WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Опера М. Лисенка «Тарас Бульба» - Реферат

Опера М. Лисенка «Тарас Бульба» - Реферат

звучить досить великий епізод розробкового характеру. В ньому з'являються інтонації як з початкової теми, так і з наступної. В момент кульмінації виростає перша тема. Вона втілює силу, могутність і волю. Це своєрідна реприза (ре мінор, початок твору - фа мінор). Але сама невелика за розмірами перша тема зновпереростає в розробкового характеру побудову.
Завершує увертюру третя тема (тут використано мелодію народної пісні "За світ встали козаченьки"), її урочистий характер підсумовує попередній розвиток. Зміст увертюри випливає з характеру музичних тем - це заклик, боротьба і перемога (125).
Опера "Тарас Бульба" має п'ять дій; перша й четверта діляться ще на дві картини. Кожна з дій виконує певну драматургічну функцію: експозицію образів, їх розвиток та кульмінацію, розв'язку і завершення драми. Починається твір піснею Кобзаря "Ой кряче ворон", у якій розповідається про важке становище українського народу, про утиски польської шляхти. За мелодичною будовою, досить мінливою ритмікою, специфічними ладовими зворотами й особливо оригінальним лірницьким супроводом пісня сприймається як глибоко народний твір (126).
Кожна з поспівок завершується або квінтольною ритмічною групою, або мелізматичним візерунком. Гармонічний мінор змінюєтеся натуральним, тоніко-домінантовий органний пункт у супроводі нагадує гру на лірі. Образ Кобзаря - борця за волю повніше розкритий у його другій пісні, яка звучить у фіналі першої картини (ми спеціально відступаємо від сюжетної послідовності, щоб повністю розкрити цей образ). Звернення Кобзаря до людей, що зібралися довкола нього, звучить ще гостріше: "Ой чи довго ще нам та коритися панам..." Міцне, як криця, його слово знаходить відгук у присутніх. І як тільки комісари хочуть забрати народного співця - люди обороняють його. В цій сутичці виділяється Остап, який вступає в боротьбу. Пісню "Ой чи довго ще нам" витримано в характері народних ліричних багатоголосних пісень, Кожний наступний куплет пісні стає .динамічнішим. Здійснюється це поступовим ускладненням гармонії та інструментовки. Кульмінаційне проведення звучить могутньо й велично. Зазначимо, що цю пісню введено в оперу редакторами Л. Ревуцьким і Б. Лятошинським з метою повнішого показу образу Кобзаря й динамізації дії. Вона звучить також в увертюрі.
У першій дії дається експозиція образу Тараса Бульби. В речитативі та аріозо "Коли ж, подужаний літами" він охарактеризований як поважна й розсудлива людина, його роздуми про старість і прихід до брами монастиря як останнього пристанища натомленої в боях людини забарвлені в лірико-епічні тони. Це аріозо має деякі інтонаційні й образні паралелі з речитативом Руслана "О поле, поле" з опери "Руслан і Людмила" М. Глинки (127).
Кількома штрихами представлений ще один персонаж - Андрій. Досить коротка розмова між братами розкриває захоплення Андрія, його любов до незнайомої панночки - дочки польського воєводи. Невелика за розмірами його партія дає початок ліричній лінії, яка, до речі, повніше розвинута в наступній картині та у четвертій дії.
Друга дія - експозиція образу Насті та розкриття нових рис характеру Тараса Бульби. Оркестрова інтродукція пов'язана з настроєм і почуттями матері, яка з нетерпінням чекає повернення додому синів. Перша побудова вступу до другої дії світла, спокійна (соль мажор), друга - схвильована (соль мінор). Найповніше образ матері втілено в речитативі, аріозо й арії. В речитативі передані тривожні передчуття. Його інтонаційні звороти виразні, емоційно наповнені; вони досить близькі до фольклору. Композитор прагне через них передати різні відтінки часто змінюваного настрою: "Душа тремтить... Не знаю, чи діждуся лебедиків до лона пригорнуть? Так зажурилась, боже, боже! Одна мені і радість, і журба в синах моїх коханих та єдиних!" (див. пр. 128). В аріозо, що є більш мелодійним і співучим, ніж речитатив, характер музики змінюється рідше. Після оповідного початку ("Ой вік минув, а щастя чи зазнала?") розповідь набирає драматичнішого змісту ("Але в чаду пожеж і бур страшних той промінь згас!"). Смуток змінюється радістю ("Одна-однісінька сиди, нудись і трать літа в тривозі", "Єдину лиш Господь послав одрадість: двоє діток"). Завершується аріозо невиразною надією (див. пр. 129).
Арія Насті "Повернуться сподівані, кохані орлята" передає радість матері, яка уявляє своїх синів щасливими. Тут є два епізоди: мінорний і мажорний. Особливо виразною є сповнена смутку й болю мінорна побудова (130).
В цих номерах розкрито образ Насті, усі сподівання, мрії, надії якої пов'язані з дітьми, яких вона безмежно любить. Доля дітей - це її світ, її життя. Далі цей образ набуває трагедійних рис. Мати розуміє усю небезпеку, весь драматизм долі Остапа й Андрія. Вона благословляє їх від'їзд на Запоріжжя і втрачає свідомість. В речитативі й репліках Насті багато драматизму, жалю, скорботи. В кульмінаціях у партії оркестру звучить провідний лейтмотив. опери, що свідчить про багатоплановість образу. З одного боку, Настя бажає бачити синів біля себе, з другого - вона розуміє необхідність виконання ними обов'язку перед батьківщиною. Трагедійність образу - в його роздвоєності, навіть не в боротьбі почуттів, а в їх несумісності. Музична характеристика Насті - яскрава сторінка української оперної класики.
Зустріч синів у батьківському домі завершується хором "Слава нашим господарям". У трьох епізодах його варіантне розвивається один тематичний матеріал. Цим підкреслюється єдиний образно-> емоційний тонус хору. Близькість музики до народнопісенної творчості, зокрема до щедрівок, робить її яскраво-національною й оригінальною за характером. Це проявляється і в частій зміні метро-ритму: плавні переходи з одного розміру в інший (2/2, 3/2, 4/2) та ритмічна пульсація лічильними долями та дрібнішими тривалостями; і в застосуванні фольклорних ладоінтонаційних і гармонічних зворотів (міксолідійський лад, плагальні каданси тощо). Якщо початок другої дії, присвячений образу Насті, витримувався в лірико-психологічному плані, то, починаючи з хору "Слава нашим господарям", музика набирає узагальненого, лірико-епічного тону. Образ народу композитор створює засобами, близькими до фольклорних. Цей засіб, який можна назвати характеристикою через народнопісенний жанр, Лисенко застосував тут дуже вдало, природно.
Далі, у другій дії, характери персонажів, зокрема Тараса Бульби, розкриваються за такими ж самими принципами, а саме, через пісню й танок.
Радість і веселощі сімейного свята захоплюють усіх. Присутні збуджуються, проймаються цим настроєм. Тарас жалкує, що немає музики. Він просить подати бандуру й починає співати.
Пісня "Гей, літа орел" належить до найкращих сторінок опери "Тарас Бульба".
Loading...

 
 

Цікаве