WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Українська словесно-музична творчість (науковий реферат) - Реферат

Українська словесно-музична творчість (науковий реферат) - Реферат


Пошуковий реферат
на тему:
Українська словесно-музична творчість
УКРАЇНСЬКА СЛОВЕСНО-МУЗИЧНА ТВОРЧІСТЬ
Фольклор - це найбільше духовне багатство народу, справжній його скарб. Він є вираженням душі народу, його баченням довколишнього світу, відображенням подій, що відбувалися протягом віків. У піснях - цьому музично-поетичному літопису - народ оспівав свою історію. В них вона зберігалася для наступних поколінь.
У народній творчості відбилися суспільно-важливі події, повсякденне життя трударів, їхні звичаї, а також багатий внутрішній світ людини. Народ створював свої пісні впродовж століть. Найдавніші з них пов'язані з землеробським календарем, обрядами і зародилися ще в дохристиянські часи. Ті, що дійшли до наших днів, постійно розвивалися й оновлювалися.
У XV-XVI століттях формуються нові фольклорні жанри 1 - думи та історичні пісні. Вони виникли під впливом боротьби українського народу з татарами, турками, польською шляхтою. Помітне місце в, них зайняла тема соціальної несправедливості. Думи та історичні пісні міцно увійшли в повсякденне життя людей минулих віків, часто виконувались кобзарями й бандуристами, міцно утримуючись у їхньому репертуарі.
Ліричні, жартівливі й танцювальні пісні зародились у XVI столітті. Вони втілюють почуття людини - кохання, розпач, радість, смуток, оспівують красу людської душі, відтворюють здоровий гумор, гострий жарт, веселий настрій.
У XVII столітті з'являється пісня-романс, в якій поєднуються професіональне і народне начала. Тут особливо помітний вплив фахової творчості на народну.
Після Великої Жовтневої соціалістичної революції життя і побут людей змінилися. Змінився і зміст народнопісенної творчості. Пісні радянського часу частково увібрали в себе музичні особливості дожовтневих, а частково виробили нові засоби. Поряд з традиційними жанрами впроваджуються нові, наприклад, частівка, дума-пісня.
Народна творчість з часів .Київської Русі розвивалася паралельно з художньою літературою та музикою. Дослідники фольклору неодноразово вказували на зв'язки народного мистецтва з професіональним. У літературній пам'ятці XII віку - "Слові о полку Ігоревім" - помітні впливи народних колядок. Ліричні, жартівливі й танцювальні пісні неодноразово надихали українських поетів і музикантів XVII-XIX століть на написання творів. Видатні літературні діячі - Григорій Сковорода, Іван Котляревський, Тарас Шевченко, а також композитори Микола Дилецький, Максим І Березовський, Артем Ведель, Дмитро Бортнянський, Микола Лисенко виховувались на фольклорі, любили й цінували його, використовуючи у своїй творчості.
Науковий запис музичного фольклору починається з XIX століття. Це - збірники М. Максимовича й О. Аляб'єва (1834 p.), "216 українських народних пісень" О. Рубця (1872 p.), понад 600 народних пісень записаних М. Лисенком (1868-1912 pp.), багатоголосні пісні в запису Є. Ліньової, "Галицько-руські народні мелодії" Й. Роздольського і С. Людкевича (1906-1908 pp.), збірники І.Колесси (1902 р.) та К. Квітки (1918-1922 pp.). Велику кількість фольклорних видань опубліковано за радянського часу.
Серйозне вивчення народнопісенної творчості розпочалося з другої половини XIX століття. Першу працю про мелодії українських народних пісень і принципи їх опрацювання - "Музика южнорусских песен" (1861 p.) -написав російський композитор і вчений О. Серов. Згодом з'являються наукові праці М. Лисенка, П. Сокальського і вже у XX столітті - Ф. Колесси і К.Квітки. Ще в 20-ті роки при Академії наук нашої республіки було організовано Музично-етнографічний кабінет, а в 40-і роки відкрито Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії, який розгорнув велику роботу по збиранню й публікації народної творчості.
В останні роки опубліковано урядову постанову про охорону пам'яток культури, в тому числі народнопісенної. Народні пісні і танці звучать по радіо, телебаченню, на фольклорних фестивалях тощо. Отже, духовна культура народу продовжує розвиватися.
КОЛЯДКИ. ЩЕДРІВКИ
Найдавніший пласт народних пісень, пов'язаних з порами року, називають обрядовим або календарно-обрядовим. Це колядки та щедрівки (зима), веснянки (весна), купальські (літо) й обжинкові (осінь), а також пісні, пов'язані з обрядами весілля та захоронення.
Колядки й щедрівки супроводжували обряд колядування й щедрування з нагоди новорічних свят.
Це була своєрідна театралізована музична вистава. Групи хлопців, хлопців і дівчат або дітей від 3 до 10-15 чоловік під керуванням досвідченої у цих справах людини готували святкове дійство. Колядники перевдягалися козою, чортом тощо і обходили двори із співанням пісень, музикою й танцями (у деяких місцевостях колядували під вікнами). Обряд цей існував з давніх-давен у різних місцевостях на території нинішньої нашої республіки.
Який зміст колядок і щедрівок? Сюжети цих пісень досить різноманітні, але неодмінно пов'язані з працею та життям селян. Це побажання успіхів у новому землеробському році, щастя й здоров'я господареві, його жінці й дітям, іноді в них розповідалося про одруження чи вибір нареченої.
Ой сивая та зозуленька,
Щедрий вечір, добрий вечір
Добрим людям на здоров'я,
Усі сади облітала. Щедрий вечір...
А в одному та і не бувала. Щедрий вечір...
А в тім саду - три тереми. Щедрий вечір...
А в першому - красне сонце. Щедрий вечір...
А в другому - ясен місяць. Щедрий вечір...
Ясен місяць - наш господар. Щедрий вечір...
Красне сонце - жона його. Щедрий вечір...
Дрібні зірки - його діти. Щедрий вечір ... 1
Ой рано, рано кури запіли. Добрий вечір.
А ще раніше Іванко (або інше ім'я) встав,
Лучком забряжчав, братів побуджав:
- Да вставайте, браття, коні сідлайте,
Коні сідлайте, хорти скликайте...
Да поїдем в чисте поле на погуляння,
На погуляння, на розглядання.
Да найдемо, браття, куну в дереві,
Куну в дереві, дівку в теремі.
Ой се вам, браття, куна в дереві,-
А мені, братття, дівка в теремі...2
Пішов Семеньо в поле з косою, бреніла,
Бреніла коса коло покоса, бреніла 3.
Обрядові пісні сформувались ще у східних слов'ян. У часи Київської Русі й наступні періоди їх текст і музика дещо змінювалися й удосконалювалися. В колядках відображалась також боротьба з ворогами, скликання ради, набирання дружини для далекого заморського походу, облога міста й багатий викуп або ворожий напад.
А чи дома, дома
Пан Микола, виноград,
Мій красний, зелений сад?
Його нема дома,
Десь у Царгороді 1, виноград,
Мій красний, зелений сад 2,
У колядках виробився особливий поетичний ритм - 10-складовий вірш з цезурою посередині (5+5):
Йа, в городочку зацвила ружа,
Загніваласи жінка на мужа 3.
або такий вірш із приспівом (рефреном), як у колядці "Ой рано, рано кури запіли".
У щедрівках переважає 8-складовий розмір вірша (4+4) з рефреном або без нього:
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати.
Зимові календарні пісні виконувались хором одно-, дво- й багатоголосне (найдавніші тільки одноголосно). Вони різняться між собою ладовими особливостями, метроритмом і будовою. Відомий фольклорист К. Квітка з цього приводу говорить: "Найдавніші наспіви (мелодії) обмежувались невеликою кількістю ступенів звукоряду" 4 (1).
Мелодія "Щедрика" - коротка терцова поспівка, яка повторюється багато разів. Але ця
Loading...

 
 

Цікаве