала,
Великі забрала,
Назад руки постягала,
Під хана погнала.
Ох у неділеньку рано-пораненьку,
Ох і зібрав женців а той Коваленко (...)
Ох і жнуть женці, розжинаються,
На чорную хмару озираються.
Ой то ж не хмара, то орда іде,
А Коваленко та передок веде,
В'язали руки да сирицею,
А залили очі да живицею (...)
З початку XVI ст. зароджується козацтво. У середині того ж століття формується Запорізька Січ - оплот козацької вольниці. Козаки взяли на себе обов'язок захищати південні кордони українських земель від татарсько-турецьких нападів. У своїх піснях народ прославив козацьких ватажків Дмитра Вишневецького, Богдана Микошинського, Самійла Кішки та інших.
Величавий, могутній характер має пісня "Ой п'є Байда", присвячена запорізькому лицареві Дмитрові Вишневецькому-Байді, який жив у середині й у другій половині XVI ст. Це ім'я було грозою для ворогів. Він із своїм військом не тільки захищав рідну землю, а й робив сміливі набіги на татарсько-турецькі укріплення, визволяв із неволі співвітчизників. Один з його походів був невдалим: він сам потрапив у полон і був переданий в руки турецького султана. Пісня відтворює останні дні з життя козацького героя: незважаючи на тяжкі муки і неминучу смерть. Байда не кориться ворогові (21).
Покинь, Байдо, байдувати,
Сватай мою дочку
Та йди царювати.
- Твоя дочка - поганая,
Вся турецька віра -
Віра проклятая.
- Візьміть Байду, ізв'яжіте
Та за ребро гаком,
Гаком зачепіте!
Пісня звучить піднесено й величаво. Мелодія охоплює великий діапазон (октава плюс терція). Вона починається з вершини й рухається хвилеподібне вниз; важливою є кульмінація у 10-му такті. Своєрідною є ладова будова твору, мелодія якого спирається на акордові звуки головних ступенів, є відхилення в паралельний мажор. Нові риси помітні й у музичній формі (контрастні речення, видозмінене повторення другого речення - а, в, в1), а також у досить розвиненій ритміці (порівняймо, наприклад, ритмічні рисунки різних фраз). Все це свідчить про формування в XVI ст. нових пісенних традицій.
Важлива група історичних пісень присвячена національно-визвольній війні 1648-1654 років під проводом Богдана Хмельницького. Вони оспівують битви, перемоги над ворогом, а також подвиги соратників гетьмана: Івана Богуна, Нестора Морозенка, Данила Нечая ("Ой з-за гори чорна хмара", "Ой Морозе, Морозенку", "Ой з-за лісу, із-за темного").
Однією з найяскравіших пісень того часу є пісня "Гей, не дивуйте, добрії люди". В ній передано радість перемоги війська Хмельницького під Корсунем і Жовтими Водами, віру народу в цілковите звільнення українських земель від польських магнатів. Мелодію пісні витримано в характері похідного маршу, її початкова заклична інтонація, позначена пружністю і навіть вибуховістю, є могутнім зачином, що символізує тріумфальний похід народних мас (22).
Історичні події наступних століть оспівано в таких піснях, як "Максим козак Залізняк", "Зібралися всі бурлаки", "Задумали базилевці", "Ой попід гай зелененький" і "За Сибіром сонце сходить". Тут ідеться про селянське повстання - коліївщину, обурення бідноти царицею Катериною II і графом Потоцьким, повстання селян у с. Турбаях у 1789 році, про народних месників Олексу Дов-5уша і Устима Кармалюка (23,24).
Історичні народні пісні продовжують своє життя і зараз. В них відбиваються нові події нашого часу. Це пісні про дружбу трьох братніх народів: російського, білоруського і українського ("То не вітер, то не буйний"), про Велику Жовтневу соціалістичну революцію та її вождя В.І. Леніна ("Ой у місті Петрограді"), про героїв громадянської та Великої Вітчизняної воєн ("Зібрав Щорс загін завзятих", "Не забувай сині гори") тощо.
Історична пісня протягом віків була літописом важливих суспільних подій. Через пісню народ висловлював своє ставлення до героїв і зрадників, до всього, що відбувалося навкруги.
ДУМИ
Великий російський революціонер-демократ М. Добролюбов дав дуже влучну характеристику українським думам: "Пісня і дума становлять... народну святиню, краще добро українського життя, в них горить любов до батьківщини, виблискує слава минулих подвигів, у них дихає і чисте, ніжне почуття жіночої любові, особливо любові материнської... Все коло життєвих насущних інтересів охоплюється у пісні, зливається з нею, і без неї саме життя стає неможливим"1.
Дума - це своєрідний імпровізаційно-речитативний епічний твір для голосу в супроводі бандури. Думи продовжують традицію билин часів Київської Русі, хоч за манерою виконання ближчі до народних плачів, голосінь.
Цей вид народної творчості зароджується в козацькому середовищі наприкінці XV - в XVI ст. Думи сформувались одночасно з історичними піснями, нерідко в обох жанрах оспівувалися ті самі герої.
Разом з тим дума помітно відрізняється від пісні манерою виконання, великими розмірами, наявністю інструментального супроводу. Творцями і виконавцями дум були кобзарі. Це народні музиканти, часто незрячі, які в минулому нерідко були учасниками повстань, військових походів. Траплялось так, що молодий козак потрапляв у татарську чи турецьку неволю, тікав і, коли втеча була невдалою, його осліпляли. До військової справи він був уже не придатним, і йому залишалось або йти в старці, або опанувати кобзарське мистецтво, якого ці народні музики навчалися один в одного.
До речі, Тарас Шевченко в поемі "Сліпий" описує подібний
Loading...

 
 

Цікаве