WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Українська словесно-музична творчість (науковий реферат) - Реферат

Українська словесно-музична творчість (науковий реферат) - Реферат

Врешті хлопці хапають деревце і палять його або кидають в річку, а дівчат, що пробують оборонити своє "купало", самих не раз "купають" в тій же річці.
Одспівавши купала, часом дівчата ворожать на вінках. Дівчина пускає на воду два вінки, один загадує на себе, а другий на якогось хлопця: коли вони зійдуться докупи на воді, то, значить, дівчина буде в парі з своїм хлопцем. Або так: дівчина тичкою опускає свій вінок на дно річки; коли він спливе наверх, то дівчина піде заміж у той рік" 1.
Наведемо кілька прикладів, що їх подала Леся Українка 2 (9, 10,11).
Погнала бички дрімаючи,
На кілки ніжки збиваючи.
Приточи, боже, більше ночі
На Наталчині чорні очі!
Молодий Іванко деревце рубає,
Молода Марися трісочки збирає,
Трісочки збирає, він її питає:
- Чи любиш ти мене, чи підеш за мене?
- Хоч я тебе люблю, за тебе не піду,
Я твоїй матюнці нічим не догоджу.
Ой що я помию, вона перемиє,
Ой що я не зроблю, вона переробить.
Ще твоя матюнка навучить робити,
Навучить робити, в неділю золити
Та на морі прати, на дубі вішати,
На дубі вішати, каменем качати.
Три місяці ясних, три парубки красних 1.
Ой один парубок - то то ж наш Іванко,
А другий парубок - то то ж наш Михалко,
А третій парубок - то то ж наш Семенко.
Ой таменька зійшло три зіроньки ясних,
Три зіроньки ясних, три дівоньки красних:
Ой одна дівонька - то наша Маруся,
А друга дівонька - то наша Настуся,
А третя дівонька - то наша Ганнуся.
Розмір вірша в купальських піснях не однаковий, він досить різний - 5+4, 6+6, 5+3, 5+5. Мелодії їх переважно плавні за характером, вони пов'язані з веденням хороводу. Метр - три- або чотиридольний. Мелодії наведених купальських пісень, як і колядок, спираються на стійкі звуки (у прикладах 9 та 10 мелодія спирається на тонічний квартсекстакорд, в 11-му - на тонічний тризвук) .
ОБЖИНКОВІ ПІСНІ
Цикл обрядових пісень, пов'язаних із землеробським календарем, завершують обжинкові (жниварські) пісні. Сам обряд обжинків має такі головні моменти:
а) закінчуючи роботу, женці залишають жмуток збіжжя, яке зв'язують угорі, обертають колосками вниз і витрушують зерно на ниву, цим бажаючи врожаю у наступному році;
б) закінчуючи жнива, сплітають вінок із збіжжя, прикрашають його польовими квітами (іноді галузками калини) й одягають на голову найкрасивішій дівчині, найкращій робітниці. Йдуть на подвір'я господаря. Дівчина передає йому обжинковий вінок. Потім господар пригощає женців, звучать співи, музика 1 (12, 13, 14).
Іди, іди, челядонько, додому,
Вигуляла все літечко по полю,
Вигуляла все літечко, ще й жнива,
Заболіла голівонька, ще й спина.
У першій пісні (див. пр. 12) мелодія має досить вільну будову. Імпровізаційною є не тільки мелодична лінія, а й ритмічний малюнок. Цікава її ладова будова - фа мінор з підвищеним IV ступенем, хоч починається і завершується мелодія на II ступені. У двох інших піснях (див. пр. 13, 14) стрункіша будова, в них відчувається зв'язок з хороводом і танцем.
ВЕСІЛЬНІ ПІСНІ
Весілля на Україні стало барвистим і пишним родинним святом. До виконання цього обряду запрошувались люди, добре обізнані з послідовністю його дій, піснями тощо. Це старости, свахи, дружби, дружки. Роль нареченої, нареченого та їхніх батьків на весіллі пасивна.
Весільне дійство, що триває кілька днів, ділиться на частини. Перша його половина проходить окремо в домі молодого і молодої. Обряди плетіння вінка для молодої, розплітання її коси, випікання короваю супроводжуються співом пісень, у яких відбивається хід самих подій, настрої молодої, її батьків, подруг. Наведемо кілька пісень (15, 16, 17).
Там Петруньо виряжається, (2)
У матінки та питається:
- Порадь мене, моя матінко,
Порадь мене, моя рідная,
Кого брати та й у бояри?
- Збери, сину, усю родину (2)
І близькую, і далекую,
І близькую, і далекую, (2)
І вбогую, і багатую.
?
Молоденька Мар'юся всенькі двори обходила,
Всенькі двори обходила, в жодному не плакала.
А як прийшла під батьків двір - там стала, заплакала. (2)
- Ой дворе ж мій, дворе, чим я тобі не вгодила? (2)
Чи ж я рано не вставала, чи тебе не замітала? (2)
Піснею "Благослови, батеньку!" (див. пр. 15) починається обряд плетіння вінка для молодої. Своєрідність мелодії, невеликої за діапазоном і пройнятої тридольністю, виникає завдяки неспівпаданню сильних долей мелодії з наголосами у словах:
Пісня "Ой у саду голубець гуде" (див. пр. 17) передає настрій молодого, який радиться з матір'ю, кого в бояри запросити. Мелодія має досить веселий характер. Чітка метроритміка: розмір, мірність ритмічного руху (восьмі, чверті), швидкий темп, мажорний лад передають бадьорий настрій нареченого.
Глибоко лірична, задушевна пісня "Ой сивая зозуленька" (пр. 18) втілює сумні почуття дівчини, яка прощається із своїм домом, батьками, вірним садом, подвір'ям і йде до свекрухи. Цю пісню можна віднести до кращих зразків, створених народом.
Друга частина весілля супроводжується піснями іншого характеру. Тут прославляються молоді, їхні батьки, відбуваються ущипливо-жартівливі суперечки через пісню між дружками, свахами, сватами, іноді зачіпають і старостів. Пісні веселі, нерідко з танцями. Пісню "Чи се тії чоботи?" співають присутні від імені матері молодої (19).
На річку йшли чоботи, скрипали,
А з річки йшли чоботи, хлипали.
Чоботи, чоботи ви мої.
Чом діла не робите ви мені?
ПЛАЧІ
Дo обрядової пісенної творчості, що сягає дуже давніх часів, належать плачі. Про них згадується в "Слові о полку Ігоревім" (плач Ярославни), в деяких літописах XI століття.
Наші предки вірили, що померлий чує їхні надгробні голосіння; До нього зверталися як до живого з найтеплішими й найласкавішими словами, хотіли розбудити від сну, просили не йти у далеку дорогу, зглянутися на рідних. У плачах передано широку гаму почуттів: гнітючий жаль, скорботу, смуток від розлуки з коханим чи коханою,батьком, матір'ю, дитиною.
Обряд оплакування померлого виконувався жінками-голосільницями, нерідко дуже обдарованими людьми. Вони вкладали у традиційні форми плачів весь свій акторський талант, їхнє мистецтво було піднесено-емоційним, глибоко зворушливим, справді трагедійним. Наведемо кілька текстів плачів: матері за дочкою (А), дочки за матір'ю (Б), дочки за батьком (В):
A. Катерино моя дорога,
Княгинечко моя пишненька!
Чого ти умерла,
Чого ти собі маленької хатки зажадала?
Катеринко моя одненька,
Княгинечко моя пишненька!
Чи тут було тобі вузько,
Що ти ся у таку маленьку хатку замкла,
Щоби в ню вітрець не завіяв,
Сонечко не загріло,
Щоб в ню я не заглядала?
Б. Мамко моя, голубко моя,
Мамко моя, зозулько моя,
Мамко моя, порадничко моя!
Де ми ся зійдемо, де ми ся порадимо?
Мамко моя, голубко моя!
Де вас найду, де вас відшукаю?
Чи в садочку на листочку,
Чи в полі на колосочку,
Чи в городчику на зіллєчку?
B. Мій таточку, мій ріднесенький,
Мій таточку, мій старесенький!
Нащо ж ви нас покидаєте?
Кому ви нас уручаєте?
Чи ви дубові сухому,
Чи ви батенькові чужому?
Чи холодній стіні,
Чи чужій, мій таточку, чужині?
Голосіння мають цікаву поетичну форму. Тут вільно пересуваються наголоси, змінюються акценти. Мелодія плачу - це
Loading...

 
 

Цікаве