WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Симфонія - Реферат

Симфонія - Реферат

дві (чи більше) теми: теми головної і побічної, а іноді й заключної партій. Вони контрастні за характером (перша - нерідко активна, життєрадісна чи навіть вольова, друга - переважно лірична). Головна партія звучить в основній тональності, побічна і заключна - в побічній. Сполучна партія виконує роль зв'язки і готує появу нової теми.
В розробці теми експозиції розвиваються. Тонально і структурно цей розділ сонатної форми нестійкий. Він утворюється з кількох епізодів або хвиль музичного розвитку.
Реприза покликана встановити рівновагу. Тут відбувається не тільки повторення матеріалу експозиції, а й тональне зближення тем; побічна і заключна партії звучать в основній тональності.
В сонатних формах нерідко буває вступ і заключения (кода).
І частина Симфонії соль мінор невідомого автора має радісний, піднесений характер. Такий настрій створюється грайливістю, легкістю й стрімкістю музичних тем головної, побічної і заключної партій (76, 77,78).
У першій темі підкреслено схвильованість, напористість, рух уперед. Друга (побічна) -спокійна за характером, вона будується на зіставленні двох поспівок: одна - перервана паузами, друга - цілісна мелодична лінія, що завершується інтонацією зітхання соль2 - фа2. Третя (заключна) тема близька до жвавого стрімкого танцю.
Головна партія (соль мінор) має тричастинну репризну будову (а-в-а); друге речення третьої частини головної партії переростає у сполучну партію (33-48 тт.), яка готує побічну тональність експозиції - сі-бемоль мажор.
Побічна партія значно масштабніша, розгорнутіша (48 тактів), її тема (див. пр. 77) вносить певний образний контраст. Структура партії - період, утворений з двох однакових речень (по 24 такти).
Тональність побічної партії (сі-бемоль мажор) закріплена в заключній партії, тема якої вносить у твір риси танцювальності (див. пр. 78), її форма - період, що складається з двох речень.
Отже, експозицію побудовано на трьох темах, які і контрастують, і взаємодоповнюють одна одну. Вони створюють життєрадісні, лірико-тремтливі образи, сповнені легкості і гармонійності. Динаміку експозиції підкреслено не тільки контрастом тем, а й тональним рухом від соль мінору до сі-бемоль мажору.
II частина симфонії має назву "Романс". Вона глибоколірична, в ній багато людського тепла, ніжності, її образний зміст передається двома темами - темою крайніх частин і темою середини (форма Романсу - тричастинна репризна: А-В-А), що мають досить розгорнуту будову (по 16 тактів кожна) і проводяться найспівучішими інструментами оркестру: струнними, валторнами і гобоями (79).
Середня частина Романсу багата на барвистий звукопис (див. такти 54-61, 66-89). Тут помітні часті зміни тональностей, "перегуки мелодичної поспівки в різних інструментів (80).
Реприза Романсу злегка видозмінена. Невелика 14-тактова кода є світлим завершенням усієї частини. Вона складається з трьох епізодів: а) повторення завершальної поспівки теми; б) каденції - невеликої мелодійної побудови імпровізаційного характеру (соло гобоя) на тоніко-домінантовій гармонії; в) завершення твору на витриманій тоніці.
III частину - Менует - побудовано також на двох ліричних темах, які помітно відрізняються від музики Романсу. Передусім темп тут значно швидший (Allegretto після Adagio); тонус III частини динамічний, активніший. Перша 8-тактова тема задає тон усьому Менуету, написаному, як у віденських класиків, у складній тричастинній формі da capo; це означає, що Менует треба повторити від початку до слова "Кінець" (А - В -- А). Кожну з частин написано у простій тричастинній формі (а - в - а). Першу частину Менуету (А) утворено з теми (а), середини (в) і повторення теми (а). Завершує її заключения (такти 32-37), яким починалася симфонія (81).
Тріо - друга частина Менуету, що проводиться в однойменному соль мажорі,- звучить яскравим ладовим і тембровим контрастом, її виконують три виконавці (від чого пішла назва тріо). Тут композитор використав мелодію української народної пісні "Ой під горою, під перевозом" (в іншому варіанті - "Сонце низенько, вечір близенько"). Фольклорний матеріал природно вплетений в музичну тканину Менуету (82).
Після пісенно-ліричного Менуету з'являється стрімкий, напористий Фінал (Козачок), сповнений сили, вогню, іскристого гумору.
В основі IV частини - кілька тем, які, головним чином, доповнюють одна одну. Виняток становить лірична тема ре-мінорного епізоду. Форма Козачка - рондо-соната. В ній поєднано риси рондо (А-В-А-С-А і т. д.) й сонатного алегро. Особливість рондо-сонати полягає в тому, що тут нівельовано контраст тем, який є основою сонатної форми. Теми головної і побічної партій близькі за характером, а контраст винесено за межі експозиції; він пов'язаний з темою епізоду, що заміняє розробку.
Головна партія має дві близькі за настроєм теми, які творять тричастинну репризну форму: а, - в - а (83).
Після 8-тактової зв'язки (сполучна партія) звучить тема побічної партії, в якій знайшла своє продовження танцювальна стихія двох попередніх тем. Форма побічної партії - тричастинна зі зміненою репризою (а-в-а1), її проведено в мі мажорі - в тональності VI мажорного ступеня. До речі, такі барвисті зіставлення тональностей (соль мажор -мі мажор) рідко вживалися віденськими класиками. Завершується експозиція рондо-сонати повторенням .головної партії в соль мажорі. Отже, будова цього фіналу така: А (головна партія, соль мажор) - В (побічна партія мі мажор) - А (головна партія, соль мажор).
Замість розробки тут вводиться епізод, який є острівцем лірики серед стихії танцювальних образів. Музику епізоду побудовано на темі, близькій до українських народних дівочих веснянок-хороводів. Починається середина ладово-контрастним зіставленням першої теми Козачка - це своєрідний перехід до веснянкової теми. Сама тема в повному вигляді з'являється наприкінці епізоду (від 247-го такту), до того вона звучатиме фрагментарно й зазнаватиме значного розвитку. В епізоді переважає тональність ре мінор (84).
Реприза повністю повторює матеріал експозиції в основній соль-мажорній тональності.
Фінал симфонії - це своєрідна стихія танцю. Тут композитор широко використав мелодико-гармонійні та метроритмічні особливості українських народних танців. Він зумів передати не тільки окремі риси, штрихи, а й сам дух народно-танцювального мистецтва.
Симфонія соль мінор невідомого автора початку XIX ст. є визначним твором свого часу, написаним рукою майстра-професіонала, знавця українського фольклору. Майже не цитуючи народних мелодій, композитор створив глибоконародну симфонію, яка е вагомим вкладом у вітчизняну музичну культуру.
Список використаної літератури
1. С. Лісецький. Українська музична література для 4-5 класів ДМШ. К.: "Музична Україна", - 1991.
2. Фільц Б. Джерела музичної культури [України] // Дзвін. - 1990.
3. Рудницький А.Українська музика. Історико-критичний огляд. - Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1963. - 406 с.
4. Митці України: Енциклопедичне видання / Упорядник Г.Лабінський, С.Музда. За ред. В.Кудрицького. - К.: Українська Енциклопедія, 1992. - 848 с.
Loading...

 
 

Цікаве